Справа № 523/7757/13-к

№1кп/523/221/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2013

Місцевий суд Суворовського району м.Одеси у складі:

головуючого судді Журік В.Ф.

при секретарі Булгаковій Т.С.

за участі прокурора Удовиченко О.Ф.

представника потерпілої ОСОБА_1

адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Одесі кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1, громадянина України, українця, не працюючого, освіта середня, не одруженого, засудженого:

- 15.11.2012р Суворовським р/с, м.Одеса за ст.15,152 ч.І КК України до 3 років З міс. позбавлення волі на підставі ст.75,76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;

У скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.15-186ч.2 КК України

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Одеси, гр-на України, українця, не працюючого, освіта середня, не одруженого, зареєстрованого та мешкаючого в АДРЕСА_2, не засудженого;

У скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.15- ст.ст.186ч.2 та 186 ч. 2 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та мешкаючого в АДРЕСА_3, гр-на України, українця,не працюючого, не одруженого, освіта середня, раніше судимого:

- 15.06.2010р. за ст.ст.190ч.2,185ч.2 КК України до 1р.7міс. п/волі;

- 24.09.2012р. за ст.185ч.2 КК України до 2-х р п/волі з застосуванням ст.ст.75,76 КК України з іспитовим строком в 1-н рік;

У скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.186ч.2 КК України;

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2013 року, біля 14.30 год., більш точний час в ході досудового слідства та судом не встановлено ОСОБА_4 спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_5, знаходячись біля будинку №9 по вул. Соляна в м.Одесі, побачили раніше незнайому їм ОСОБА_7, майно якої визначили об'єктом свого злочинного умислу направленого на відкрите викрадення чужого майна підбігли ззаду до потерпілої, застосувавши до неї фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, яке виразилось в тому, що ОСОБА_5 став наносити удари ОСОБА_7 руками по голові та обличчю, а ОСОБА_4 в цей час намагався вирвати з її рук сумку, вартістю 400 гривень , в якій знаходився гаманець, вартістю 250 гривень, грошові кошти в сумі 20 гривень, косметичка вартістю 100 гривень, парфумна вода вартістю 200 гривень, помада вартістю 70 гривень, олівець вартістю ЗО грн., а всього на загальну суму 1070 гривень. Проте свій злочинний намір ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до кінця не довели, з причин, що не залежать від їх волі та свідомості, так як потерпіла ОСОБА_7 спричинила їм опір, який виразився в тому, що потерпіла утримувала належну їй сумку і кликала на допомогу, внаслідок чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не змогли відкрито викрасти її майно та з місця скоєння злочину втекли.

Крім того, 02 квітня 2013 року, біля 13 год.30 хв. ОСОБА_5 спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_6 знаходячись за адресою вул. Кап.Кузнецова вугол 11-ої лінії в м.Одесі, побачили раніше незнайому їм ОСОБА_9, у якої в правій руці знаходився мобільний телефон марки «Соні Еріксон К 570 І», а на плечі темно-зелена сумка, майно якої визначили об'єктом свого злочинного умислу направленого на відкрите викрадання чужого майна після чого підбігли до потерпілої ОСОБА_9 та застосували до неї фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, яке виразилось в тому, що ОСОБА_5 наніс удар ОСОБА_9 рукою по обличчю, а ОСОБА_6 в цей час намагався вирвати у неї з рук сумку, вартістю 50 грн., в якій знаходились грошові кошти у розмірі 800 грн., але заволоділи лише мобільним телефоном марки «Соні Еріксон К 570 І» вартістю 2400 грн. тим самим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на цю суму, після чого з місця скоєння злочину зникли розпорядившись майном на свій розсуд.

ОСОБА_4 винуватість у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.15-186ч.2 КК України визнав та пояснив, що він дійсно разом з ОСОБА_5 вирішили відкрито заволодіти майном незнайомої дівчини, при цьому ОСОБА_5 наніс їй два удари в обличчя, а потім вони намагались відібрати в неї сумку, але вона вчинила опір і їм це зробити не вдалось, вони втекли, але через деякий час його затримав батько потерпілої ОСОБА_12 та доставив до райвідділу міліції.

ОСОБА_5 винуватість у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.ст.15-186ч.2 та 186ч.2 КК України визнав у повному обсязі та дав свідчення аналогічні свідченням ОСОБА_4 при цьому пояснив, що 01.04.2013 року він дійсно разом з ОСОБА_4 з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_7 наніс їй удар в область обличчя при цьому намагався заволодіти сумкою, але вона вчинила опір і вони втекли, а ОСОБА_4 затримали.

02 квітня 2013 року в денний час, він разом з ОСОБА_6 вжили алкогольні напої після чого вирішили прогулятись, він розповів про те, що 01.04.2013 року разом з ОСОБА_4 скоїв грабіж відносно ОСОБА_7, а коли побачили ОСОБА_9 вирішили заволодіти її мобільним телефоном при цьому він вдарив потерпілу по обличчю, а коли в неї з рук випав мобільний телефон він його підібрав та вони побігли з ОСОБА_6 у різні сторони, але домовились про зустріч. Через деякий час біля 7-ї гімназії, вони зустрілись то він передав крадений мобільний телефон ОСОБА_6 який на слідуючий день ОСОБА_6 продав його біля ринку «Северний»;

ОСОБА_6 свою провину у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.186ч.2 КК України не визнав та пояснив, що він дійсно 02.04.2013 року в обідній час зустрівся із ОСОБА_5, вживали алкогольні напої, після чого пішли прогулятись, побачили незнайому дівчину, до неї побіг ОСОБА_5, а він пішов далі, що робив ОСОБА_5 він не бачив, але побачив, що дівчина впала тому, що останній вдарив її кулаком, а коли вони через деякий час зустрілись то ОСОБА_5 передав йому мобільний телефон, про те, що мобільний телефон ОСОБА_5 вкрав він не знав. На слідуючий день вони пішли з ОСОБА_5 та продали цей телефон.

Обвинувачений ОСОБА_6 дає такі свідчення не визнаючи своєї провини з тим, щоби уникнути відповідальності за скоєне, однак його провина так само як и провина інших обвинувачених доведена слідуючими доказами по справі:

- потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що саме обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скоїли на неї напад при цьому останній наніс удар рукою в обличчя, вони обидва намагались відібрати в неї сумку, але вона вчинила опір, кричала і обвинувачені втекли, але вона розповіла про це батькові, вони сіли у автівку та через деякий час затримали ОСОБА_4;

- потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що 02.04.2013 року в обідній

час біля 14-ї години її наздогнали обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при цьому ОСОБА_5 її вдарив рукою в обличчя, мобільний телефон випав із її рук на землю, ОСОБА_5 підібрав його та вони обидва побігли;

- свідок ОСОБА_14 (батько потерпілої ОСОБА_7) пояснив, що коли його дочка ОСОБА_7 прибігла до дому то пояснила, що на неї був скоєний напад двома молодиками, які побили її та намагались відібрати мобільний телефон, після чого він разом із дочкою та приятелем сіли в автомобіль і через деякий час затримали ОСОБА_4, дочка впізнала його як одного з нападників;

- свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що на початку квітня 2013 року він був на ринку «Северний» і до нього підійшов обвинувачений ОСОБА_6 яки запропонував йому придбати мобільний телефон марки «Соні Еріксон», коли домовились про ціну він передав йому гроші у розмірі 40грн., а ОСОБА_6 передав йому мобільний телефон марки «Соні Еріксон», в подальшому працівники міліції цей телефон у нього вилучили.

Окрім цього винуватість обвинувачених знайшла своє ствердження у слідуючих доказах, які були добуті у ході досудового розслідування та перевірені у ході судового слідства :

- протоколом допиту ОСОБА_4 із якого вбачається, що він разом з ОСОБА_5 01.04.2013 року біля 15години з метою пограбування напали на ОСОБА_7 та намагались відібрати жіночу сумку;

- протоколом одночасного допиту осіб із якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_7 підтвердила обставини нападу на неї з метою грабіжу обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дані свідчення підтвердили обвинувачені та ОСОБА_14 (батько потерпілої)

(т.1а.с.81-86 які залучені до матеріалів кримінального провадження)

У суду немає сумнівів щодо того, що свідки та потерпілі дають правдиві свідчення про те, що саме обвинувачені скоїли дані кримінальні правопорушення, тому, що вони являються стабільними як у ході досудового слідства так і у судовому засіданні, крім цього вони не суперечать один одному.

З огляду на викладене суд доходить висновку про те, що ОСОБА_5 намагався відкрито заволодіти майном ОСОБА_7 поєднане з насильством яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, але довести свій злочинний намір не зміг з причин, що від нього не залежать, своїми діями скоїв кримінальне правопорушення передбачене ст.15-186ч.2 КК України, як замах на грабіж за кваліфікуючою ознакою - попередня змова групи осіб.

Умисні дії ОСОБА_5 по епізоду відкритого викрадення майна ОСОБА_9 поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб, своїми діями скоїв кримінальне правопорушення передбачене ст.186 ч.2 КК України - грабіж.

ОСОБА_4 намагався відкрито заволодіти майном ОСОБА_7 поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, але довести свій злочинний намір не зміг з причин, що від нього не залежать, своїми діями скоїв кримінальне правопорушення передбачене ст.15-186ч.2 КК України - замах на грабіж за кваліфікуючою ознакою - попередня змова групи осіб.

ОСОБА_6 відкрито заволодів майном потерпілої ОСОБА_9 поєднане з насильством яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої вчинене повторно за попередньою змовою групи осіб, своїми діями скоїв кримінальне правопорушення передбачене ст.186ч.2 КК України - грабіж.

Обговорюючи питання щодо обрання міри покарання обвинуваченим суд бере до уваги суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, роль кожного з учасників, відношення до нього обвинувачених та думку потерпілих.

Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України це те, що на час скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_5 знаходився у стані алкогольного сп'яніння.

Обставини які пом'якшують покарання для ОСОБА_5 передбачені ст. 66 КК України є те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, він позитивно характеризу- ється, приніс вибачення потерпілим, має постійне місце мешкання.

З оглядом на викладене суд доходить висновку про те, що міра покарання повинна бути обрана без позбавлення волі із застосу- ванням ст.75 КК України.

Обставини які пом'якшують покарання для ОСОБА_4 передбачені ст. 66 КК України це щиросердне зізнання, матеріальних збитків для потерпілої не настало, він має постійне місце мешкання.

Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України це те, що на час скоєння кримінального правопорушення він знаходився у стані алкогольного сп'яніння, та рецидив злочину.

Обставини які пом'якшують покарання для ОСОБА_6 згідно ст.66 КК України є те що він має постійне місце мешкання, матеріальні збитки потерпілій відшкодовані.

Обставинами які являються обтяжуючими згідно ст.67 КК України це те, що він на час скоєння злочину знаходився у стані сп'яніння.

Як характеризуючи матеріали є те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що міра покарання для обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повинна бути обрана у вигляді позбавлення волі.

ОСОБА_4 був засуджений 15.11.2012 року Суворовським райсудом м.Одеси за ст.15-152ч.1 КК України до 3-х років позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75 та 76 КК України з іспитовим строком у 3-и роки, тому це покарання необхідно частково приєднати до покарання призначеного за даним вироком.

ОСОБА_6 був також засуджений Комінтернівським райсудом, Одеської обл. 24.09.2012 року за ст.185ч.2 КК України до 2-х років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком в 1-н рік та знову скоїв умисний злочин, тому дане покарання необхідно частково приєднати до нового покарання.

В ході досудового розслідування потерпілою ОСОБА_9 заявлено цивільний позов на відшкодування моральної шкоди на суму 30.000 грн., дані вимоги вона підтримала у судовому засіданні та вимагає стягнути їх з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тому, що вона перенесла страх та біль під час нападу на неї обвинувачених, вона на даний час хвилюється та переймається тим, що у будь який час це може знову статись з нею чи з членами її сім'ї.

Заслухавши потерпілу ОСОБА_9, думку прокурора про те, що дані вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі, суд вважає за необхідне задовольнити його частково та стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь потерпілої по 10000грн., тому, що дійсно під час нападу на неї з боку обвинувачених отримала тілесні ушкодження, був порушений її нормальний сімейний стан, вона переймається за своїх близьких та рідних, тому, що вважає за можливе напад на неї та членів її родини з боку родичів чи знайомих обвинувачених.

Керуючись ст.ст.370, 374-375 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.15-186ч.2 КК України та піддати його покаранню у вигляді 4-х (чотирьох) років позбавлення волі.

Згідно ст.71 КК України частково приєднати покарання за вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 15.11.2012р., та остаточно призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років та 1-го (одного) місяця позбавлення волі.

ОСОБА_5 визнати винним у скоєні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.15-186 ч.2, 186 ч.2 КК України та піддати його покаранню:

- за ст.15-186 ч.2 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі

- за ст.186 ч.2 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Згідно ст.70 КК України шляхом часткового складення покарань, остаточно визначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років та 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України покарання вважати умовним з іспитовим строком на 3 (три) роки.

З урахуванням ст.76 КК України забов'язати його:

- не виїздити за межі України на постійне проживання без дозволу КВІ (кримінально виправна інспекція);

- проходити періодично реєстрацію в КВІ;

- повідомляти КВІ про зміну місця мешкання та роботи.

ОСОБА_6 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст. 186 ч.2 КК України та піддати його покаранню у вигляді 4-х (чотирьох) років позбавлення волі.

Згідно ст.71 КК України частково приєднати покарання Комінтернівського райсуду, Одеської обл. від 24.9.2012 року та остаточно призначити 4-и (чотири) роки та один день позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 і ОСОБА_4 залишити утримання під вартою в ОСІ УГДУІН в Одеській області.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 тримання під вартою в ОСІ УГДУІН в Одеській області скасувати, обрати міру запобіжного заходу до набрання вироку чинності особисте забов'язання, звільнити з під варти в залі суду негайно.

Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з 1.04.2013р., ОСОБА_6 з 04.04.2013р., а саме з моменту їх фактичного затримання.

Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 10000 (десять тисяч) гривень.

Речові докази мобільний телефон вважати повернутим потерпілій під розписку (а.с.56).

Строк оскарження вироку 30 діб до Одеського Апеляційного суду з моменту вручення копії ОСОБА_4, ОСОБА_6, та з моменту оголошення усіма іншими учасниками процесу.

Суддя