РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/1020/13Головуючий суду першої інстанції:Красіков С.І.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.

"24" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіЛоманової Л.О.,

СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.

При секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на його користь у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вимоги позову мотивовані тим, що донька проживає з ним та знаходиться на його утриманні, відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає.

Рішенням Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року у позові ОСОБА_6 відмовлено.

У апеляційній скарзі представник позивача просить суд скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновку суду щодо відсутності підстав для стягнення аліментів .

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідачка та її представник просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін та їх представників, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 квітня 1989 року до 20 вересня 2010 року, коли шлюб був розірваний за рішенням суду (а.с. 3). Під час знаходження у шлюбі у сторін народилися син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та донька ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_6 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину , оскільки відповідачка бере участь у утриманні доньки у добровільному порядку.

Однак такі висновки суду першої інстанції колегія суддів не може визнати обґрунтованими з таких підстав.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.181 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути присуджені за рішенням суду у частці від доходу особи, зобов'язаної утримувати дитину або у твердій грошовій сумі.

Згідно зі статтею 182 СК України суд при визначенні розміру аліментів має врахувати стан здоров'я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 184 СК України встановлено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача, може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З матеріалів справи вбачається та це не заперечується сторонами, що неповнолітня донька ОСОБА_9 проживає з позивачем з березня 2013 року (а.с. 13-16, 41).

До суду із позовом про стягнення аліментів на утримання дитини позивач звернувся 01 квітня 2013 року (а.с. 1).

Заперечення відповідачки проти позову мотивовані тим, що вона у добровільному порядку надає дитині матеріальну допомогу, зокрема, під час її знаходження у лікарні у квітні 2013 року.

Між тим, надані відповідачкою докази -рецепти на покупку ліків та квитанції до прибуткового касового ордеру про прийняття добровільних внесків до Ленінській центральній районній лікарні (а.с.61, 65), характеристика з навчально-виховного комплексу «Школа-ліцей» № 1 м. Щолкіно (а.с. 62), безумовно не свідчать про те, що відповідачка у достатньому обсязі виконує свої обов'язки щодо утримання неповнолітньої доньки з часу проживання дитини з батьком. Не надано таких доказів відповідачкою і у засіданні суду апеляційної інстанції, у якому вона пояснила, що матеріальний стан позивача дозволяє йому утримувати дитину, визначений позивачем розмір аліментів є занадто високим, оскільки її доходи складають біля 2000 грн. щомісяця.

Обставин звільнення відповідачки від обов'язку щодо утримання неповнолітньої доньки матеріали справи не містять.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про стягнення аліментів не підтверджений матеріалами справи.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Враховуючи матеріальний стан відповідачки, відсутність у матеріалах справи доказів того, що вона має постійний заробіток, розмір прожиткового мінімуму на 2013 рік для дітей віком від 6 до 18 років, який складає з 01 січня 2013 року до 30 листопада 2013 року - 1210 грн. (ЗУ «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. № 5515-VI.), а також беручи до уваги положення сімейного законодавства, що встановлює засаду рівності участі батьків в утриманні дитини, колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини, у 500 грн. щомісячно.

Виходячи з вищевикладеного, на підставі статті 180, 181, 182 та 184 Сімейного кодексу України, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м. Кутаїсі, Грузія, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої в АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_6, місце проживання АДРЕСА_3, місце реєстрації в Російської Федерації, Ростовська область, м. Ростов-на-Дону,

АДРЕСА_1, аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 500 (п'ятсот) грн. щомісяця, починаючи з 01 квітня 2013 року, і до досягнення дитиною повноліття.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави судовий збір у розмірі

229, 40 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді:

Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова