ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

21.10.08                                                                                           Справа№ 32/74

Суддя Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Мостиського району Львівської області в інтересах держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Мостиської райдержадміністрації, м.Мостиська Львівської області

до відповідача Акціонерного товариства „Індекс-Банк” в особі відділення АТ «Індекс-Банк»м. Мостиська Львівської області

про визнання недійсним  п.2.1.3 договору від 12.03.2003р.  та стягнення 37 780,00 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Рогожнікова Н.Б.-  прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах (прокуратура Львівської області), посвідчення № 148 від 30.11.2007р.

від позивача: Матуш А.Б. - начальник відділу бухгалтерського обліку (довіреність вих.№264 від 24.03.2008р.).

від відповідача: Вільбіцький О.А. –менеджер з правового забезпечення (довіреність від 24.03.2008р. №1266).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотань про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Суть спору: Прокурор Мостиського району Львівської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Мостиської райдержадміністрації, м.Мостиська Львівської області до Акціонерного товариства „Індекс-Банк” в особі відділення АТ «Індекс-Банк»м. Мостиська Львівської області про визнання незаконним та розірвання договору про надання послуг  від 12.03.2003р. та стягнення 37 780,00 грн.

 В судовому засіданні 15.05.2008р. представник прокуратури надав доповнення до позовної заяви від 24.03.2008р. № 779  в якому він просить визнати недійсним п.2.1.3 договору та стягнути з відповідача на користь позивача 37 780,0 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

В судовому засіданні 21.10.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено та підписано 27.10.2008р.

   Представник прокуратури в судовому засіданні  позовні вимоги про визнання недійсним п.2.1.3 договору та стягнення з відповідача 37 780,0 грн. підтримав.

  Представник позивача позов підтримав частково, просив суд провадження в частині визнання п.2.1.3 угоди, яка є предметом спору, припинити, оскільки така розірвана, в зв’язку з чим відповідно до п. п. 1-1 п. 1  ст. 80 ГПК України між сторонами відсутній предмет спору, а в частині стягнення з відповідача 37 780,0 грн. позов задоволити, з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Представник відповідача, проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві та доповненнях до нього, просив суд відмовити в позові повністю.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін  суд встановив:  

      12.03.2003р. між Управлінням праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації (далі по тексту - клієнт) та АТ «Індустріально-експортний банк»в особі керуючого відділенням АТ «Індекс-Банк»м.Мостиська (далі по тексту - банк) було укладено договір про надання послуг (далі по тексту –договір).

Згідно договору клієнт доручає, а банк приймає на себе зобов»язання своїми силами здійснювати виплати по соціальному захисту та соціальному забезпеченню населення.

Відповідно до п.2.1.3. договору клієнт зобов»язаний сплачувати банку комісійну винагороду за надані послуги в розмірі 0,5% від суми наданих послуг.

Згідно договору позивач  в 2005р. сплатив відповідачу 37 780,0 грн.  за надані банком послуги. Факт сплати підтверджується довідкою позивача та платіжними дорученнями копії яких долучені до матеріалів справи.

07.04.2008р. позивачем було надано додаткові пояснення по справі, в яких він вказав, що угода, п.2.3.1  якої є предметом спору, розірвана, оскільки 01.06.2006р. укладено угоду № 11 та 16.01.2008р. укладено угоду № 2, згідно яких операції з відкриття поточних рахунків, зарахування і виплата соціальних допомог та компенсації одержувачам проводиться безоплатно.

При винесенні рішення суд виходив із наступного:

Кабінетом Міністрів України 30.08.1999р. було прийнято постанову № 1596 «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998року № 734 «Про впорядкування сплати збору на обов»язкове державне пенсійне страхування та раціональне використання коштів Пенсійного фонду України», якою затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах (далі по тексту –Порядок).

       Цей порядок регулює питання виплати пенсій та грошової допомоги, що нараховуються відповідно органами Пенсійного фонду та органами праці та соціального захисту населення і фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду та відповідних бюджетів, за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх вклади до запитання (поточні рахунки) в установах уповноважених банків (далі - поточні рахунки). Уповноваженими банками є банки, визнані переможцями конкурсу на право виплати пенсій та грошової допомоги через банківські рахунки за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги, що проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з якими за результатами цього конкурсу Мінпраці та Пенсійним фондом укладено відповідні договори. 

Згідно п.2 Порядку виплата пенсій та грошової допомоги згідно з цим порядком здійснюється через поточні рахунки, що відкривають у банках, з якими Пенсійний фонд та Мінпраці за результатами конкурсу укладають відповідні угоди з визначенням санкцій за недотримання ними договору перед одержувачами.

Відповідно до п.9 Порядку між уповноваженим банком і одержувачем пенсії та грошової допомоги укладається договір. Положення договору не можуть погіршувати умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

При цьому, п.5 Порядку визначено, що операції з відкриття поточних рахунків, зарахування і виплати пенсій та грошової допомоги з них (у тому числі з доставкою додому) здійснюються уповноваженими банками безоплатно.

Щодо спірного п.2.1.3 договору слід зазначити, що він стосується відносин між банком та позивачем, як надавачем допомоги, а не  одержувачем пенсії та грошової допомоги, а в п.5 Порядку вказано про безоплатне здійснення операцій з відкриття поточних рахунків, зарахування і виплати пенсій та грошової допомоги ( в тому числі з доставкою додому) стосовно одержувача пенсії чи грошової допомоги.

Вищевказана вимога банком дотримувалась, зокрема відкриття рахунків, зарахування і виплата пенсії та грошової допомоги одержувачам  проводились установою банку безоплатно.

Сплата комісійної винагороди передбаченої в п.2.1.3 договору отримувалась відповідачем за надані позивачу банківські послуги щодо перерахування коштів позивача на рахунки банку. Комісійна винагорода встановлена у вищевказаному пункті договору не є прибутком відповідача, а є відшкодуванням витрат, понесених банком при здійсненні банківської операції.

Крім того, слід зазначити, що позивач у письмовому поясненні наданому суду, щодо сплати позивачем банку комісійної винагороди вказав, що така сплачувалась  відповідно до затвердженого Мостиською райдержадміністрацією та погодженого районним фінансовим управлінням кошторису.

Представник позивача повідомив суд про те, що за результатами перевірок проведених контролюючими органами у 2001-2005р.р. зауважень про безпідставність оплати банківських послуг на основі угод про оплату таких послуг висловлено не було.

Відповідно до роз»яснення Міністерства фінансів України від 17.03.2005р. №31-03151-17/4-8/4090, за надання послуг по здійсненню виплати державної допомоги сім»ям з дітьми, малозабезпеченим сім»ям, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам ораганами соціального захисту населення сплачується плата надавачам таких послуг за рахунок надавача допомоги (субвенції з державного бюджету) за усередниною величиною на оплату таких послуг.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 37 780 грн. є безпідставними.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним п.2.1.3 договору від 12.03.2003р. слід зазначити,  що останній припинив свою дію в зв»язку з укладенням сторонами угод від 01.06.2006р. № 11 та від 16.01.2008р. № 2 про надання послуг, які знаходяться в матеріалах справи.

Провадження у справі в частині визнання недійсним п. 2.1.3 договору укладеного 12.03.2003 р. між сторонами підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Враховуючи вищенаведене, суд  дійшов висновку, про те, що  позовні  вимоги в частині стягнення 37 780,0 грн. є необґрунтованими та безпідставними.

 Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача.

 Керуючись ст. 43, 33, 43, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст.82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ:

              1.     В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 37 780,0 грн. відмовити.

               2.  В  частині визнання недійсним п. 2.1.3 договору про надання послуг укладеного 12.03.2003р. між Управлінням праці та соціального захисту населення Мостиської РДА та АТ «Індустріально-Експортний банк»провадження у справі припинити.

            3.    Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя