РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/552/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

"10" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіКустової І.В.,

СуддівЛоманової Л.О., Притуленко О.В.,

При секретаріМартиненко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Судацької міської ради АР Крим до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9, про виселення без надання іншого жилого приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 11 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року Судацька міська рада АР Крим звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення відповідачів з жилого приміщення площею 38,6 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Позов обґрунтований тим, що вказане приміщення, яке неправомірно зайняте зазначеними особами, є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Судака в особі Судацької міської ради АР Крим. Власник позбавлений можливості вільно користуватися, володіти та розпоряджатися належною йому власністю, тому вважає, що відповідачі підлягають виселенню на підставі статей 109,117 Житлового кодексу України.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 11 березня 2013 року позов задоволений: виселено відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідачі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове - про відмову у задоволені позову.

На думку апелянтів, судом неправильно застосовані положення статті 117 Житлового кодексу України, оскільки позивачем не доведена неправомірність дій відповідачів при отриманні ним ордеру на вселення у спірне приміщення.

У запереченнях на апеляційну скаргу, третя особа - ОСОБА_9, наполягає на законності ухваленого рішення та необхідності відхилення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 і 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи,які суд вважав встановленими; порушення норм матеріального або процесуального права.

Згідно положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 25 грудня 2001 року визнано недійсними: ордер № 6 від 10 березня 1994 року на право зайняття ОСОБА_8 жилого приміщення площею 38,6 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1; наказ № 17 від 09 березня 1995 року по Судацькому виробничо-торгівельному центру про передачу у приватну власність ОСОБА_8 вказаної квартири; свідоцтво про право власності ОСОБА_8 на житло від 09 березня 1995 року на цю квартиру. Рішенням того ж суду від 16 квітня 2003 року також визнано недійсними: ордер № 6 від 10 березня 1994 року на право зайняття ОСОБА_6 вказаної квартири; свідоцтво про право власності на житло від 09 березня 1995 року на квартиру видане ОСОБА_7 та ОСОБА_6; зобов'язано останніх не чинити перешкоди ОСОБА_9 у користуванні приміщеннями та об'єктами загального користування. Рішенням 24 сесії 24 скликання Судацької міської ради АР Крим від 26 лютого 2004 року № 8/24-04 вказану квартиру загальною площею 70,8 кв.м. прийнято у комунальну власність міської ради та передано на баланс Судацького КП ЖЕУ (а.с.7-10).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з факту неправомірності отримання відповідачами ордеру на вселення у спірну квартиру та не доведення ними законності проживання у ній, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність їх виселення без надання іншого жилого приміщення.

Колегія суддів з таким висновком суду не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

У разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення. У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першої цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали (стаття 117 ЖК України).

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла.

Вирішуючи спір, місцевий суд послався на наявність у судових рішеннях від 25 грудня 2001 року та від 16 квітня 2003 року висновків про неправомірність отримання відповідачами ордеру на вселення у спірну квартиру.

Проте, зі змісту цих судових рішень вбачається, що підставами визнання цього ордеру недійсним стало порушення процедури його надання, визначеної у частині 1 статті 58 ЖК України, оскільки його видано на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Судацького ПТЦ від 10 березня 1994 року, а не виконавчим комітетом Судацької міської ради (а.с. 7 - 9).

Даних щодо наявності винних дій з боку відповідачів матеріали справи не містять.

У суді апеляційної інстанції відповідачі пояснили, що користуються двома кімнатами у спірній квартирі та іншого житла не мають.

Ухвалюючи рішення у справі суд на зазначене уваги не звернув, не визначив, які саме неправомірні дії були вчинені відповідачами для отримання недійсного ордера, у зв'язку з чим висновок суду про необхідність застосування положень частини 1 статті 117 ЖК України не можна визнати правильним.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів того, що відповідачі можуть бути виселені зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення, а також того, що власником житла не надано даних про можливість надання їм іншого житла, колегія суддів, з урахуванням положень частини 2 статті 117 ЖК України, не вбачає підстав для задоволення позову та виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

З огляду на наведене, апеляційна скарга відповідачів підлягає задоволенню, а рішення Судацького міського суду АР Крим від 11 березня 2013 року - скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 2 і 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 11 березня 2013 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Судацької міської ради АР Крим до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова