Справа № 1328/2-3296/11 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.
Провадження № 22-ц/783/2167/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мацей М. М.
Категорія: 27
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Мацея М.М.,
суддів: Монастирецького Д.І., Тропак О.В.,
секретаря: Дідуся О.Р.,
з участю: відповідачки ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3,
представника банку Воловецької О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 травня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и л а:
В грудні 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, який в подальшому уточнив, про стягнення 2 425 767 грн. 98 коп. та судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі допустили заборгованість за кредитним договором від 01 червня 2006 року, згідно якого отримали кредит в сумі 135 000,00 доларів США, умови договору не виконали.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 травня 2012 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість в розмірі 2 425 767 грн. 98 коп., з яких заборгованість по кредиту становить 945 731 грн. 45 коп., заборгованість по відсотках - 342 011 грн. 73 коп., донараховані відсотки - 7 986 грн. 18 коп., нарахована пеня - 1 034 997 грн., штраф - 95 041 грн. 62 коп. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду в частині стягнення пені і штрафу оскаржили відповідачі.
В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність, однобічність та суб'єктивність оцінення доказів, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та штрафу скасувати.
Зазначають, що відповідно до ст.ст. 611, 614 ЦК України відповідальність за порушення зобов'язання настає виключно за наявності вини. Вважають, що у позивача відсутні підстави нарахування штрафних санкцій, оскільки відповідачами вживаються всі можливі заходи для виконання договору. Суд не взяв до уваги докази відсутності вини апелянтів у простроченні сплати кредиту, зокрема бухгалтерської документації по здійсненню господарської діяльності, бізнес-план по розвитку фермерського господарства, медичну документацію з приводу нещасного випадку, а також економічну кризу 2008 року. Вважають, що нарахування позивачем неустойки є незаконним зловживанням договірними правами.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника банку ОСОБА_4 на заперечення скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 01 червня 2006 року між банком і ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 381/06-Ф відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 135 000,00 доларів США на проведення розрахунків за придбання житлового будинку і земельної ділянки зі сплатою за користування кредитом 9,5% річних з кінцевим строком повернення 30 травня 2036 року. Додатковою угодою № 1 від 06 лютого 2009 року до кредитного договору залишок заборгованості переведено в гривню, з розміром кредиту 950 416 грн. 20 коп. зі сплатою 16% річних строком до 05 травня 2034 року. 01 червня 2006 року між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_6 було укладено договори поруки за умовами яких останні зобов'язалися відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, як солідарні боржники.
Проте, як підтверджено зібраними та дослідженими матеріалами справи, ОСОБА_5 не виконав своїх зобов'язань за договором кредиту, а саме: не дотримувався зобов'язань перед банком щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків відповідно до графіку погашення кредиту, чим порушив умови зазначеного договору та норми чинного законодавства, внаслідок чого заборгованість останнього перед банком становила 2 425 767,98 грн., з яких заборгованість по кредиту - 945 731 45 грн., заборгованість по відсотках - 342 011,73 грн., донараховані відсотки - 7 986,18 грн., нарахована пеня - 1 034 997,00 грн., штраф - 95 041, 62 грн.
Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Нормами ст. 1050 ЦК України передбачено, що в разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу незалежно він сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст. 1048 ЦК України.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК.
Отже, за змістом викладених вище норм закону звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це є спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.
Частиною першою статті 554 ЦК України визначено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Беручи до уваги вищенаведене, районний суд підставно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 945 731 45 грн., заборгованість по відсотках в сумі 342 011,73 грн. і донараховані відсотки в сумі 7 986,18 грн. і в цій частині рішення суду не оскаржувалося.
Задовольняючи позовні вимоги, суд в мотивувальній частині рішення посилався на ст. 554 ЦК України, яка передбачає солідарну відповідальність боржника і поручителя перед кредитором.
Всупереч вимогам ст.ст. 212, 214, 215 ЦПК України районний суд не навів доказів і правового обґрунтування стягнення з відповідачів штрафу і сумі 95041,62 грн. та нарахованої позивачем пені у розмірі 1 034 997,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що сума заборгованості за основною сумою кредиту та по сплаті процентів за користування кредитом перед банком розрахована вірно і становить відповідно 945 731,45 грн. та 342 011,73 грн.
Проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст.ст. 1054, 1056-1 ЦК України є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу, проценти не є фінансовою санкцією.
Відповідно до ст.ст. 546 ч.1 та 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.
Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання - п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України.
Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення відповідачем строку сплати мінімально необхідного платежу на погашення кредиту, визначеного в п. 3.3.3 цього договору (до 5-го числа місяця, наступного за тим, в якому було проведено нарахування відсотків), а також у випадку прострочення строку дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплаті всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1 % відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Оскільки у зв'язку з порушенням умов кредитного договору щодо строків сплати основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню, то така сплачується відповідно до вимог ст.ст. 256, 258 ч.2 п.1 ЦК України (позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Матеріалами справи установлено, що сума пені за порушення відповідачем строків виконання зобов'язань щодо повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами перед банком розрахована вірно і станом на 20 квітня 2012 року становить 1 034 997,00 грн.
Пунктом 5.2 кредитного договору визначено, що у разі порушення відповідачем вимог пунктів 4.3.1- 4.3.15 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% відсотків від суми кредиту, визначеного в п.1.1 цього договору (135 000,00 доларів США), за кожний випадок.
Згідно розрахунку позивача, загальний розмір штрафу, що підлягає до сплати відповідачем за неналежне виконання п. 5.2 кредитного договору становить 95 041,62 грн.
Проте у матеріалах справи, крім посилання на зазначений пункт кредитного договору, із вказівкою зазначеної суми, відсутні будь-які належні докази на підтвердження порушень пунктів 4.3.1- 4.3.15 кредитного договору.
Аналіз пунктів 5.1 та 4.3.2 і 4.3.9 свідчить про те, що має місце подвійне стягнення за одне і те ж порушення.
Наведене дає підстави не погодитись з висновками суду щодо розміру грошової суми штрафу, визначеної позивачем.
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, враховуючи, що розмір пені є занадто великим по відношенню до розміру заборгованості за основним боргом, суд, не нівелюючи при цьому значення неустойки як одного із засобів цивільно-правової відповідальності, тобто санкції за порушення зобов'язань, та враховуючи співвідношення неустойки - пені із наслідками порушення зобов'язання, причину неналежного виконання зобов'язання, а саме настання кризи світової фінансової системи, що згідно з ч.2 ст. 61 ЦПК України є загальновідомим фактом, що не потребує доказування, і відповідно - матеріальний стан відповідача, вбачає підстави для зменшення розміру неустойки в частині суми пені. При цьому колегія суддів приймає до уваги наявне з цього приводу клопотання відповідача (а.с. 60) та доводи апеляційної скарги.
З огляду на наведене, з урахуванням обставин справи, що мають істотне значення, колегія суддів на підставі ст. 309 ЦПК України вважає за можливе, застосувавши ст. 549, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ухвалити нове рішення про зменшення розміру пені до 200 000,00 грн.
Статтею 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Крім того, згідно п. 5.2 кредитного договору за кожний випадок порушення обов'язків, передбачених п. 4.3.1 - 4.3.15 кредитного договору, відповідач зобов'язаний на вимогу позивача сплатити на його користь штраф у розмірі 10 % від суми одержаного кредиту.
Пунктом 4.3.9 передбачено, що позичальник зобов'язаний при отриманні від банку вимоги про дострокове повернення кредиту повернути кредит в повному обсязі достроково разом з розрахованими процентами за користування кредитом і штрафними санкціями (якщо такі будуть мати місце) у порядку і строки, передбачені цим кредитним договором.
З розрахунком штрафних санкцій погодитись не можна, оскільки за одне і те ж саме порушення зобов'язання пунктами 5.2 та 4.3.9 кредитного договору передбачена подвійна відповідальність одного виду, а тому нарахування штрафу в сумі 95 041,62 грн. є необгрунтованим та незаконним.
Проте суд першої інстанції на це положення закону не звернув увагу та не обговорив можливість одночасного застосування подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову та вважає, що рішення суду в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача пені слід змінити, зменшивши розмір стягнення такої з 1 034 997,00 грн. до 200 000,00 грн.
Рішення в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача штрафу в розмірі 95 041,62 грн. скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Змінити рішення суду в частині стягнення загальної суми заборгованості 2 425 767,98 грн., зменшивши розмір солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача до 1 495 729,00 грн.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення на підставі п.п 1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України в оскаржуваній його частині частковій зміні та скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
В решті оскаржуване рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 травня 2012 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" пені змінити, зменшивши розмір стягнення пені з 1 034 997, 00 грн. до 200 000,00 грн.
Зазначене рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "Надра" штрафу в розмірі 95 041,62 грн. скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення штрафу відмовити.
Рішення суду в частині стягнення загальної суми заборгованості в розмірі 2 425 767,98 грн. змінити, зменшивши розмір солідарного стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "Надра" з 2 425 767,98 грн. до 1 495 729, 36 грн.
В решті зазначене рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Мацей М.М.
Судді: Монастирецький Д.І.
Тропак О.В.