Справа № 437/6097/13

1кп-263/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Ленінський районний суд міста Луганська

в складі: головуючого судді - Лібстера А.С.,

при секретарі - Рубан М.Б.,

за участю прокурора - Романова Р.В.

захисника: адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську кримінальне провадження стосовно:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганськ, українця, громадянина України, не одруженого, маючого середню освіту, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не засудженого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2012 о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прибув до магазину «Продторг Радянський» розташованого по вул. Радянська м. Луганська, з метою зустрічі зі своєю знайомою ОСОБА_3, яка працювала продавцем у зазначеному магазині. Після цього ОСОБА_2 підійшов до лавки, розташованої біля магазину, де знаходилася його знайома ОСОБА_3, поряд з якою знаходилися її колеги по роботі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 При цьому ОСОБА_2 побачив на лавці жіночу сумку, яка належить ОСОБА_3, та у нього виник злочинний умисел на відкрите викрадення сумки. Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_2, усвідомлюючи що діє відкрито, явно для ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, правою рукою схопив зазначену жіночу сумку вартістю 88 гривень, згідно висновку судово - товарознавчої експертизи № 148-62/7 від 05.04.2013, яка належить ОСОБА_3, всередині якої знаходилися гроші в сумі 2300 гривень, які також належать ОСОБА_3, після чого з місця вчинення злочину спробував втекти. ОСОБА_3, усвідомлюючи злочинні наміри ОСОБА_2, правою рукою схопила свою сумку і спробувала забрати її у ОСОБА_2, однак ОСОБА_2 з метою придушення волі ОСОБА_3 до опору кулаком лівої руки наніс їй один удар в обличчя, чим застосував щодо неї насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я. Придушивши волю ОСОБА_3 до опору, ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел і бажаючи довести його до кінця, утримуючи при собі викрадене майно, а саме сумку з грошами, з місця вчинення злочину втік, викраденим майном розпорядився як своїм власним, заподіявши таким чином ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 2388 гривень.

Також, 12 грудня 2012 року о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився у приміщені дитячого садка ¹ 79, розташованого на кв. Гаєвого м. Луганська, де також знаходилася його знайома ОСОБА_3, з якою у нього стався словесний конфлікт. У ході зазначеного словесного конфлікту у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, підійшов до ОСОБА_3 і правою рукою схопив її за волосся на голові, після чого протягом не менше 5 хвилин тягав її за волосся, усвідомлюючи, що від таких дій їй можуть бути заподіяні тілесні ушкодження. За результатом зазначених неправомірних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 заподіяно тілесне ушкодження, згідно висновку судово - медичної експертизи № 2893 від 25.01.2013 у вигляді синця волосистої частини голови, яке за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитаний судом ОСОБА_2 пояснив, що всі обставини скоєння ним кримінальних правопорушень в обвинувальному акті вказані правильно, він дійсно скоїв вказані кримінальні правопорушення. Так, він тривалий час знайомий з потерпілою ОСОБА_3, та мав до певного часу з нею близькі відносини, кохав її та відносився до неї з певними ревнощами. Так сталося, що він у вечірній час 10 листопада 2012 року знаходився біля магазину де працює ОСОБА_3, розташованого по вул. Радянська м. Луганська, був напідпитку та після неодноразових скандалів із нею, вирішив заволодіти її сумкою, щоб вона більше звертала увагу на нього, а не на її подруг, які були із нею, внаслідок чого він схопив її сумку, але вона її теж тримала та не відпускала і він дійсно несильно її вдарив в обличчя і втік з вказаною сумкою. Після цього у грудні 2012 року він також після сварки із нею, внаслідок його ревнощів, знаходився в стані сп'яніння, після чого в районі дитячого садка на кварталі Гаєвого м. Луганська потягав її за волосся, вона при цьому також чинила йому опір, хоча він розумів, що заподіяв ОСОБА_3 біль. У залі суду попросив вибачення у потерпілої. Запевнив суд та потерпілу що більше таких нерозумних дій по відношенню до неї не заподіє і вказав що вказані дії були ним вчинені саме із ревнощів. Просив строго його не карати та не позбавляти волі, тому як він все зрозумів, має стати на путь виправлення, шкода потерпілій відшкодована у повному обсязі. Фактичні обставини и докази, які було зібрано по кримінальному провадженню не оспорював.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України та проти цього не заперечували учасники судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень доведеною та дії ОСОБА_2 правильно слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України, які виражені в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_3 та за ч. 2 ст. 186 ч. 2 КК України які виражені у відкритому викрадені чужого майна потерпілої, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої ОСОБА_3.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України є щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення та добровільне відшкодування ОСОБА_3 завданого збитку, активне сприяння розкриттю злочину, про що свідчить повне визнання своєї вини і готовність нести передбачену законом відповідальність.

Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України є вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння.

Обираючи вид та міру покарання суд, враховуючи характер суспільної небезпеки, злочин, який скоїв ОСОБА_2, ступінь тяжкості вчиненого - за ч. 2 ст. 186 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за ч. 1 ст. 125 КК України, є злочином невеликої тяжкості, особу ОСОБА_2, який позитивно характеризується за місцем свого мешкання, офіційно не працевлаштований, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не знаходиться, раніше не судимий, судом також враховується думка та ставлення потерпілої до скоєних відносно неї кримінальних правопорушень, у якої відсутні претензії матеріального та морального характеру з її сторони, тому як шкода їй відшкодована та просила також суд не позбавляти волі ОСОБА_2., вказавши що примирилася з ним, про що також надала суду відповідну заяву.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити підсудному ОСОБА_2 покарання в межах, встановлених в санкціях ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді у виді виправних та за ч.2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі, при цьому застосувати положення ч.1 ст. 70 КК України та призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, однак без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з встановленням випробування і покладанням на підсудного ряду обов'язків у відповідності зі ст. 75, 76 КК України. Суд вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання буде достатньо для його виправлення.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по справі заявлений не був.

Судові витрати за проведення експертизи повинні бути стягнуті з ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 349, 370, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у вигляді у виді виправних робіт строком на 1 /один/ рік.

Визнати винним ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.

Згідно з частиною 1 статті 70 КК України ОСОБА_2 визначити покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, і призначити остаточно покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 /чотири/ роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 /два/ роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід - особисте зобов'язання, обрану у відношенні ОСОБА_2, до набрання вироку законної сили - залишити без змін.

Речові докази - мобільний телефон «Самсунг 3520» імейл НОМЕР_1, жіноча сумка - вважати повернутим за належністю потерпілій ОСОБА_3

Судові витрати за проведення товарознавчої експертизи № 148-62/7 від 05.04.2013 року у розмірі 489 гривень 44 копійки стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ ГУМВС України у Луганській області.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Луганської області на протязі 30 діб з дня його проголошення шляхом подання апеляції через Ленінський районний суд м. Луганська.

Головуючий: суддя А.С. Лібстер