Справа № 1-686/12 Головуючий у І інстанції Лисенко Вл.В.

Провадження № 11/780/699/13 Доповідач у 2 інстанції Ященко І.Ю.

Категорія 34 26.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

« 25 » липня 2013 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Полосенка В.С.

суддів - Ященко І.Ю., Дриги А.М.

з участю прокурора - Скрипки І.М.

захисника - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

засудженого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Юркової Ю.В., яка брала участь в розгляді справи судом 1 інстанції, потерпілого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та проживаючого в АДРЕСА_1, українця, гр. України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік, зобов'язано повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_3 71 253грн. матеріальної шкоди, 4 000грн. витрат на правову допомогу та 10 000грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області 1618грн. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.

1.10.2011р. близько 4год. 45хв. ОСОБА_4, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Renault Magnum», д.н.з. «НОМЕР_1» з напівпричепом «Kogel», д.н.з. «НОМЕР_2» та рухаючись по автодорозі Київ-Чоп у напрямку м. Києва, поблизу с. Гурівщина на 34км Києво-Святошинського р-ну Київської обл., в порушення вимог п.п. 1.3, 1.5 Правил дорожнього руху України, не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, в порушення п. 2.3 «б» ПДР України був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та в порушення п.12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу чи безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, виїхав на додаткову смугу - смугу розгону, де сталось зіткнення з автомобілем марки «Pegeot Bipper» д.н.з. «НОМЕР_3» під керуванням ОСОБА_3, який знаходився в нерухомому стані на смузі для розгону в напрямку м. Києва.

В результаті ДТП водій автомобіля «Pegeot Bipper» ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичного експерта № 1202 від 20.08.2012р. отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніо-скелетної травми, закритої черепно-мозкової травми, струсу мозку, забійної рани тім'яної області зліва, закритого перелому правої правої ключиці, забою правого плечового суглоба, посттравматичного правостороннього брахіоплеститу. Перелом правої ключиці, посттравматичний брахіоплестит справа відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, які потягли за собою довготривалий розлад здоров'я.

В апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого та доведеність його вини, просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст. 286 КК України у виді 6 місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Обґрунтовуючи апеляцію, апелянт вказав на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості та у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону а саме ст. 75 КК України, вважає, що суд в порушення вимог ст. 65 КК України та п.п.1, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» лише формально врахував те, що ОСОБА_4 вчинив злочин середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується посередньо, вину не визнав, давав суду неправдиві показання, що свідчить про його бажання уникнути відповідальності, шкоду завдану злочином жодним чином відшкодувати не намагався та готовність відшкодувати - не проявив, а тому на думку апелянта ст. 75 КК України не підлягає застосуванню та ОСОБА_4 має бути призначене покарання у виді позбавлення волі.

Крім того апелянт зазначив, що суд, в порушення вимог ст. 323 КПК України, у вироку не обґрунтував висновок про можливість застосування ст. 75 КК України.

В доповненнях до апеляції прокурор просить вирок скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд посилаючись на те, що суд належним чином не дослідив докази, які були зібрані під час досудового слідства і безпідставно відхилив клопотання захисника про призначення додаткової судово-медичної експертизи, оскільки при проведенні судово-медичної експертизи не були витребувані і враховані медичні документи про перебування потерпілого ОСОБА_3 на лікуванні в Боярський ЦРЛ, крім того, апелянт зазначив, що судом невірно вирішений цивільний позов.

В апеляції потерпілий ОСОБА_3 просить вирок змінити в частині вирішення цивільного позову, а саме стягнути в солідарному порядку з ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь потерпілого матеріальну шкоду в розмірі 71 253, 47грн., моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., 4 000грн. витрат на правову допомогу, а в іншій частині вирок залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляцію потерпілий вказав на порушення судом вимог матеріального та процесуального права, неповноту та однобічність судового слідства в частині вирішення цивільного позову, зазначив, що суд, не взявши до уваги вимоги ст.1172, ч.2 ст.1187 ЦК України стягнув завдану моральну та матеріальну шкоду лише з ОСОБА_4, однак не врахував, що 17.12.2012р. ним надавались уточнення позовних вимог в яких він просив стягнути матеріальну шкоду в солідарному порядку з роботодавця ОСОБА_6 та власника джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_7, а з ОСОБА_4 стягнути лише частину моральної шкоди.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_5 просить вирок скасувати, як незаконний, а справу направити на додаткове розслідування посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення при постановленні вироку, оскільки вирок не відповідає вимогам ст.324,373 КПК України, т.я. в його основу покладені припущення, які грунтуються на незаконних висновках судово-медичної та судової транспортно-трасологічної експертиз, судом дано неправильну оцінку доказам по справі, не усунуто суперечності, які містяться в матеріалах справи, досудове слідство по справі проведено неповно з грубим порушенням норм КПК України, оскільки при проведенні судово-медичної експертизи не враховувалися медичні документи під час знаходження потерпілого у Боярській ЦРЛ, що вплинуло на правильність визначення ступеню тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, при призначенні транспортно-трасологічної експертизи експертам не було надано всіх необхідних вихідних даних та автомобіль, яким керував ОСОБА_4, ні органами досудового слідства, ні судом не взято до уваги те, що ОСОБА_4 давав послідовні показання, а потерпілий їх неодноразово змінював показавши спочатку, що в момент удару його автомобіль рухався зі швидкістю 90 км/ год., а в подальшому став стверджувати, що його автомобіль стояв. Також в апеляції апелянт посилався на те, що, на її думку, потерпілим були порушені п.п. 10.1, 10.3, 10.8, 12.2 ПДР України, що не було взято до уваги ні слідством, ні судом.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Скрипки І.М., яка підтримала апеляцію прокурора з доповненнями і просила вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, пояснення потерпілого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляцію захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, потерпілого, захисника підлягають частковому задоволенню, а вирок суду зміні з поверненням матеріалів кримінальної справи прокурору для проведення додаткового розслідування з наступних підстав.

Доводи апеляцій прокурора про неповноту судового слідства та захисника про неповноту досудового слідства, на думку колегії суддів, є обгрунтованими.

Згідно ст. 367 КПК України однією з підстав для скасування судових рішень є однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства.

Відповідно до ст. 368 КПК України однобічним або неповним визнається дізнання, досудове слідство чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з»ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до вимог ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов»язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об»єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом»якшують і обтяжують його відповідальність. Згідно з вимогами ст. 132 КПК України пред»явлене обвинувачення має бути конкретним.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що зазначені вимоги закону в повній мірі виконані не були, оскільки досудовим слідством під час розслідування справи були допущені однобічність і неповнота досудового слідства, не з»ясовані обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а пред»явлене обвинувачення ОСОБА_4 є неконкретним.

Так, органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Згідно диспозиції вказаної статті кримінальна відповідальність настає у разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом , що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

З акту судово-медичного дослідження №1999 від 14.12.2011р. (т.1 а.с.41-42) та висновку судово-медичної експертизи № 1202 від 20.08.2012 р. ( т.1 а.с.78-79) вбачається, що під час ДТП потерпілий ОСОБА_3 отримав, як легкі тілесні ушкодження, так і ушкодження середнього ступеню тяжкості. До тілесних ушкоджень середньої тяжкості експерт відніс тілесні ушкодження у виді перелому правої ключиці, посттравматичного брахіоплеститу справа, до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу мозку, забійної рани тім'яної області зліва.

З обставин справи вбачається, що після ДТП з 1 по 3.10 2011р. потерпілий знаходився на лікуванні у Києво-Святошинській ЦРЛ м. Боярка.

Згідно рапорту працівника міліції Полонського О.М. (т.1 а.с.8) за повідомленням чергової вказаної лікарні ОСОБА_3 була надана медична допомога 1.10.2011р. і поставлений діагноз: закрита черепно-мозкової травми, струс головного мозку, забійна рана тім'яної області зліва. Дані за перелом правої ключиці відсутні.

Під час призначення та проведення судово-медичної експертизи слідчим не витребовувалася медична документація з приводу перебування потерпілого у Києво-Святошинськоій ЦРЛ м. Боярка і дані документи не направлялися експерту і не бралися ним до уваги під час проведення експертизи, що свідчить про неповноту досудового слідства.

Тому під час проведення додаткового розслідування необхідно провести судово-медичну експертизу з врахуванням медичної документації відносно потерпілого під час його лікування у Києво-Святошинської ЦРЛ.

Оскільки ступень тяжкості тілесних ушкоджень впливає на наявність чи відсутність складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, з»ясування питання про визначення ступеню тяжкості має важливе значення для правильного вирішення справи.

Крім того, з постанови про призначення судово-медичної експертизи вбачається, що експертам для дослідження була направлена лише постанова про призначення експертизи, дані про витребування слідчим будь-якої меддокументації, в тому числі і тієї, на яку у висновку посилається експерт, матеріали справи не містять.

З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що вона проводилася на підставі ксерокопії історії хвороби №15050.

Разом з тим, відповідно до п.4.4 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.05.1995р. при проведенні судово-медичної експертизи експерт повинен використовувати оригінали медичних документів. У виняткових випадках дозволяється використання копій і виписок, за умови відображення в останніх вичерпних відомостей про ушкодження та їх клінічний перебіг. Ці документи мають бути засвідчені підписом лікаря і печаткою лікувального закладу.

Матеріали справи не містять обгрунтувань необхідності проведення експертизи по ксерокопії історії хвороби.

Крім того, постанова слідчого про призначення судово-медичної експертизи ( т.1 а.с.35) в якій доручено проведення експертизи експертам ОКЗ»Сумського обласного бюро судово-медичних експертиз» не містить обгрунтувань того, чому експертиза призначена саме вказаній установі, в той час як згідно з п.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Мінюсту №53/5 від 8.01.1998р. експертизи та інші дослідження проводяться експертними установами відповідно до регіональних зон обслуговування.

На думку колегії суддів, органами досудового слідства допущена неповнота і в частині з»ясування обставин самої ДТП.

В основу обвинувачення покладений висновок транспортно-трасологічної експертизи № 660А від 16.08.2012р ( т.1 а.с.66-70) в якій встановлено розташування транспортних засобів в момент первинного контакту автомобілів та їх місце зіткнення.

Разом з тим, експерту для дослідження був наданий лише один транспортний засіб - автомобіль «Пежо-Біпер» під керуванням водія ОСОБА_3 Проте експертом зазначено, що для встановлення взаємного розташування автомобілів, які брали участь у ДТП, необхідно досліджувати обидва транспортні засоби в такому саме вигляді в якому вони були на момент пригоди.

В постанові слідчого про призначення вказаної експертизи( т.1 а.с.61-62) вказано, що автомобіль «Рено-Магнум» відремонтований, однак дані про ці обставини в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що висновки експертизи мають суттєве значення для встановлення обставин справи, під час проведення додаткового розслідування необхідно з»ясувати чи дійсно автомобіль «Рено-Магнум» відремонтований, а в разі якщо ні, провести додаткову транспортно-трасологічну експертизу надавши вказаний автомобіль.

Крім того, колегія суддів вважає, що під час проведення досудового слідства з достатньою повнотою не встановлено стояв чи рухався під час ДТП автомобіль «Пежо-Біпер» під керування потерпілого, оскільки у перших поясненнях ОСОБА_3 ( т.1 а.с.28) пояснив, що його автомобіль рухався зі швидкістю 90 км/год. , в подальшому він став пояснювати, що автомобіль стояв. В той час як ОСОБА_4 від самого початку слідства пояснював, що автомобіль потерпілого намагався його обігнати праворуч, підрізавши його автомобіль, в результаті чого сталося зіткнення.

Дані покази, як потерпілого, так і засудженого слідством належним чином не перевірені.

Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_4 і суттєві прортиріччя у показаннях потерпілого відтворення обстановки та обставин події за участю учасників ДТП, експерта та автотехнічна експертиза на предмет того, як повинні були діяти водії, не проводилися, що також істотно вплинуло на повноту досудового слідства.

З»ясування даних обставин в подальшому може вплинути на визначення винуватця ДТП.

Під час додаткового розслідування необхідно провести відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого, засудженого, експерта по результатам якого призначити автотехнічну експертизу для з»ясування питання яким чином у даній дорожній обстановці повинні були діяти водії транспортних засобів.

Також колегія суддів вважає, що в порушення вимог ст. 132 КПК України, пред»явлене ОСОБА_4 обвинувачення є неконкретним. Так, засуджений обвинувачується у порушенні п.п.1,3, 1.5, 2.3»б», 12.3 ПДР.

Разом з тим, органами досудового слідства з посиланням на сукупність порушень, не зазначено які ж саме порушення правил дорожнього руху знаходяться у прямому причинному зв»язку із ДТП та спричиненням потерпілому тілесних ушкоджень, що веде до порушення права ОСОБА_4 на захист.

За таких обставин, враховуючи те, що по справі допущена істотна неповнота судового та досудового слідства, вирок не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, а тому підлягає скасуванню, а кримінальна справа поверненню прокурору для проведення додаткового розслідування, під час якого слід усунути вказану у даній ухвалі неповноту досудового слідства, виконати вказівки апеляційного суду, більш ретельно дослідити всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, виконати інші слідчі дії, необхідність проведення яких може виникнути під час проведення додаткового розслідування, перевірити інші доводи, викладені в апеляціях, і, в залежності від встановленого, прийняти законне і обгрунтоване рішення по справі.

Доводи апеляції прокурора та потерпілого в частині цивільного позову можуть бути перевірені під час нового судового розгляду в разі його проведення.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляції прокурора Юркової Ю.В., захисника ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2013 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу повернути прокурору Києво-Святошинського району для проведення додаткового розслідування.

Судді підписи

З оригіналом згідно__________________ суддя І.Ю. Ященко