АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/793/153/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : ч.2 ст. 121 КК України Левченко В.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Шкреба Р. Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоШкреби Р.Д.

суддів секретаря судового засідання Неділька М.І., Суходольського М.І. Єгорової С.А.

з участю прокурораЯкушиної О.В.

адвоката ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8

представника потерпілої ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляціями прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні та адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_10, на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 травня 2013 року, яким

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, з середньою

освітою, непрацюючий, одружений, має на утриманні одну

малолітню дитину, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, у відповідності до ст.89 КК України раніше не

судимий, інвалід ІІ групи, -

засуджений за ч.2 ст. 121 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу змінено з домашнього арешту на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином, задоволений частково. Стягнуто з засудженого ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 19 180 грн. Стягнуто з засудженого ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 27 000 грн.

Цивільний позов законного представника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином - задоволений частково. Стягнуто з засудженого ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 1573 грн. 08 коп., щомісячно, починаючи з 17 листопада 2012 року до досягнення нею повноліття. Стягнуто з засудженого ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в сумі 40 000 грн.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_10 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області судові витрати в сумі 980 грн. 80 коп.

Вирішено долю речових доказів по справі.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку, ОСОБА_10 визнано винним та засуджено за те, що він 17 листопада 2012 року біля 02 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у с.Хрестителеве, Чорнобаївського району, Черкаської області, по вул. Щорса, неподалік приміщення магазину «Пінгвін», переслідуючи мету на нанесення тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_12, п'ять ударів ногами та руками в голову та грудну клітку, внаслідок чого, згідно висновку експерта №256/35 від 27 грудня 2012 року, спричинив тілесні ушкодження у вигляді: черепно-лицьової травми з переломом кісток носа, забійними ранами, саднами, синцями голови, що супроводжувалась внутрішньою кровотечею та ускладнилась аспірацією крові в дихальні шляхи, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, в зв'язку з небезпекою для життя, від чого й настала смерть потерпілого ОСОБА_12; травми грудної клітки з переломом грудини, що носить ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості; саден лівої кисті, лівої ступні, синця правого коліна, що носять ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду прокурором у кримінальному провадженні подано апеляційну скаргу в якій він, не оспорюючи фактичні матеріали справи, вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним і підлягає скасуванню з підстави неправильного застосування кримінального закону, що потягнуло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Судом не взято до уваги також те, що призначаючи покарання суду необхідно було врахувати, що вчинене ОСОБА_10 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України, в узгодженні з положеннями ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Тому прокурор просив вирок місцевого суду скасувати з перелічених вище причин та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_10 та призначити покарання за ч.2 ст.121 КК України у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.

Адвокатом ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 травня 2013 року, в якій вона просить вирок суду змінити, змінивши правову кваліфікацію кримінального правопорушення ОСОБА_10 на передбачену ч.1 ст.119 КК України та пом'якшити призначене йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а також зменшити стягнення матеріальної та моральної шкоди і змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання. При цьому посилається на те, що судом першої інстанції при постановленні вироку допущені однобічність та неповнота досудового та судового слідства, яка полягає в тому, що взагалі не перевірявся факт про те, що в ході огляду місця події від 17.11.2012 року та показах ряду свідків зафіксовано, що біля трупа ОСОБА_12 знаходилося зняте з нього взуття, не з'ясованим залишилось питання чи вказані дії вчинені самим потерпілим чи здійснені іншими особами; не з'ясованим залишилось питання зникнення мобільного телефону потерпілого ОСОБА_12 Неправильність застосування кримінального закону полягає в тому, що судом першої інстанції дана неправильна оцінка добутим по справі доказам. В ході досудового і судового слідства не було встановлено будь-якого прямого умислу ОСОБА_10 на спричинення тяжких тілесних ушкоджень.

В запереченнях на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 представник потерпілої ОСОБА_9 просить задовольнити апеляцію прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні ОСОБА_13 та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, оскільки вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 травня 2013 року щодо кваліфікації його дій за ч.2 ст.121 КК України є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а під час судового розгляду кримінального провадження не було порушено норм кримінального та кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який просив задовольнити апеляцію прокурора у кримінальному провадженні з вказаних в ній мотивів, засудженого ОСОБА_10 та його захисника адвоката ОСОБА_7, які просили задовольнити апеляцію захисника та заперечували проти задоволення апеляції прокурора, потерпілої ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_9, які просили задовольнити апеляцію прокурора та заперечували проти задоволення апеляції адвоката ОСОБА_7, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції учасників процесу до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, висновки суду про винуватість ОСОБА_10 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_12, та кваліфікація його дій за ст. 121 ч. 2 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням дійсних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально досліджені в судовому засіданні і в їх сукупності та взаємозв'язку дана правильна юридична оцінка.

Висновки суду про винність засудженого ОСОБА_10 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на доказах, досліджених і належним чином оцінених судом.

Доводи адвоката ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_10 бачив, що його удари спричинили лише перелом носа, і не усвідомлював та в жодному випадку не міг передбачати, що потерпілий ОСОБА_12 змінить сидяче положення на лежаче і, що кровотеча призведе до аспірації крові у дихальні шляхи та в результаті цього настане смерть потерпілого, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для перекваліфікації його дій на ч.1 ст.119 КК України, так як і покази самого засудженого ОСОБА_10, дані ним в судовому засіданні про залишення після бійки ОСОБА_12 у сидячому положенні на підставці для велосипедів, за метрів 2 від того місця де його було виявлено, але забув про це сказати на досудовому слідстві спростовуються:

-протоколом огляду місця події від 17 листопада 2012 року та таблицею зображень до нього, під час якого плям бурого кольору, схожих на кров, у тому місці де він нібито залишив ОСОБА_12 виявлено не було (т.1, а.с. 36-44), а при таких тілесних ушкодженнях, як пояснила експерт ОСОБА_14, кровотеча має місце і кров виходить на зовні за умови перебування людини у вертикальному положенні, отже мало б місце потрапляння крові на асфальт біля підставки для велосипедів, де нібито залишився сидіти ОСОБА_12;

-при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_12 проводився і опис одягу трупа, а саме на спинці светру були виявлені плями бурого кольору схожі на кров, що можливо лише при лежачому положенні тіла;

-протоколом відтворення обстановки та обставин події, таблиці зображень та відеозаписом до нього від 19 листопада 2012 року за участю обвинуваченого ОСОБА_10 де він сам повідомив про те, що залишив потерпілого ОСОБА_12 у лежачому положенні на тому місці де він і був виявлений.

Покази засудженого ОСОБА_10 щодо неправомірної поведінки ОСОБА_12 суд оцінив критично і вважає, що вони дані засудженим з метою уникнути відповідальності за скоєний злочин, та дані покази спростовуються:

-показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що 16 листопада 2012 року, ввечері, вона з ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_10, ОСОБА_12 відпочивали біля магазину «Пінгвін» у с. Хрестителеве, при цьому, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 спілкувалися між собою та вживали спиртні напої. Потім ОСОБА_17 пішла, а через деякий час до них приєднався ОСОБА_19. Близько 00 годин вона з дівчатами пішла, а ОСОБА_10 та ОСОБА_12 залишилися удвох. При спілкуванні між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 ніяких сварок не виникало та ніхто не заставляв їх пити спиртні напої;

-показаннями свідка ОСОБА_19 про те, що у той вечір він прийшов до магазину «Пінгвін» де побачив ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18. Через деякий час він з дівчатами залишив дане місце. Вказав, що сварок між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 не було, також зазначив, що ніхто не заставляв їх пити спиртні напої.

Посилання захисника щодо неправдивості показань свідка ОСОБА_20 відносно знайомства з обвинуваченим ОСОБА_10, часу повідомлення про злочин та прибуття на місце події, розташування трупа ОСОБА_12 суд вважає необґрунтованими, оскільки показання свідка ОСОБА_20 повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22

Колегія суддів вважає, що суд, давши оцінку доводам адвоката ОСОБА_7 про те, що дії ОСОБА_10 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність, обґрунтовано визнав їх безпідставними, так як сама поведінка ОСОБА_10 свідчить про наявність умислу на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, оскільки, засуджений ОСОБА_10 діяв умисно, усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, оскільки удари наносив в життєво важливі органи голову, грудну клітину, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, що підтверджується способом нанесення тілесних ушкоджень руками та ногами, і бажав їх настання. Механізм заподіяння тілесних ушкоджень в результаті яких настала смерть потерпілого, підтверджується актом судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_12 № 256 від 17 листопада 2012 року і характеризується причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідком.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_10 за ч.2 ст.121 КК України, а доводи апеляції захисника є необґрунтованими.

Судом першої інстанції були взяті до уваги всі обставини справи та враховано обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_10 часткове відшкодування завданої шкоди, та призначив покарання в межах, наближеної до мінімальної санкції ч.2 ст.121 КК України.

Суд правильно вирішив цивільні позови потерпілої ОСОБА_8, а також законного представника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_11 на відшкодування матеріальної шкоди. Обґрунтував у вироку суд і відшкодування моральної шкоди, оскільки потерпіла понесла душевні страждання у зв'язку зі смертю свого чоловіка, а ОСОБА_11 свого батька.

Вирок в цій частині відповідає ст.ст. 1166, 1167 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, оскільки прокурор не навів даних, які б давали підстави для посилення покарання.

Призначаючи покарання суд врахував тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання і вірно дійшов висновку про можливість перевиховання ОСОБА_10 лише за умови ізоляції від суспільства.

Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, знаходиться в межах санкції статті Особливої частини Кодексу і є достатнім для перевиховання засудженого.

Місцевим судом не допущено істотних порушень норм кримінального або кримінально-процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування вироку суду.

Не вбачаючи підстав для зміни, чи скасування вироку суду, керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги захисника засудженого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 травня 2013 року, яким засуджено ОСОБА_10 за ст. 121 ч.2 КК України - залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Головуючий :

Судді :