№ справи:106/1325/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Кротова Л.В.

№ провадження:22-ц/190/4224/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Яковенко Л. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Яковенко Л.Г.

суддів:Бондарева Р.В., М’ясоєдової Т.М.

при секретарі:Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_7 на дії підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК Резуненко Михайла Анатолійовича, третя особа ПАТ «Імексбанк»,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на ухвалу Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

27 лютого 2013 року ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_7 на підставі угоди про надання правової допомоги від 01 грудня 2012 року, звернулась до суду із скаргою на дії підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК Резуненко Михайла Анатолійовича.

Скарга мотивована тим, що підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК відкрито виконавче провадження №2-22/2011 з примусового виконання рішення Євпаторійського міського суду АРК від 25.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованості у розмірі 351 578 грн. 76 коп. 30.01.2013 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_6 звернулась до державного виконавця з заявою про зупинення виконавчих дій, у зв'язку з розшуком боржника ОСОБА_7 Листом від 11.0.2.2013 року у зупиненні виконавчого провадження їй було відмовлено. ОСОБА_6 просила визнати дії підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК про відмову в зупиненні виконавчого провадження незаконною та зобов'язати підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК зупинити виконавче провадження до розшуку боржника ОСОБА_7 з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2013 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, про задоволення скарги. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, постановлена при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги на дії підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, суд першої інстанції керувався тим, що державний виконавець діяв в межах повноважень, визначених Законом України « Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, тому що він відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець, відповідно до вимог ч.1. ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 цього Закону).

За правилами ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК відкрито виконавче провадження №2-22/2011 з примусового виконання рішення Євпаторійського міського суду АРК від 25.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованості у розмірі 351 578 грн. 76 коп.

За повідомленням Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АРК від 18.01.2013 року №5/52/830 ОСОБА_7 перебуває у державному розшуку, як безвісті зникла.

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, а статтею 38 вказаного Закону визначені обставини, що надають право державному виконавцю зупинити виконавче провадження.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Статтею 246 ЦПК України визначено, що заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцем знаходження її майна.

Фізична особа визнається безвісно відсутньою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 58, 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції врахував всі фактичні обставини справи і обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6, оскільки належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_7 у передбаченому законом порядку була визнана безвісно відсутньою надано не було, а тому й підстав для обов'язкового зупинення виконавчого провадження, як того вимагає п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не має.

Відмовляючи у зупиненні виконавчого провадження, державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК Резуненко М.А. діяв в межах наданих його повноважень та відповідно до вимог Закону України « Про виконавче провадження».

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Довід апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної скарги до уваги не бере, оскільки згідно з правилами статті 309 ч. 3 ЦПК України підставою для скасування чи зміни рішення суду можуть бути лише такі порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог закону і підстави для її скасування відсутні.

Пунктом 1 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розглядаючи скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного і керуючись п.1 ч. 1 ст. 312 статтями 303, 304, 313, 315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: