РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" листопада 2006 р. | Справа № 9/206-3405 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В., при секретарі Кулагіній Т.В.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарський спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфіст", вул. Довга, 21, м. Тернопіль,46000
до Відкритого акціонерного товариства "Бровар", вул. Набережна, 23, смт. Микулинці Теребовлянського району Тернопільської області,48120
За участю представників сторін:
позивача: Пилипчик Б.І,, довір. № 791/06 від 22.06.06.р.
відповідача: Ганиш Л.В., довір № 197 від 29.09.06 р.
роз’яснивши у розпочатому судовому засіданні представникам сторін права та обов’язки учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22, 29 ГПК України,
Встановив
Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Поліграфіст” звернувся 05.09. 2006 р. (вх. № 3979) до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –ВАТ „Бровар”, смт. Микулинці, Теребовлянського району Тернопільської області, про стягнення 11 500 грн. боргу та судових витрат, посилаючись на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань з оплати виготовленої Позивачем та переданої ним поліграфічної продукції на підставі договору підряду на виготовлення етикетки від 18.03.2005 р.
Стверджує, що на виконання умов договору, Позивач, як виконавець за договором, здійснив друк замовленої кількості друкованої продукції, однак, з боку Відповідача , як замовника”, зобов’язання з оплати виконані ,внаслідок чого за Відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 11 500 грн.
На доведення своїх доводів Позивач подав суду копію договору від 18.03.2005 р. із специфікацією до договору ( додаток № 1) , розрахунок суми позову, оборотну відомість по контрагенту „Бровар за період з 01.05-30.09.2005 р., претензійний лист від 05.10.2005 р. № 599/10 з квитанцією № 390/443580 про надіслання рекомендованим листом поштової кореспонденції в адресу ВАТ „Бровар”, накладні №№ : 365 від 01.07.2005 р. на підтвердження передачі етикетки „Микулинецька вода” у кількості 300 тис. шт.. на загальну суму 4800 грн. , № 384 від 07.07.2005 р. стосовно передачі етикеток „Микулинецька вода” у кількості 701 тис. шт.. на загальну суму 11216, 00 грн. , № 459 від 11.08.2005 р., стосовно передачі етикеток на загальну суму 4456,50 грн. , з яких: „Пшеничне біле” 361 в кількості 190 000 шт . ціною 3515 грн., етикетки „Миколин-900” 36100., кількістю 19000, на суму 198,75 грн. , та без номера - стосовно прийому -передачі буклетів в кількості 10 000 упаковок, за ціною 0,7917 грн. на загальну суму 9500 грн.
У процесі розгляду справи, Позивач збільшив позовні вимоги і просить стягнути з Відповідача , крім суми боргу, нараховану пеню у розмірі 1 020,823 грн. , річні на суму 517,50 грн. та додатково до заявленого сплачене державне мито у розмірі 23,38 грн.
Відповідач позов не визнає, зазначаючи, що договір встановлював обов’язок оплатити якісну продукцію. Між тим, стверджує Відповідач , виготовлена Позивачем етикетка на загальну суму 11 500 грн. неякісна, не відповідає нормативам поліграфічного виробництва , тому при її передачі акт приймання –передачі не складався. На доведення своїх доводів Відповідач посилається на акт про неякісну продукцію від 12.10.2005 р., що затверджений представником Виконавця.
Ухвалою від 07.09.2006 р. порушено провадження та призначено розгляд справи на 14:00 год. 29 вересня 2006 р.
У зв’язку з письмовим клопотанням сторін з метою проведення звірки взаєморозрахунків розгляд справи відкладено судом до 15:00 год. 13 листопада 2006 р.
У судовому засіданні 13.11.2006 р. представники сторін спільного акту звірки не подали, і підтримали свої попередні доводи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив, що позов не підлягає до задоволення , виходячи з наступного.
Позивач вказує, що спір виник внаслідок не оплати Відповідачем поліграфічної продукції, виготовленої Позивачем на підставі договору від 18.03.2005 р. , а майнові права Позивача порушені внаслідок невиконання Відповідачем зобов’язань за цим договором.
Утім , як з’ясовано судом з оцінених ним доказів, виготовлення Позивачем поліграфічної продукції відбувалося не лише на підставі договору підряду на виготовлення етикетки від 18.03.2005 р. . Так само не оплата Відповідачем продукції, виготовленої Позивачем, не пов’язана із неналежним виконанням ним зобов’язань , підставою яких є договір від 18.03.2005 р.
До такого висновку суд прийшов, аналізуючи умови договору підряду на виготовлення етикетки від 18.03.2005 р.
Як вбачається з тексту договору, зміст його складають зобов’язання виконавця виготовити поліграфічну продукцію ,як випливає з назви договору , етикетки, відповідно до додатків до цього договору і затвердженого замовником оригінал-макетом, а замовник зобов’язується сплатити і прийняти її по акту приймання-передачі відповідно до умов цього договору.
Як зазначається у п. 3.1 договору, завдання замовника на виконання підрядних робіт оформляється специфікацією, в якій сторони погоджують асортимент, кількість і вартість продукції, а також використовуваний для друку папір.
Позивачем подано лише одну специфікацію продукції, що містить відомості щодо асортименту, об’єму , ціни Продукції ( додаток № 1 до договору від18.0.1005р.) та ставляться вимоги до паперу, що має застосовуватися при виготовленні етикетки - „ 2-й комплект етикетки на мінеральну воду”, розміром 80х90, 77 х32, кольоровості Ср.+ СМYК + лак, тиражем 300 000 шт, вартістю 4800 грн. з ПДВ, папір етикетковий водолугостійкий 75 г/м2.
Інших доказів, які можуть бути визнані допустимими доказами на підтвердження факту формулювання Відповідачем завдання на виконання підрядних робіт у відповідності до п. 3.1 договору від 18.03.2005 р., Позивачем не подано.
З матеріалів справи та пояснень сторін у ході судового процесу випливає, що спору щодо оплати продукції, виготовленої згідно специфікації (додаток № 1) , а саме: етикетки „Микулинецька вода” у кількості 300 тис. шт.. на загальну суму 4800 грн., що передана замовнику виконавцем згідно накладної № 365 від 01.07.2005 р. , не існує, оскільки її вартість повністю оплачена Відповідачем.
Спір стосується оплати вартості іншої поліграфічної продукції , яка виготовлена Позивачем та передана Відповідачу , але залишилася не оплаченою останнім.
Позивачем не подано доказів , які би підтверджували його доводи про те, що виготовлення ним іншої продукції , як-от: етикеток „Микулинецька вода” у кількості 701 тис. шт.. на загальну суму 11216, 00 грн. , етикеток на загальну суму 4456,50 грн. , з яких: „Пшеничне біле” 361 в кількості 190 000 шт . ціною 3515 грн., етикетки „Миколин-900” 36100., кількістю 19000, на суму 198,75 грн. , а також буклетів в кількості 10 000 упаковок, за ціною 0,7917 грн. на загальну суму 9500 грн. , відбувалося на підставі договору підряду на виготовлення етикеток від 18.03.2006 р..
В силу положень ст. 22 ГПК України право змінити підставу або предмет позову належить виключно Позивачу.
Враховуючи , що Позивач не змінив підстави позову , а така ним вказана як невиконання Відповідачем умов договору підряду на виготовлення етикетки від 18.03.2006 р., суд відмовляє Позивачу у примусовому стягненні заборгованості з Відповідача у розмірі 11 500 грн. та у покладенні на Відповідача господарських санкцій ,у вигляд пені та річних , за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання , підставою якого є договір від 18.03.2005 р.
З огляду на вищенаведене, у задоволенні позову, заявленого з підстав невиконання Відповідачем умов договору від 18.03.2005 р., стосовно стягнення з Відповідача 11 500 грн. боргу , пені у розмірі 1 020,823 грн. , річних на суму 517,50 грн. та судових витрат , слід відмовити.
У судовому засіданні 15.11.2006 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 15, 526, 527,692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, Господарський суд
Вирішив:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Поліграфіст”,м Тернопіль, у задоволенні позовних вимог про стягнення з ВАТ „Бровар” 11 500 грн. боргу , пені у розмірі 1 020,823 грн. , річних на суму 517,50 грн. та судових витрат у загальній сумі 256,38 грн.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “24” листопада 2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна