Справа АДРЕСА_1-88 \08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 липня 2008 року Садгірський районний суд м. Чернівці
в складі: Головуючого судді: Проскурняка І.Г.
при секретарі: Богонос Г.Й.
за участю представників: ОСОБА_10, ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, та зустрічним позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом та вказує, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке видане окремою військово-будівельною дільницею №181, згідно з розпорядженням №4 від 04.12.2000 року.
Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 в першій половині 1997 року фактично було укладено угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 за спірну квартиру грошову суму в розмірі 6500, 00 дол. США. Через деякий час позивачем було додатково в рахунок оплати за квартиру передано ОСОБА_3 гроші в сумі 700 дол. США. Всього ОСОБА_3 отримав від позивача 7200,00 дол. США, що на сьогоднішній день, згідно курсу НБУ складає 36000 грн. Письмовий, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірної квартири, як того вимагає цивільне законодавство укласти на момент передачі коштів відповідачу ОСОБА_3 не було можливості так, як квартира АДРЕСА_1, як і самий житловий будинок в якому вона розташована не були завершені будівництвом та здані в експлуатацію.
В період січень-вересень 1997 року в момент передачі коштів за спірну квартиру відповідачу ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1і знаходився в стані незавершеного будівництва. Спірна квартира АДРЕСА_1 в зазначеному будинку не була придатна для проживання в ній та не відповідала вимогам, що ставляться до жилих приміщень так, як не була облаштована вікнами, дверми, електропроводкою, водопостачанням, газопостачанням. В квартирі були відсутні внутрішня штукатурка стін, підлоги в житлових приміщеннях кімнат, коридорі, а також інженерні мережі: електропроводка, водопостачання, газопостачання, тепломережа. Позивачем ОСОБА_1 після передачі коштів за спірну квартиру ОСОБА_3 було розпочато роботи по завершенню будівництва спірної квартири і підготовки житлового приміщення для здачі в експлуатацію. За період з 1997 по 1999 роки, позивачем за особисті кошти було проведені будівельні роботи.
В зв'язку з відмовою відповідачів вчинити дії, щодо укладання нотаріально посвідченої угоди договору купівлі-продажу спірної квартири позивачу, ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків, які складаються з суми 7200,00 дол. США, які були одержані ОСОБА_3 в рахунок майбутньої угоди купівлі-продажу та затрат в сумі 30000,00 грн., що були понесені позивачем на підготовку квартири до здачі в експлуатацію.
Відповідно до положень ст.22 ЦК України, позивач ОСОБА_3 вважає, що витрати, які понесені ним на спірну квартиру є реальними збитками, а тому він має право на їх відшкодування за рахунок відповідачів.
Відмовою відповідачів укласти договір купівлі-продажу спірної квартири та в зв'язку з постановленим рішенням про виселення його та членів його сім'ї зі спірної квартирі, позивачу ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. Вказує, що йому багато разів приходилось пояснювати знайомим і друзям причину роздратованості та нестійкого психологічного стану. Його душевні переживання особливо посилились в зв'язку з тим, що відповідачі відмовляються повернути кошти, які були сплачені за спірну квартиру ОСОБА_3 та кошти пов'язані з проведенням будівельних, оздоблювальних, сантехнічних та інших робіт. Направлених на приведення квартири АДРЕСА_1 в будинку АДРЕСА_1 до стану житлового приміщення. Протягом двох років під час яких позивачем проводились будівельні роботи, він був позбавлений можливості спілкування з друзями, знайомими, так як увесь свій вільний час витрачав на пошуки будівельних матеріалів, обладнання та найманих працівників, а також виконував зазначені роботи з надією про те, що квартира є його власністю. В зв'язку з відмовою відповідачів в добровільному порядку вирішити спірні питання відносно зазначеної квартири його душевні страждання тривають і досі, бо він не має можливості повернути кошти вкладені в спірну квартиру та відповідачі не бажають їх відшкодувати. Моральну шкоду, заподіяну відповідачами, він оцінює в сумі 30000.00 грн.
Просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на його користь завдані збитки в сумі 66000 грн.
Стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на його користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000 грн.
Відповідачі за основним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом посилаються на те, що дійсно 1999 році ОСОБА_3позичив в борг у ОСОБА_1 6500 доларів США без визначення конкретного строку повернення. Причому факт позики не був зафіксований ні письмовою угодою, ні навіть розпискою.
Про домовленість між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 про купівлю-продаж цієї квартири іншим повнолітнім співвласникам квартири не було відомо, ніхто з ними з цього приводу не говорив і не домовлявся про продаж квартири. ОСОБА_3 також заперечує факт укладення договору купівлі-продажу даної квартири чи будь-яку домовленість про це з ОСОБА_1
Доводи ОСОБА_1 про те, що у другій половині 1997 року між ним та ОСОБА_12 був фактично укладений договір купівлі-продажу квартири є безпідставним і не засновуються на доказах, оскільки у 1997 році ніхто з них, в тому числі і ОСОБА_3не був власником квартири.
Як видно із письмових доказів, долучених ОСОБА_1 до позовної заяви, будинок, у якому знаходиться квартира, був зданий в експлуатацію у жовтні 1997 року.
Їх квартира була також здана в експлуатацію разом з іншими квартирами у цьому будинку у стані, придатному для проживання, про що засвідчує акт вводу в експлуатацію, копія якого долучена до матеріалів справи ОСОБА_1 У п.п.12 та 14 зазначеного акту зазначено, що на об'єкті встановлено передбачене проектом устаткування в кількості згідно з актами прийняття після індивідуального та комплексного випробування. Зовнішні надвірні комунікації холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання, газопостачання, енергопостачання та зв'язку забезпечують нормальну експлуатацію об»акта, прийняті міськими експлуатаційними організаціями. Із п.3 даного акту вбачається, що субпідрядними організаціями СУ-535 виконувались сантехнічні роботи, ПСУ-472 « Електромонтаж»- радіофікація, СМУ зв'язку-телефонізація будинку. Отже, доводи позивача про те, що на час його поселення квартира не мала інженерних мереж, перебувала у стані, непридатному для проживання, не засновані на доказах, оскільки приймальна комісія просто не прийняла б цей будинок в експлуатацію. Двері, вікна, мийки, крани, змішувачі, ванна, газова плита були у наявності. Зауважу, що сантехнічне обладнання для квартири, а також газова плита були відпущені зі складу військової частини, де служив мій чоловік, та були встановлені у цій квартирі.
Оскільки поліпшення у квартирі (ремонт) проведений без їх на те згоди, то на них не може бути покладено обов'язок з відшкодування вартості цього ремонту, тим більше, що з часу його проведення минуло більше 6 років і квартира знову потребує ремонту, про що засвідчують фото, які представлені суду.
Окрім того, ОСОБА_1 провів самовільне перепланування квартири, знісши перегородки у кімнаті пл..9.6 кв.м, зробивши її з ізольованої прохідною, зніс перегородку між туалетом та ванною кімнатою, самовільно вставив віконні рами та засклив лоджії біля кухні та у кімнати пл..11.5 кв.м. Для демонтажу віконних рам на лоджіях та відновлення знесених перегородок вони змушені будуть нести додаткові витрати, які теж є їх збитками. Враховуючи ту обставину, що поточний ремонт у квартирах будинків такого типу повинен проводитись принаймні один раз на три роки, вважають, що вартість матеріалів та робіт, які відносяться до поточного ремонту квартири, має повний знос, а отже, вони не повинні їх відшкодовувати за будь-яких обставин. Не підлягає відшкодуванню і вартість матеріалів і робіт, затрачених і проведених на ремонт квартири з метою її поліпшення, і які за своїм характером є невід'ємними, оскільки вони проведені без їх на те згоди і відома.
Просить суд у позові ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди відмовити за безпідставністю.
Стягнути на їх користь солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 витрати, пов'язані з утриманням квартири у сумі 3215 грн. 17 коп. та на компенсацію моральної шкоди по 5 тисяч грн., а всього 30000 грн.
Стягнути на їх користь витрати, пов'язані з веденням цієї справи, які складаються із державного мита, витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та оплати за юридичну допомогу, згідно квитанцій.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 дав пояснення аналогічні позовній заяві та збільшив свої позовні вимоги, а саме: просив стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на його користь завдані збитки в сумі 133187 грн. матеріальних збитків, які складаються з 97187 грн. матеріальних збитків за облаштування квартири та 36000 грн. за укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, та матеріальну шкоду в сумі 30000 грн. Зустрічний позов не визнав.
В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 яка діє в своїх та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також за дорученням ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 позовні вимоги збільшила та просила стягнути з вартість будівельних матеріалів та робіт, необхідних для відновлення попереднього стану квартири 3070 грн. та 1028 грн. - вартість будівельних робіт, які необхідно провести для проведення квартири у стан придатний для проживання, збитки в сумі 3215 грн.15 коп., а також моральну шкоду в сумі 30000 грн. Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнала.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_1 проводив ОСОБА_1, та він готував документи для вводу будинку в експлуатацію.
Суд заслухавши думку сторін, свідків та вивчивши матеріали справи вважає, що в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 її дітям ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_2, її чоловікові ОСОБА_3, та матері ОСОБА_5, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на майно від 4 грудня 2000 року(а.с.54).
З дозволу одного із співвласників квартири -ОСОБА_3 ОСОБА_1 тимчасово вселився та проживав у квартирі АДРЕСА_1, а також самовільно вселив у квартиру відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що підтверджується рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 9 серпня 2006 року та ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 8 листопада 2006 року.
Починаючи з 1997 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 проводив в квартирі ремонтні роботи по облаштуванню вказаної квартири, однак як вбачається з пояснень відповідача за первісним позовом, так і з пояснень позивача ОСОБА_1 згоди на проведення ремонтних робіт власники квартири йому не надавали.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Посилання позивача за первісним позовом ОСОБА_1 на вказану ст.22 ЦПК України як на підставу для задоволення позову є безпідставним, оскільки для настання цього обов'язку необхідна наявність винної поведінки відповідачів за первісним позовом, або прямо передбачене законом, право на відшкодування завданих збитків незалежно від поведінки особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 без дозволу власників квартири АДРЕСА_1 почав проводити ремонтні роботи по облаштуванню квартири, а власники квартири не знали про проведення такого ремонту, а тому і винна поведінка в них відсутня.
Посилання позивача ОСОБА_1 про те, що в нього була домовленість з ОСОБА_3 про укладання договору купівлі-продажу вказаної квартири є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 ніяких доказів на підтвердження зазначених обставин не надав, також вказаний факт встановлений рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 9 серпня 2006 року та ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 8 листопада 2006 року.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 в своїх поясненнях не заперечувала те, що ОСОБА_1 було передано її чоловіку ОСОБА_3 як позику грошові кошти в сумі 6500 доларів США, однак вказує, що ці кошти були передані саме як позика, а не за купівлю квартири.
Підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів в сумі 7200 доларів США позивач за первісним позовом ОСОБА_1 вказує те, що відповідач відмовляється від виконання зобов'язання щодо укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.
Так як позивач ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів про укладення договору купівлі-продажу, а відповідач ОСОБА_4 вказує, що гроші в сумі 6500 її чоловік отримав як позику, суд вважає, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 наявні договірні відносини, які випливають з договору позики.
Так як позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в позовних вимогах просить суд стягнути суму 7200 доларів США, як кошти за невиконання договірних зобов'язань щодо укладення договору купівлі-продажу, а між сторонами було фактично укладено договір позики, а позивач ОСОБА_1 не вказує, як підставу для задоволення позовних вимог укладення договору позики, суд вважає що в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язання довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої позовних вимог і заперечень.
В судовому засіданні позивач за первісним позов ОСОБА_1 не довів суду що діями відповідачів за первісним позовом було порушено будь-яке його право, а також не доведено, що була вчинена протиправна поведінка, яка порушила його право чи інтерес, а тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Також суд, вважає, що позовні вимоги позивачів за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що з дозволу одного із співвласників квартири -ОСОБА_3 ОСОБА_3 тимчасово вселився та проживав у квартирі АДРЕСА_1, а також самовільно вселив у квартиру відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 користувалися комунальними послугами, однак за їх використання не сплачували, що підтверджується довідками ОСББ «Заводська 56а» (а.с.45) та ОТСББ «Світлина» (а.с.46), про те, що за вказаною адресою наявна заборгованість за комунальні послуги та квартплаті.
Згідно квитанцій про сплату заборгованості по квартплаті та комунальні послуги (а.с.46-47) ОСОБА_3 було сплачено 3102, 53 грн., а тому суд вважає, що позовні вимоги, щодо сплати витрат, на утримання квартири підлягають частковому задоволенню на суму 3102,53 грн.
Також, згідно висновку експерта від 23 липня 2007 року вартість будівельних матеріалів та робіт, які необхідні для відновлення попереднього стану квартири становить 3070 грн. та 1928 грн. вартість будівельних робіт, які необхідно провести для приведення квартири у стан придатний для проживання.
Однак, як вбачається з вказаного вище висновку експерта встановлення перегородок між ванною кімнатою та туалетом, встановленням віконних рам у лоджії, панелів із вагонки у кухні та коридорі є покращенням, а не погіршенням стану квартири, а тому суд вважає, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Також, суд вважає, що слід відмовити в частині позовних вимог, щодо стягнення грошових коштів на виконання робіт, по приведенню квартири в стан придатний для проживання, оскільки позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 не заперечувала той факт, що вона особисто розбивала штукатурку в деяких місцях, та знімала частину панелів із вагонки, для того щоб перевірити наявність чи відсутність проведених робіт, на які посилається відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1
Також суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити, оскільки як вбачається з пояснень позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 її чоловік ОСОБА_3 добровільно надав ОСОБА_3 дозвіл на тимчасове проживання в квартирі АДРЕСА_1, а тому посилання ОСОБА_4 на те, що ОСОБА_1 самовільно проживав у вказаній квартирі є безпідставними.
Відповідно до ч.2 ст. 80 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну не можливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням передплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні спору.
Як вбачається з квитанцій позивачем ОСОБА_1 було сплачено державне мито в сумі 30 грн., але вказану суму було сплачено не на той рахунок. Також згідно висновку експерта від 23 листопада 2007 року в загальній кількості будівельних робіт питома вага ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт проведених в квартирі АДРЕСА_1 складають 33,4 %. В зв'язку з цим ОСОБА_1 було збільшено розмір позовних вимог до 97187 грн. Також ОСОБА_1 просив суд стягнути 36000 грн. матеріальних збитків та 30000 моральної шкоди. Тобто загальна сума матеріальних збитків становить 133187 грн., сума держмита з якої становить 1331, 87 грн. Сума недоплаченого державного мита за позовні вимоги про стягнення моральної шкоди становить 1500 грн.
Також, по справі була проведена експертиза вартість якої становить 2400 грн. Ухвалою суду від 12 березня 2007 року оплату за проведення вказаної експертизи було покладено солідарно на ОСОБА_1 та ОСОБА_4. Згідно квитанції №1311 від 23.07.2007 року ОСОБА_4 сплатила 400 грн., однак не доплатила 800 грн. У відповідності до ст. 88 ч.1 ЦПК України, суд вважає, що суму 800 грн. слід стягнути з позивача за первісним позов ОСОБА_1 на користь СП «Західно-Український Експертно-Консультативний центр».
Також суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 солідарно на користь позивачів за зустрічним позовом 51 грн. сплаченого державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн.
Керуючись ст. ст. 22,23 ст. ст. 10, 11, 205, 209, 214, 215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріального збитку в сумі 97187 гривень та збитки в сумі 36 000 гривень та моральної шкоди в сумі 30000 гривень відмовити за безпідставністю.
Позов ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_4 в яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 3102,53 гривень витрат пов'язаних з утриманням квартири.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_4 в яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 витрати на оплату судового збору в сумі 51 гривень, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 1000 гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь СП «Західно-Українського експертно-консультативного центру» 800 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недосплачене державне мито в сумі 1331, 87 гривень та 1500 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Садгірський районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Головуючий суддя Проскурняк І.Г.