ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"08" грудня 2006 р. Справа №9/6483-А
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин
до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Нетішин
про стягнення 192,12 грн. заборгованості
Суддя Олійник Ю.П. Секретар судового засідання Римар Н.М.
Представники сторін:
Від позивача - Вознічук О.П. - за дов. від 3.11.06
Від відповідача - не з'явився
Позивач у позовній заяві та представник у судовому засіданні просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті фіксованого розміру страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 192,12 грн.
Відповідач для участі у судовому засіданні не з'явився, заперечень на позов не надав. Ухвали суду на адресу відповідача поштою повернені у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Згідно картки особового рахунку відповідача за період з 01.01.04 по 30.10.06 за ним рахується заборгованість перед ПФ України в сумі 192,12 грн.
При цьому згідно довідки ДПІ у м. Нетішин відповідачем сплачено за 1 кв. 2005р. 135 грн. єдиного податку.
Позивачем складений акт від 05.10.06, згідно якого проведений розрахунок належних до сплати сум фіксованого страхового внеску з урахуванням частини єдиного податку, згідно якого за січень, лютий та березень 2005р . відповідачу належало сплатити 248 грн. фіксованого страхового внеску (по 86,84 грн. за кожен місяць) . При цьому ним сплачено у 1 кв. 2005р. 135 грн. єдиного податку (по 45 грн. за кожен місяць). Частина єдиного податку (42%) в розмірі 56,70 грн. (18,90 грн. за кожен місяць)_не була зарахована на рахунки ПФ України, однак не є заборгованістю, тому до сплати відповідачем належить фіксований страховий внесок як різниця між належним до сплати розміром фіксованого страхового внеску та частиною сплаченого єдиного податку , яка становить 192,12 грн.
У зв'язку з наявність простроченої заборгованості відповідно до ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідачу направлено вимогу про сплату боргу НОМЕР_1 на суму 192,12 грн.
У зв'язку з несплатою боргу позивачем подано позов. На дату розгляду справи заборгованість відповідача не змінилась
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальниками є, серед інших, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Дані суб'єкти згідно ст.15 Закону є платниками страхових внесків.
Враховуючи зазначене та положення частини першої статті 19 Закону, зазначені суб'єкти зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці працівників та допомоги по тимчасовій непрацездатності страхові внески у розмірі 31,8 відсотка і сплачувати їх в установлені строки та в повному обсязі.
Відповідач, як платник єдиного податку, відповідно до Указу Президента „Про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” у 2004 році сплачував страхові внески в складі єдиного податку (частина коштів ставки єдиного податку спрямовувалась до ПФУ і зараховувалась в рахунок сплати страхових внесків).
Відповідно до ст.45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності за період з 01.01.05 по 31.03.05 повинні були сплатити до ПФУ фіксований розмір страхових внесків за січень, лютий та 30 днів березня 2005р. в розрахунку 83,84 грн. за місяць з урахуванням частини єдиного та фіксованого податків, перерахованих Державним казначейством у грудні 2004 р. за 2005р.
З прийняттям Закону України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року" установлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які у I кварталі 2005 року працювали за спрощеною системою оподаткування, зобов'язані сплатити до Пенсійного фонду фіксований розмір страхового внеску, розрахований як різниця між встановленою ставкою внеску (83,84 грн.) та частиною єдиного або фіксованого податків, що не надійшли до ПФ України.
У зв'язку з цим судом приймається складений позивачем розрахунок сум фіксованого внеску, який підлягає сплаті відповідачем в акті від 05.10.06 на підставі документів, що підтверджують сплату єдиного за січень, лютий та березень 2005 року. При цьому позивачем було проведено зарахування частини єдиного податку, сплаченого відповідачем в розмірі 56,70 грн., тому розмір фіксованого страхового внеску становить 192,12 грн.
До картки особового рахунку відповідача занесені суми, що належать до сплати, на підставі зазначеного акту.
Відповідно до ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. При цьому згідно пункту 3 даної статті територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом десяти днів із дня отримання вимоги про сплату боргу не сплатив зазначену у ній суму, не оскаржив вимогу до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Тому суд вважає, що позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача заборгованість по страхових внесках.
За таких обставин позов заявлений обґрунтовано, підтверджений належними доказами, відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 104, 105, 158-163, 167, 254-255, п.6 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД
П О С Т А Н О В И В :
ПОЗОВ Управління Пенсійного Фонду України в м. Нетішин до приватного підприємця ОСОБА_1 м. Нетішин про стягнення 2192,12 грн. заборгованості задовольнити.
СТЯГНУТИ з приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код НОМЕР_2 на користь Управління Пенсійного Фонду України в м. Нетішин /проспект Незалежності , 12, а/с 169, код 14150571/ 192,12 грн. / сто дев'яносто дві гривні/ заборгованості.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС Україин сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ю.П. Олійник
Віддруковано 3 примірники:
1 -по справі,
2 - позивачу,
3 -відповідачу