Справа № 369/3172/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.

Провадження № 22-ц/780/4313/13 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.

Категорія 44 25.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

23 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Фінагєєва В.О., Білоконь О.В.

при секретарі: Шаповаловій А.К.

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому у відповідності до норм ст. 107 Земельного кодексу України просила визнати дії відповідача Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради» щодо внесення до технічного паспорту домоволодіння по АДРЕСА_1 неправдивих даних про розміри цього домоволодіння неправомірними та усунути перешкоди в користуванні нею земельною ділянкою по АДРЕСА_2 зобов'язавши відповідача внести зміни до технічного паспорту домоволодіння шляхом зазначення дійсних розмірів цього домоволодіння.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що в її користуванні перебуває земельна ділянка в АДРЕСА_2 площею 0,0568 га, яка призначена для будівництва та утримання житлового будинку. Сусіднє домоволодіння на праві спільної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 04.05.2007 року, де у п.6 цього договору зазначено, що право власності виникає з моменту прийняття будинку, яке є прийняттям ключів та технічного паспорту на будинок. Технічний паспорт на це домоволодіння був виготовлений Іванківським відділенням Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради» у 2006 році, невід'ємною частиною якого є план присадибної ділянки з будівлями, які розташовані на території домоволодіння та розмірами самого домоволодіння, які вказані наступним чином: від вул. Л.Українки - 18,6 м, по межі з домоволодінням позивача - 16,8 м, по межі домоволодіння АДРЕСА_3 - 19,25 м та з тильної сторони - 19,8 м. Зазначені розміри не відповідають дійсності, оскільки при виготовленні технічної документації домоволодіння працівниками відповідача не проводились обміри, що об'єктивно доводиться матеріалами дослідчої перевірки, проведеної працівниками Іванківського РВ ГУ МВС України в Київській області. Тому невідповідність розмірів домоволодіння третіх осіб, вказаних у технічному паспорті домоволодіння фактичному розміру земельної ділянки суттєво порушує її права, як сумісного користувача, та порушує правила добросусідства, оскільки на підставі неправдивого технічного паспорту треті особи протиправно заволоділи її земельною ділянкою.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення як незаконне і необґрунтоване та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, у зв'язку з порушенням судом норм процесуального та матеріального права, посилаючись на те, що судом не застосовано положення ст. 107 ЗК України, якою визначається порядок меж земельних ділянок, згідно якого основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, що в результаті призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та закриття провадження .

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що згідно договору дарування від 4 травня 2007 року ОСОБА_4 прийняв у дар житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 7-9)

Згідно технічного паспорту, станом на 01.09.2008 року що виготовлений КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» загальна площа житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, складає 72,5 кв.м., що включає житлову площу в розмірі 40,3 кв.м. та допоміжну площу 32,2 кв.м.

Відповідно до рішення Іванківської селищної рад № 2679 43 сесії 5 скликання від 25.06.2010 року ОСОБА_4 в власником земельної ділянки площею 0,0342 га, що розташована в АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивач ОСОБА_2 є власником сусіднього з третіми особами будинку по АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 26 травня 2009 року.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_2 вважала дії працівника Іванківського відділення КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради» інженера ОСОБА_6 по складанню будівельно-технічної документації щодо обмірів домоволодіння по АДРЕСА_1 неправомірними, та просила зобов'язати відповідача КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради» внести зміни до технічного паспорту на будинку АДРЕСА_1

Розглядаючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції, мотивував тим, що КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» не наділено повноваженнями щодо визначення розмірів чи меж земельних ділянок, а також встановлення власників відповідних ділянок, та врахував що, КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» при проведенні технічної інвентаризації домоволодінь лише встановлюють розміри та розташування будівель та споруд відповідного домоволодіння.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню . а провадження у справі закриттю виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п.4 ст. 309 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ провадиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справи адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Предметом спору в даній справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в державній реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно.

У силу пп. 10 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговане повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", що визначено ст. 1 цього Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ст. 4, п. 4 ст. 5 Закону обов'язковій держаній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі.

Згідно зі з ст. 7 Закону місцевими органами державної реєстрації є відділення державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом.

У відповідності до п. 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону повноваження бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно на час звернення позивачки щодо здійснення реєстрації також визначені п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5.

Згідно з п. 1.3 Положення реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Отже, відповідач виконує делеговані йому виконавчим органом місцевого самоврядування повноваження щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги, пред'явлені ОСОБА_2 до суб'єкта владних повноважень є перевіркою адміністративно-розпорядчих дій державного реєстратора (БТІ), і стосується захисту прав у контексті публічно-правових відносин, та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Проте суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув і розглянув справу в порядку, визначену цивільним процесуальним законодавством.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 310ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 цього Кодексу.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 205, 303, 307, 310, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2013 року скасувати, провадження у справі закрити .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: О.В.Білоконь

В.О.Фінагєєв