Справа № 2-51\2008 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

           17 січня 2008 року                   Садгірський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Проскурняка І.Г.,

при секретарі Богонос Г.Й.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення боргу за договорами позики.

Зазначає, що 20.01.2005 року він позичив відповідачу в борг грошові кошти у сумі 12000 доларів США зі строком повернення 20.04.2005року. Згідно розписки відповідач за користування коштами зобов'язався сплатити йому 7 відсотків річних від суми позичених коштів. Крім того зазначає, що 01.02.2006 року, позичив відповідачу в борг грошові кошти у сумі 7 500 доларів США з строком повернення 01.04.2006 року. Однак, станом на 01.10.2007 року відповідачем борги не повернуті, він ухиляється від їх повернення, і у зв'язку з цим, просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість з урахуванням індексу інфляції  у розмірі  116 422,63 грн., відсотки за користування коштами у розмірі 16 677, 62 грн., судові витрати та витрати на юридичну допомогу.

В судовому засіданні позивач  позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та пояснив, що 20.01.2005 року він позичив відповідачу ОСОБА_2  в борг грошові кошти у сумі  12 000 доларів США, з строком повернення 20.04.2005 року. За користування вище вказаними коштами відповідач зобов»язувався сплачувати  відсотки в розмірі 7% річних від суми позичених коштів. 01.02.2006 року він позичив відповідачу  гроші в розмірі 7 500 доларів США, з строком повернення 01.04.2006р.

             Незважаючи на те, що строк повернення боргу минув, відповідач під будь-яким приводом ухиляється від повернення коштів. Намагання отримати борг в добровільному порядку  виявилися марними. Вказує, що йому поверталися гроші, але вони поверталися за позику, яку він  надав відповідачу 20.01.05 в сумі 14400 доларів США. Після повернення цих коштів вказану розписку він знищив і в нього залишилася лише її копія.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що 20 січня 2005 року та 01 лютого 2006 року, він надав позивачу розписки про те, що взяв у нього в борг відповідно 12000 доларів США та 7500 доларів США.  В січні 2006 року, ОСОБА_4 від його імені, було повернуто позивачу 7000 доларів США, згідно боргової розписки від 20.01.2005 року. Крім того, щомісяця, за період з 20.01.2005 року по 01.02.2006 року ним, у присутності ОСОБА_5. та ОСОБА_6, були виплачені позивачу кошти по 1400,00 доларів США за один місяць, в якості відсотків за користування позикою, на загальну суму 16800 доларів США. В присутності ОСОБА_6, в квітні 2006 року, він повернув позивачу 25000 грн., що на той час було еквівалентно сумі у 5000 доларів США, чим повністю повернув позивачу борг за розпискою від 20 січня 2005 року. Розписку про позику коштів від 01 лютого 2006 року на 7500 доларів США, позивач шляхом обману змусив його написати, в зв'язку з тим, що на той момент у була заборгованість перед останнім по сплаті відсотків за користування позикою згідно розписки від 20.01.2005 року у сумі 1000 доларів США, що еквівалентно сумі 5050 грн. і це єдина, існуюча на даний момент заборгованість, яку він погоджується сплатити позивачу. Також зазначав, що за вказівкою позивача, він декілька разів переписував розписки, той під будь-яким приводом ухилявся від повернення йому оригіналів розписок про позику коштів. У зв'язку з цим просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_7 позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

З показів допитаного у судовому засідання свідка ОСОБА_8 видно, що він позичив ОСОБА_2 7 000 доларів США, щоб останній віддав борг ОСОБА_9 Для цього він дав гроші своєму брату ОСОБА_4 та попросив передати їх ОСОБА_9 Також він підтвердив, що в його присутності ОСОБА_6 передавав ОСОБА_9 гроші у сумі 2000 доларів США.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4показав, що за проханням брата ОСОБА_10., він особисто передавав 7 000 доларів США ОСОБА_9 в рахунок погашення боргу ОСОБА_2, однак якого саме йому не відомо. Аналогічні покази дав свідок ОСОБА_11

Свідок ОСОБА_6, будучи допитаним у судовому засіданні показав, що кожен місяць ОСОБА_12 віддавав ОСОБА_9 у якості відсотків за користування позиченими грошима 1400 доларів США, а він особисто, в присутності ОСОБА_8 передав ОСОБА_9 2000 доларів США.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що приїжджаючи в м. Чернівці, ОСОБА_1 проживав у нього вдома. ОСОБА_2 приходив та передавав останньому гроші, але за що він не знає. Крім того, ОСОБА_2 дав йому 10000 грн., для передачі ОСОБА_9, однак він домовився з ОСОБА_1, що віддасть йому гроші пізніше.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача та допитавши свідків, дослідивши письмові докази  по справі, вважає що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з договору. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 1046 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти. А позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.  Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець  має  право  на  одержання  від  позичальника процентів від суми позики,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Розмір  і  порядок  одержання  процентів  встановлюються договором.  Якщо договором  не встановлений розмір процентів,  їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного  банку України. У разі   відсутності   іншої   домовленості  сторін  проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

 Судом встановлено, що 20.01.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно з яким останній отримав від ОСОБА_1 гроші в сумі 12000 доларів США (за курсом НБУ на день отримання коштів - 60600 грн.) строком на три місяці з подальшою пролонгацією та зобов'язався повернути їх в строк, з виплатою 7% за користування коштами, що підтверджується розпискою від 20.01.2005 року (а.с.7).

Аналогічний договір був укладений 01 лютого 2007 року, про що свідчить розписка від 01.02.2006 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 7500 доларів США(за курсом НБУ на день отримання коштів - 37875 грн.) на закупівлю обладнання і станків на строк до 01 квітня 2006 року, з виплатою 2% за кожен день прострочення виконання зобов'язання (а.с.8).

Суд не бере до уваги покази свідків ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, оскільки сам позивач не заперечував те, що йому поверталися кошти, але з показів вказаних свідків вбачається, що вони не знали за яку саме позику поверталися ці кошти.

Суд дійшов до висновку, що відповідач розрахувався з позивачем за позику, яка була надана   20.01.2005 року в сумі 14400 доларів США, що підтверджується копією розписки (а.с.34). 

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, а у разі їх порушення настають правові наслідки встановлені законом або договором. Згідно з ч. 3 ст. 545 ЦК України, наявність  боргового  документа  у  боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.  

Як вбачається з матеріалів справи, розписки про отримання відповідачем від позивача грошей у сумі 12000 доларів США 20.01.2005 року та 7500 доларів США 01.02.2006 року знаходяться у позивача. З показів свідків не вбачається, що ОСОБА_2 сплачував ОСОБА_13 гроші в рахунок погашення заборгованостей за даними розписками.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з наведеним вище, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати. З квитанції про сплату державного мита видно, що позивачем сплачено 1151,52 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Крім того за надання юридичної допомоги позивачем сплачено 5700 грн., які підлягають стягненню з відповідача (а.с.2, 3, 11)

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 545, 625, 629, 526, 1046, 1047, 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 45, 88, 119, 212, 214-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, з врахуванням індексу інфляції, в розмірі 116 422 гривні 63 копійки.

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відсотки за користування коштами в сумі 16 677 гривень та 62 копійки.

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти за правову допомогу в розмірі 5700 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за оплату державного мита в розмірі 1331 гривні 52 копійки, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Садгірський районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

         Суддя                                                                                  І.Г.Проскурняк