РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" листопада 2006 р. | Справа № 9/277-4147 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Зерно України" проспект Правди, 8 корпус 1, м.Кіровоград
до Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" вул. Лук'яновича, 3а, м.Тернопіль.
За участю представників сторін:
позивача: не з’явився.
відповідача: Сідий С.В., довіреність № 01 від 28.09.2006 р..
роз’яснивши у розпочатому судовому засіданні представнику відповідача права та обов’язки учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22, 29 ГПК України,
Встановив
Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “СП Зерно України”, м. Кіровоград, звернувся 17.10.2006 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача – Приватного підприємства “Захід-Агроінвест”, м. Тернопіль, про стягнення 31 438,25 грн. пені, посилаючись на таке:
21 серпня 2006 р. між Приватним підприємством “Захід-Агроінвест”, м. Тернопіль, як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “СП Зерно України”, м. Кіровоград, як Покупцем, укладено договір за № 86.
У відповідності до п. 1 .1 договору Постачальник зобов’язався передати у власність Покупцю товар –горох урожаю 2006 року в кількості 2000 тон, а Замовник зобов’язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, які передбачені даним договором.
У відповідності до п. 3.1 договору Постачальник поставляє і передає Покупцю товар на наступних умовах : франко-склад (франко-елеватор) Постачальника, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах.
Пунктом 3.2 договору визначається, що кожна партія товару узгоджується Сторонами в додаткових угодах до даного договору.
Згідно п. 3.3 вказаної угоди поставка товару здійснюється напротязі 3-х календарних днів з моменту підписання договору.
Позивач стверджує, що відповідач - Приватне підприємство “Захід-Агроінвест” порушив свої договірні зобов’язання –товар (зерно гороху) в кількості 2000 тон в строк, обумовлений в договорі не поставив.
Згідно п. 6.3 договору у випадку прострочення поставки або недопоставки товару Постачасльник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки від суми недопоставленого товару.
Відтак, позивач, на підставі п. 6.3 договору № 86 від 21.08.2006 р. нарахував відповідачу пеню за період з 25.08.2006 р. по 08.10.2006 р. (45 днів) в сумі 31 438,25 грн.
Згідно ухвали від 19.10.2006 р. порушено провадження та призначено розгляд справи на 15:40 год. 20 листопада 2006 р.
У судовому засіданні 20.11.2006 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову.
Позивач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні 20.11.2006 р. представника не направив, хоча про час та місце його проведення був повідомлений ухвалою від 19.10.2006 р., відзиву на позов не подав.
Справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку про те, що позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне :
21 серпня 2006 р. між Приватним підприємством “Захід-Агроінвест”, як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю “СП Зерно України”, як Покупцем, підписано договір за № 86, предметом якого є обов’язок Постачальника поставити та передати у власність, а Покупця –прийняти та оплатити товар ( горох, урожаю 2006 року в кількості 2000 тон.)
Згідно п.п. 2.1, 3.2 договору ціна та на товар та його партії визначаються Сторонами в додаткових угодах, що додаються до вказаного договору.
У відповідності до 3.1 угоди Постачальник поставляє та передає Покупцю товар на умовах франко-склад (франко-елеватор) Постачальника, якщо інше не обумовлюється в додаткових угодах.
Сторони дійшли згоди, що поставка товару здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання даного договору. Постачальник зобов’язався передати Покупець належним чином оформлений товар (по ф. 13 “Прихідна квитанція” на елеваторі.).
У відзиві на позовну заяву, поданому в судовому засіданні 20.11.2006 р. відповідач стверджує, що між ним та позивачем дійсно підписано договір № 86 від 21.08.2006 р., відповідно до якого ПП. “Захід-Агроінвест”, як Постачальник, зобов’язався поставити ТзОВ “СП Зерно України”, як Покупцю, товар (горох в кількості 2000 тон), а Покупець –зобов’язався прийняти та оплатити товар.
Відповідач повідомив, що договір № 86 передбачав загальні умови виконання зобов’язання, адже згідно п.п. 2.1, 3.2 договору ціна та кількість кожної партії товару визначаються Сторонами в додаткових угодах до договору. Однак, Сторонами жодних документів, в яких би узгоджуватися конкретні умови поставки, а саме –кількість та ціна окремих партій товару не складалося.
Відповідач вказує, що відповідно до п. 3.1 договору товар передається Покупцю на умовах франко-склад (франко-елеватор) Постачальника. За таких умов обов’язком позивача є подача транспортного засобу для завантаження товару, а виконання поставки можливе за умови погодження сторонами кількості товару, його ціни та місцезнаходження.
Суд, погоджуючись з доводами Відповідача, разом з тим звертає увагу на положення ст. 180 Господарського кодексу України, якою визначаються істотні умови договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Як визначається ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Відповідно до п. 5 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Однак, сторонами не визначено всіх істотних умов договору, ціни товару, зокрема, які становлять зміст господарського договору, відтак договір № 86 від 21.08.2006 р. вважається неукладеним.
Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів “Інкотермс” міжнародної торгової палати від 01.01.2000 р., термін “франко-завод” (EXW, EX-WORKS ) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.
Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.
Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу.
Цей термін не слід застосовувати, коли покупець не в змозі виконати експортні формальності, прямо чи посередньо. За таких обставин має застосовуватися термін FCA, за умови, що продавець погоджується нести витрати й ризики, пов'язані з завантаженням товару.
Відтак, доводи позову та докази представлені Позивачем на їх доведення стосовно стягнення 31 438,25 грн. на відшкодування втраченої вигоди, суд вважає непереконливими та недоведеними, виходячи з наступного
Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити, а судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України , покласти на позивача.
У судовому засіданні 20.11.2006 р. за згодою представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 15, 526, 527, ч. 2 ст. 689 ЦК України, ч.1 ст. 265, ч. 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 ГК України, ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, Господарський суд
Вирішив:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “28” листопада 2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна