Справа № 363/571/13-ц Головуючий у І інстанції Рудюк О.Д.
Провадження № 22-ц/780/3702/13 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
Категорія 4 25.07.2013
УХВАЛА
Іменем України
23 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді : Яворського М.А.,
суддів: Білоконь О.В.,Фінагєєва В.О.,
при секретарі: Шаповаловій А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа - П'ятнадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому у відповідності до норм ст. 392 Цивільного кодексу України просив визнати за ним право власності на ? частини земельної ділянки загальною площею 0,056 га., яка розташована на території АДРЕСА_1
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він є спадкоємцем за заповітом своєї матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якої залишилось спадкове майно, яке складається з ? частини земельної ділянки 0,056 га, що знаходиться на території Новосілківської сільської ради, у садовому товаристві «Променисте». У зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, а саме державного акта на право власності на земельну ділянку на ім'я матері йому нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно, тому просив задовольнити вказаний судовий позов.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 13 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на цю спадщину, тому при вирішенні справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 відділом РАГС Деснянського РУЮ м. Києва ( а.с. 29). За життя ОСОБА_3 25 березня 2005 року склала заповіт згідно до якого все своє майно заповіла своєму синові ОСОБА_2 . Зазначений заповіт посвідчений державним нотаріусом 15 Київської державної нотаріальної контори Прядко Т.А. та внесений до реєстру за №5-719. (а.с.32)
24 січня 2008 року позивач у вказаній справі ОСОБА_2 подав до 15 Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері. (а.с. 26).
Крім позивача до 15 Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом 08 травня 2008 року звернулася дочка померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_5 (а.с. 42).
29 липня 2008 року державним нотаріусом 15 Київської державної нотаріальної контори Прядко Т.А. було повідомлено ОСОБА_5 проте, що вона до складу спадкоємців за заповітом не закликана, а тому спадщина після смерті ОСОБА_3 буде видана спадкоємцю за заповітом . (а.с. 44).
05 серпня 2008 року ОСОБА_2 як спадкоємцю за заповітом після смерті ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на грошові вклади по рахунках НОМЕР_2, та НОМЕР_3, що знаходяться в Деснянському відділенні №8451 Ощадбанку України, філії 0511.
03 травня 2012 року ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частини легкового автомобіля «FORD Sierra» 1988 року випуску .
Також із матеріалів вказаної справи вбачається, що 14 листопада 2011 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва було визнано мирову угоду між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за умовами якої ОСОБА_2 зобов'язався не пізніше 01 березня 2012 року придбати у ОСОБА_5 ? частину садового будинку та ? частину земельної ділянки, що розташовані в садовому товаристві АДРЕСА_1 та 1/6 частину квартири АДРЕСА_2, право власності на які ОСОБА_5 набула в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6
Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач у справі звертаючись до суду за захистом свого права не надав суду письмової відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в частині ? частин земельної ділянки, що розташована в садовому товаристві АДРЕСА_1 у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача.
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апелянта такими, що не спростовують висновку суду.
За змістом норм глави 84 ЦК України та положень Закону України "Про нотаріат" оформлення спадкових прав та видача правовстановлюючого документа, який посвідчує право на спадщину здійснюється нотаріусами, за виключенням випадків, коли таке право оспорюється чи втрачена можливість отримання свідоцтва про право на спадщину.
В цих випадках спори щодо спадкових справ розглядаються судами за правилами цивільного судочинства.
Зокрема, право на позов у такій справі, відповідно до вимог ст.392 ЦК України виникає в разі, коли спадкоємець втратив чи з інших причин не має правовстановлюючого документа, який підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно.
Відповідачем у такому спорі має виступати, особа чи орган, який не визнає право спадкоємця, а також інший спадкоємець, який прийняв спадщину з дотриманням строків, встановлених ст. 1270 ЦК.
З матеріалів справи вбачається, що державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в частині ? частин земельної ділянки, що розташована в садовому товаристві АДРЕСА_1 не виносилася, та до суду позивачем надана не було.
Крім того апелянт до суду апеляційної інстанції подав копію свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на ? частину частин земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 та набуту неї в період шлюбу із ОСОБА_6, яке видано державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Прядко Т.А. 27 жовтня 2005 року, а також копію свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на ? частину частин земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 , яку вона успадкувала в порядку визначеному ст. 1261 ЦК України після смерті чоловіка ОСОБА_6, яке видано державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Прядко Т.А. 27 жовтня 2005 року, дані свідоцтва зареєстровані 31 травня 2006 року виконкомом Новосілківської сільської ради .
Вказані свідоцтва відповідно до вимог ст.126 ЗК України є документами які посвідчують право власності на земельні ділянки спадкодавця та не позбавляють позивача оформити своє право на спадщину в порядку визначеному ст. 1296, 1297 ЦК України.
Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку проте, що позивач не надано доказів про те, що нотаріус відмовив йому в оформленні права на спадщину.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не ґрунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову у задоволенні позову не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 209 ч.3, 303, 307 , 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.А.Яворський
судді: О.В.Білоконь
В.О.Фінагєєв