Категорія 45 Головуючий в 1 інстанції Федченко В.М.

Доповідач Ларіна Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Зінов'євої А.Г.

суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.

при секретарі Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про постановлення додаткового рішення на рішенні апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2012 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Росія" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Амвросіївського районного суду Донецької області від 22 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено: визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,540 га, укладений між ОСОБА_1 та сільськогосподарським виробничим кооперативом „Росія" 10 липня 2010 року, що зареєстрований у Старобешівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 10 липня 2010 року за реєстраційним номером 007508 040816800457; зобов'язано сільськогосподарський виробничий кооператив „Росія" припинити чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 6,540 га, що розташована на території Новоіванівської сільської ради Амвросіївського району Донецької області; стягнуто з сільськогосподарського виробничого кооперативу „Росія" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Рішенням апеляційного суду від 06 червня 2013 року рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 22 квітня 2013 року скасовано: позовні вимоги ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Росія" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задовольнити частково, договір оренди земельної ділянки від 10 липня 2010 року, належної ОСОБА_1 на праві власності, вважається неукладеним, в інший частині позову відмовлено.

19 червня 2013 року позивач звернулась до суду з заявою про постановлення додаткового рішення. В заяві позивач посилалась на ст. 220 ЦПК України та просила та прийняти додаткове рішення в якому вирішити питання про судові витрати та вирішити питання, яку саме вимогу позивача судом було задоволено.

В заяві зазначено, що на думку позивача судом не вирішено питання щодо її вимог про визнання недійсним що договору оренди та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, так як вказуючи у резолютивні частині рішення що позовні вимоги задовольняються частково, суд не вказав яка ж заявлених вимог задоволена судом, а у який відмовлено. До того ж судом не вирішено питання про стягнення судових витрат.

До судового засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріалі справи та доводи заяви, апеляційний суд вважає що вона підлягає частковому задоволенню, а саме в вирішенні питання про стягнення судових витрат.

Відповідно до вимог п. 1, 4 ч.1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи 02 жовтня 2012 року позивач звернулась до суду з вимогами: про визнання незаконним договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем від 10 липня 2010 року, зареєстрований Старобешевським районним відділом Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. 29 жовтня 2012 року позивач уточнила позовні вимоги, просила: договір оренди від 10 липня 2010 року визнати недійсним, вимоги про визнання договору залишити без розгляду, інші вимоги без змін. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції заява щодо залишення частини позовних вимог без розгляду не розглядалась, ухвала не постановлювалась.

З мотивувальній частині рішення Апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2013 року вбачається, що позовні вимоги про визнання незаконним договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем від 10 липня 2010 року, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено частково, відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, зобов'язання відповідача припинити дії щодо вчинення перепон у користуванні землею позивача задоволенню.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для постановлення додаткового рішення щодо п. 1 ч.1 ст. 220 ЦПК України, оскільки резолютивна частина зазначеного рішення зазначає про скасування рішення суду першої інстанції, часткове задоволення вимог щодо вважати договір оренди земельної ділянки від 10 липня 2010 року, належної ОСОБА_1 на праві власності, неукладеним та містить посилання на відмову у задоволенні всіх інших вимог.

Стосовно заяви позивача за п. 4 ч.1 ст. 220 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити зазначену частину заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню оплачений судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 грн.

Керуючись ст. ст. 220, 304, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 про постановлення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу „Росія" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 грн.

В частині заяви ОСОБА_1 про постановленні додаткового рішення щодо вирішення питання, яку саме вимогу позивача судом було задоволено - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Судді: