РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" листопада 2006 р. | Справа № 9/236-3584 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
Розглянув справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства страхова компанія "Правекс-Страхування" вул. Кловський узвіз, 9/2, м.Київ 21,
до Служби автомобільних доріг у Тернопільській області м. Тернопіль, вул. О. Кульчицької, 8
За участю представників сторін:
позивача: Грушецький В. Д., довір. № 109 від 25.10.2006 р.
відповідача: Ющук А.С., довір.. № 08-2/845 від 17.10.2006 р. , Вільчинський П.Ц., довір. № 08-2/892 від 20.10.2006
прокурор :Шимків А.Р.
У судовому засіданні 15.11.2006 р. оголошувалася перерва до 14-30 год 22.11.2006 р. з метою надання можливості сторонам додатково подати докази на обґрунтування їх доводів.
Позивач –ВАТ Страхова компанія „Правекс-страхування”, м. Київ, звернувся 14.09.2006 р. ( вх. № 4308 від 20.09.2006 р. ) до господарського суду з позовом до Відповідача - Служби автомобільних доріг у Тернопільській області, м. Тернопіль, про стягнення 135 745,74 грн. в якості компенсації страхового відшкодування здійснених Компанією страхових виплат.
Правове обґрунтування позову здійснене з посиланням на ст. 27 Закону України „Про страхування”, ст.ст. 993, 1187, 1191, 1192 ЦК України, ст. 9 Закону України „По дорожній рух”, розділ П постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони”.
Обставини, наведені в обґрунтування позову, є наступними .
03.03.2005 р. о 23-30 год. в с. Оришківці Гусятинського району Тернопільської області, Степанюк О.В., керуючи автомобілем „Рено”, державний номер АА 70-74, що належить на праві власності Черненко А.М., втратив керованість на автомобілем і допустив його перекидання.
Як вказує Позивач, посилаючись на постанову Шевченківського районного суду від 10.02.2006 р., Степанюка О.В. визнано невинним у скоєні ДТП, провадження у справі про притягнення його до адмінвідповідальності за ст. 124 КпАП України закрито за відсутністю в його діях події і складу правопорушення. Водночас, суд встановив, що причиною ДТП є неналежний стан дороги , на ділянці , де сталося ДТП , через недбале ставлення та з вини дорожніх служб, які обслуговують цю ділянку дороги, до виконання своїх обов’язків , а саме: відсутність дорожнього знаку 1.13 ПДР України, та необроблення дорожньою службою ділянки дороги, на якій сталася ДТП, сумішшю, що перешкоджає сковзанню.
Внаслідок ДТП автомобілю „Рено” заподіяно шкоду на загальну суму 110 335 ,57 грн.
Враховуючи, що автомобіль був застрахований гр..Черненко А.М. Страховою компанією „Правекс-Страхування” згідно договору добровільного страхування транспортного засобу серії ТЗЖ № 36072/15 18.04.2004 р..
У зв’язку із страховим випадком Страхова компанія виплатила страхове відшкодування, у розмірі 136 855, 74 грн. страхувальнику гр..Черненко А.М. , здійснило оплату за проведене автотоварознавче дослідження у розмірі 400 грн., а також виплатила кошти на відшкодування витрат за роботу евакуатора з доставки автомобіля на суму 490 грн.
Стверджуючи , що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини Відповідача , який не забезпечив належного утримання дороги, Позивач вважає, що Відповідач повинен відшкодувати компенсацію здійснених страховиком виплат страхувальнику.
Відповідач позов не визнає, доводи Позивача просить відхилити за неспроможністю , а у задоволенні позову - відмовити за недоведеністю , спираючись на таке:
- Постанова Шевченківського райсуду стосується лише Степанюка О.В., і не має відношення до працівників дорожніх служб Тернопільської області, адже предметом судового розгляду був протокол про адмінправопорушення серії АА № 739989 від 04.03.2005 р. , складений відноснор гр.. Степанюка О. В.;
- працівниками компетентного органу - ДАІ - за наслідками ДТП не складалися приписи про усунення недоліків в експлуатаційному утриманні автомобільної дороги Оришківці-Пробіжна , а працівники філії „Густинський райавтодор” ДП „Тернопільський облавтодор” до адмінвідповідальності не притягувалися в порядку виконання Інструкції з організації проведення та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, що затверджена наказом МВД України 22.10.2003 р. № 1217 порядку Інструкції ;
- відповідно до схеми ДТП, складеної в.о. слідчого Гусятинського РВ УМВСУ Богдана І.І., ДТП мала місце на ділянці із сухим асфальтобетонним покриттям, про що свідчать сліди гальмування довжиною 43 м., а перекидання автомобіля відбулося через 89 м. від так званої „слизького ділянки”, зазначеної на схемі ДАІ. При цьому коефіцієнт зчеплення , який є показником слизькості , інструментально не замірявся.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
За частинами 4 та 5 цієї статті передбачено , що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, або з рішення суду.
Відповідальність по зобов’язаннях відшкодувати шкоду, спричинену особою, яка її завдала, складає зміст зобов’язань правопорушника, і має назву деліктної.
Юридичним фактом, з яким закон пов’язує виникнення цього зобов’язання, є факт завдання шкоди ,але зобов’язання по її відшкодуванню можливе лише при наявності встановлених законом умов: протиправності поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою та вина особи, що задала шкоди .
За принципом генерального делікту, завдання шкоди однією особою іншій само по собі складає підставу виникнення зобов’язань щодо відшкодування завданої шкоди. Відтак, потерпілий не повинен доводити ані протиправності дій особи, яка завдала таку шкоду, ані її вину, адже остання презюмується.
Закон також містять норми, які складають правила спеціального делікту , наприклад, норми, які регулюються відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки , відповідальність за шкоду, завдану неповнолітнім, тощо.
Як випливає із змісту позову та пояснень представника Позивача, ним в обгрунтування позову наводяться норми закону , що складають принцип генерального делікту , так і ті, що відносяться до спеціального делікту, без врахування різниці між ними. Такі протиріччя в обґрунтуванні Позивач так і не усунув.
З положень ст. 1191 ЦК України випливає, що для того, аби мати право на регресну вимогу до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування , Позивач повинен відшкодувати шкоду, завдану цією особою іншій ( потерпілому).
Судом встановлено , що Позивач сплатив страхове відшкодування власнику автомобіля - Черненко А.М. у сумі 136 855,74 грн. і ця обставина не оспорюється Відповідачем ,адже підтверджується копією платіжного доручення № 1103 від 05.04.2006 р. на суму 136 855,74 грн. ( а.с. 40)
У розрахунку виплати страхового відшкодування, у графі „ризик” страховик зазначив - ДТП з вини страхувальника, а дата страхової події - 04.03.2005 р. ( а.с 46)
Підставою відшкодування , як зазначено у графі „призначення платежу” вказаного платіжного документа є договір ТЗЖ № 360715 від 18.08.2004 р.( а.с. 6) та розпорядження від 31.03.2006 р. № 25363/ог на виплату страхового відшкодування , підписаного віце-президентом АКБ „Правекс-Банк” ( а.с. 10) .
Протиправною цивільне право вважає поведінку , якщо особа , по-перше, порушує норму права, і , по-друге одночасно порушує суб’єктивне право конкретної особи , в результаті чого порушуються норми об’єктивного права на захист належного їй майна і одночасно суб’єктивне право потерпілого на можливість здійснювати правомочності власника стосовно майна.
Бездіяльність є тоді протиправною, коли особа мала обов’язок вчинити певну дію, але не зробила цього.
Частина 1 ст. 993 ЦК України , яку також наводить Позивач в обґрунтування своїх доводів, встановлює, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 3.5. договору добровільного страхування транспортного засобу однією із підстав для відмови у виплаті стразового відшкодування є відмова страхувальника від свого права до винної особи , відповідальної за скоєний збиток , або у разі, коли здійснення цього оправа стало неможливим з його вини
Автомобіль „Рено”, державний номер АА 70-74 належить на праві власності гр.. Черненко А.М. , вона зазнала певних втрат у майновій сфері в результаті дорожньо-транспортної пригоди , отже лише їй, як власнику , належало право на вимогу до винної особи, протиправною поведінкою, або бездіяльністю , якої їй заподіяно шкоду.
Між тим, у страховому акту №1259 ,у якому підставою для визначення суми збитку вказано інший , ніж той ,що подано Позивачем за № 775 від 21.03.05 р. , акт товарознавчого дослідження № 1016 від 0.50.4.05 р. , вказано, що не снує права вимоги та особи, яка повинна відповідати за завдані збитки .
Як стверджує Відповідач, Служба автомобільних доріг у Тернопільській області не була визнана судом особою, яка має деліктне зобов’язання та , відповідно, такою, що повинна нести деліктну відповідальність перед гр. Черненко А.М. з приводу пошкодження належного їй автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , що сталася 03.03.2005 р.
Доводи Позивача з посиланням на факти, встановлені постановою Шевченківського райсуду від 10.02.2006 р, що порушив провадження у справі про притягнення Степанюка О.В. ,водія автомобіля, до адмінвідповідальності, суд оцінює як неспроможні, оскільки притягнення до деліктної відповідальності особи вирішуються судом виключно у позовному провадженні.
Крім того, в силу положень ч 4. ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Так само ст. 35 ГПК України до підстав, звільнених від доказування у господарському судочинстві , відносить рішення з цивільної справи, що набрало законної сили у частині фактів, встановлених судом і які мають значення для вирішення спору господарським судом.
Вимоги про стягнення витрат, понесених Позивачем при транспортуванні евакуатором автомобіля на суму 490 грн. та за проведення авто товарознавчого дослідження з метою встановлення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля проведені в рамках договору добровільного страхування транспортного засобу, але з наведених вище підстав не підлягають покладенню на Відповідача у справі.
Таким чином, Позивач не подав доказів ,які є допустимими для даної категорії спорів, що є підставою для відмови у задоволенні його позову за недоведеністю.
Враховуючи викладене, суд неодноразово відмовляв Позивачу у задоволенні його клопотання про залучення до справи представників Державної автомобільної інспекції.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Позивача по справі.
У судовому засіданні 22.11.2006 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 4, 22, 33, 34,35, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
Вирішив:
1. У задоволенні позову відмовити за недоведеністю .
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “ 28” листопада 2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна