ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 липня 2013 року Справа № 913/1517/13

Провадження №16пн/913/1517/13

За позовом Білокуракинського районного спортивно - технічного клубу товариства сприяння обороні України, смт. Білокуракіне Луганської області

до відповідача Білокуракинської районної ради, смт. Білокуракіне Луганської області

про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

24.07.2013, згідно із статті 21 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відпусткою судді Шеліхіної Р.М. було здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 9131517/13, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Якушенко Р.Є.

Суддя Якушенко Р.Є.

Секретар судового засідання Колпакова Г.О.

у засіданні брали участь:

від позивача - Заїка В.К., адвокат, свідоцтво № 590 від 19.04.2000, довіреність № 5 від 04.04.2013, договір б/н від 15.05.2013;

від відповідача - Гринько В.С., представник за довіреністю від 05.07.2013 № 252.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: 31.05.2013 Білокуракинський районний спортивно - технічний клуб товариства сприяння обороні України (далі - , позивач у справі) звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 24.05.2013 до Білокуракинської районної ради (далі - відповідача у справі) з вимогою:

- визнати право власності на нерухоме майно, а саме відокремлене приміщення, яке розташоване під будівлею Білокуракинської ЗОШ № 1 за адресою: смт. Білокуракине, вул. Леніна, 57, загальною площею 360 м2.

Позивач з посиланням на норми статей 328, 344, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовує позовні вимоги правомірним набуттям права власності на нерухоме майно, що є предметом спору, оскільки відкрито володів більше 25 років спірним майном, що передане йому у власність.

Білокуракинська районна рада, відповідача у справі, надала відзив на позов від 17.06.2013 № 39, в якому заперечує протии вимог позивача та просить у задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав.

Білокуракинська районна рада згідно статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ району у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України, а також повноважень, переданих їй сільськими, селищними радами.

Відповідно до рішення Білокуракинської районної ради від 04.07.2008 № 18/10 "Про затвердження переліку об'єктів загальної власності територіальних громад Білокуракинського району", районна рада затвердила перелік об'єктів загальної власності територіальних громад району, що знаходяться в управлінні районної ради станом на 04.07.2008.

Позивач при викладі обставин, якими обґрунтовує свої позовні вимоги, посилається на рішення виконавчого комітету Білокуракинської районної ради народних депутатів від 28.08.1986 № 242. Даним рішенням передбачено: "Исполком районного Совета народных депутатов РЕШИЛ: 1. Для создания учебных классов, спортивно-технических кружков передать РК ДОСААФ подвальное помещение Белокуракинской средней школы площадью 360м ". Тобто, у даному рішенні жодним чином не йдеться про передачу права власності на дане приміщення або передачу його в постійне користування. РК ДОСААФ дане приміщення під учбові класи не використовується більш як 15 років.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що у нього є розпорядження голови Білокуракинської райдержадміністрації від 03.04.2003 № 151 "Про оформлення правових документів на приміщення "клуб Мужества". Відповідач вважає, що це не є доказом підстав для реєстрації права власності, так як дане розпорядження є неправомірним. Незрозуміло звідки взялася назва "клуб Мужества", чи є будь-які офіційні документи щодо присвоєння такої назви даному приміщенню. У розпорядженні вказана адреса приміщення вул. Леніна, 25, у той же час в інвентарній картці № 1 обліку основних засобів в бюджетних установах на "клуб Мужества", наданій позивачем, місцезнаходження об'єкту - "п. Белокуракино, Ленина, 62, подвал СШ № 1". Розпорядження видане на підставі довідки Білокуракинського спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України, який не мав права ініціювати оформлення права власності на приміщення.

Відповідач вважає, що акт прийому-передачі та інвентарна картка не є правовстановлюючими документами, які можуть посвідчувати право власності на спірний об'єкт, а розпорядження голови райдержадміністрації від 03.04.2003 № 151 є неправомірним.

Розпорядження Білокуракинської районної державної адміністрації від 25 липня 2008 року за № 394 видано на підставі звернення власника - Білокуракинської районної ради, з дотриманням вимог законодавства України, в тому числі Закону України "Про освіту", та закріплює майно саме за закладами освіти відповідно до мети.

Вказаним розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації було визнано право власності на весь майновий комплекс, а саме: Білокуракинську загальноосвітню школу 1-3 ступенів № 1 на 1000 чоловік, яка знаходиться за адресою: вул. Леніна, 57 смт. Білокуракине Луганської області. Тобто правовстановлюючий документ - розпорядження, на підставі якого визнано право власності за територіальними громадами району в особі Білокуракинської районної ради, та Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за підписом голови Білокуракинської районної державної адміністрації до теперішнього часу не скасовані, не відмінені та в судовому порядку не визнані недійсними.

При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням поданих сторонами у справі доказів, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Білокуракинської районної ради народних депутатів від 28.08.1986 № 242, на підставі акта приймання - передачі РК ДОСААФ передане підвальне приміщення Білокуракинської середньої школі площею 360 м2, для створення учбових класів спортивно - технічних кружків (а.с.27,28,32), яке згідно інвентарної картки № 1 обліковується у позивача (а.с.41).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту (у новій редакції 2008 року - зареєстрованому державним реєстратором за № 13641050002000213) Білокуракинський районний спортивно - технічний клуб товариства сприяння обороні України, позивач у справі, - є професійно - технічним навчальним закладом установленого атестаційного - рівня (далі - навчальний заклад), заснований на приватній формі власності Товариства сприяння оборони України і входить до системи освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, у професійно - технічній освіті, оволодінні робочими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я та базою оборонно - масової, навчальної і спортивної роботи (а.с.10).

Навчальний заклад створений за рішенням бюро Білокуракинського районного комітету ТСО України (далі - Замовник) на майні, що є власністю Товариства сприяння обороні України (постанова від 17.01.1967) є правонаступником Білокуракинського СТК, який був створений постановою бюро Білокуракинської РО ДТСААФ (пункт 1.4 Статуту).

03.04.2003 розпорядженням Білокуракинської райдержадміністрацією № 151 «Про оформлення правових документів на приміщення «Клуб Мужества», розташованого за адресою: смт. Білокуракине, вул. Леніна, буд.25» було вирішено оформити право власності на вказане спірне приміщення на ім'я Білокуракинського районного спортивно - технічного клуба товариства сприяння обороні України, позивача у справі, та видати свідоцтво на право власності (а.с.33).

Вказане свідоцтво позивачу не видане.

12.01.2012 позивач звертався за листами до Відділу освіти Білокуракинської районної державної адміністрації та Комунального підприємства «Білокуракинське районне БТІ» про реєстрацію спірної будівлі.

Листом № 37 від 18.01.2012 Відділ освіти Білокуракинської районної державної адміністрації повідомив позивача про те, що Білокуракинська ЗОШ № 1 є власністю територіальних громад району в особі Білокуракинської районної ради та знаходиться на балансі відділу освіти Білокуракинської РДА на праві оперативного управління. Право власності Білокуракинської районної ради на будівлю ЗОШ № 1 включно з підвальним приміщенням підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.02.2009 відане на підставі розпорядження Білокуракинської РДА від 25.07.2008 № 394 (а.с.38).

КП "Білокуракинське районне БТІ" надало відповідь позивачу на його звернення від 12.01.2012 де зазначено, що є виготовлена документація для оформлення права власності, але з моменту звернення позивача у 2003 році до теперішнього часу оплата за проведення реєстрації права власності здійснена не була.

Позивач вважає, що він є власником відокремленого приміщення, яке розташоване під будівлею Білокуракинської ЗОШ № 1 за адресою: смт. Білокуракине, вул. Леніна, 57, загальною площею 360 м2, що і стало причиною виникнення даного спору та звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених вище.

На обґрунтування своїх заперечень надав наступні докази, які залучені до матеріалів справи, а саме:

- копію рішення Білокуракинської районної ради від 08.06.2001 № 14/18;

- копію рішення Білокуракинської районної ради від 04.04.2008 № 17/18;

- копію рішення Білокуракинської районної ради від 04.07.2008 № 18/10;

- копію розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації від 25.07.2008 № 394;

- копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.02.2009;

- копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.12.2009;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Білокуракинської районної ради; копію технічного паспорту на нерухоме майно Білокуракинської ЗОШ № 1 I-II ступенів;

- копію рішення Білокуракинської районної ради від 23.07.2013 № 29/4;

Встановивши фактичні обставини, оцінивши подані сторонами у справі докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Згідно статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до приписів статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Набуття права власності за давністю добросовісного володіння, що відноситься до первинного способу набуття права власності, унормоване приписами статті 344 ЦК України. Так, відповідно до приписів частин 1, 4 вказаної статті, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном -протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю, окрім безперервного відкритого володіння упродовж 10 років нерухомим майном, є встановлення обставин добросовісного заволодіння у розумінні приписів частини 1 статті 388 ЦК України, тобто коли особа не знала і не могла знати, що вона заволоділа чужим майном.

Фактичне володіння чужим майном, згідно статті 397 ЦК України, вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду, а володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ШПК України) унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи доведено право власності територіальних громад району в особі Білокуракинської районної ради на нерухоме майно - Білокуракинської ЗОШ № 1 I-II ступенів, що розташована за адресою: смт. Білокуракине, вул. Леніна, 57, до складу якого входить підвал літер «п/д» згідно технічного паспорту виготовленого 12.02.2009.

Спірне підвальне приміщення не виділялося окремо в натурі, воно є складовою будівлі школи.

Рішенням Білокуракинської районної ради народних депутатів від 28.06.1986 № 242, на яке позивач посилається на підтвердження позовних вимог, не містить відомостей про передачу РК ДОСААФ, правонаступником якого згідно пункту 1.4 Статуту є Білокуракинський районний спортивно - технічний клуб товариства сприяння обороні України, позивач у справі, підвального приміщення Білокуракинської ЗОШ № 1 у власність.

Не є належним доказом права власності на спірне нерухоме майно розпорядження Білокуракинської районної державної адміністрації № 151 від 03.04.2003 «Про оформлення правових документів на приміщення «Клуб Мужества», розташованого за адресою: смт. Білокуракине, вул. Леніна, буд.25», яким було вирішено оформити право власності на вказане спірне приміщення за Білокуракинським районним спортивно - технічним клубом товариства сприяння обороні України, позивача у справі, та видати свідоцтво на право власності (а.с.33), оскільки у позивача відсутні правовстановлюючі документи на спірне майно та докази передачі йому у власність зазначеного майна. Крім того, у розпорядженні зазначена зовсім інша адреса нерухомого майна.

Утримання позивачем спірного майна на балансі не є підтвердженням права власності на нього.

Судом відхиляються доводи позивача щодо набуття ним права власності на спірне нерухоме майно за давністю добросовісного володіння, оскільки судом не встановлено обставин добросовісного заволодіння у розумінні приписів частини 1 статті 288 ЦК України, оскільки позивач знав, що заволодів чужим майном.

Більш того, рішенням господарського суду Луганської області від 30.05.2012 у справі № 9н/5014/964/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду України від 26.06.2012, відмовлено Білокуракинському районному спортивно - технічному клубу товариства сприяння обороні України, позивачу у даній справі, у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію і витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: об'єкт захисної споруди № 08575, яка розташована під будівлею Білокуракинської ЗОШ № 1 за адресою: смт. Білокуракине, вул. Леніна, 57, площею 360 м2 та зобов'язання провести реєстрацію вказаної споруди за позивачем.

Суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодних доказів придбання у власність спірного майна.

Відповідно до статей 43, 60, пункту 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно пункту 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем права власності на нерухоме майно - відокремлене приміщення, яке розташоване під будівлею Білокуракинської ЗОШ № 1 за адресою: смт. Білокуракине, вул. Леніна, 57, загальною площею 360 м2, що є предметом даного спору та відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1 764 грн. 00 коп. слід покласти на нього.

Керуючись статтями 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено і підписано 30.07.2013.

Суддя Р.Є. Якушенко

вих. №

2

30.07.2013

Надруковано 3 примірників:

1- до справи;

2- позивачу (вул. Леніна, буд.63А, смт. Білокуракине Луганської області, 92200);

3- відповідачу (пл. Горького, буд.6, смт. Білокуракине Луганської області, 92200).