Справа №2-1025/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кондратенко Людмила Петрівна

Номер провадження 22-ц/788/1177/13 Суддя-доповідач - Шевченко В. А.

Категорія - 20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Шевченка В. А.,

суддів - Кононенко О. Ю., Білецького О. М.,

при секретарі судового засідання - Кияненко Н.М.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 квітня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_3 з позовом, у якому зазначав, що з 16 липня 1984 року він перебував з відповідачкою в шлюбі, який був розірваний рішенням Роменського міськрайонного суду від 13 серпня 2010 року.

У період сумісного проживання вони у 1993 році отримали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яку в подальшому приватизували, а в період з 1998 року по 2001 рік безпосередньо приймали участь у будівництві будинку, оформленого на ім'я батька відповідачки ОСОБА_5 по АДРЕСА_2, витративши на це спільні кошти подружжя в сумі 231501 грн. 74 коп.

Крім того, у вказаному будинку в сейфі зберігалися їхні з дружиною готівкові кошти в розмірі 63500 грн.: 5000 грн. отриманих від продажу квартири АДРЕСА_1 і 13500 грн. процентів по депозитному вкладу на 50000 грн., - які присвоїла відповідачка.

У 2006 році ОСОБА_5 подарував будинок по АДРЕСА_2 вартістю 251796 грн. і земельну ділянку за цією адресою площею 0, 2491 га вартістю 12383 грн. 05 коп. відповідачці.

Поряд із цим вони з ОСОБА_3 придбали рухоме майно на загальну суму 280120 грн., а такі його особисті речі як електроболгарку, електродрель, електропилку, електрофуганок, електронождак саморобний, електроциркулярку соморобну та п'ять каністр металевих відповідачка теж незаконно привласнила.

Посилаючись на те, що з приводу нажитого за час шлюбу майна між ними виник спір, а також на те, що фактичним покупцем у 1998 році будинку був саме він, а не ОСОБА_5, який не подавав заяви й на приватизацію земельної ділянки, позивач просив договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2, укладений 26 листопада 1998 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 визнати частково недійсним щодо покупця, скасувати державну реєстрацію даного договору і перевести на нього права і обов'язки покупця; визнати за ним і відповідачкою право спільної сумісної власності на вказаний будинок; скасувати частково рішення Бобрицької сільської ради від 25 вересня 2002 року відносно безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_2 загальною площею 0, 2491 га; скасувати державний акт про право приватної власності на цю земельну ділянку від 30 вересня 2002 року виданий на ім'я ОСОБА_5, визнати за кожною із сторін право власності на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки; скасувати свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_2, видане на ім'я ОСОБА_5; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на дане нерухоме майно; визнати цей будинок спільною сумісною власністю сторін і водночас право власності за кожним із них по 1/2 частині будинку; поділити рухоме майно за запропонованим ним варіантом; визнати за ним право особистої приватної власності на електроболгарку, електродрель, електропилку, електрофуганок, електронождак саморобний, електроциркулярку соморобну та п'ять каністр металевих, витребувавши перелічене майно з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та стягнути з відповідачки грошову компенсацію в сумі 1990 грн.

У заяві від 22 серпня 2011 року ОСОБА_4 додатково просив визнати недійсними договори дарування будинку і земельної ділянки від 24 жовтня 2006 року, укладені між ОСОБА_7 та ОСОБА_3

Ухвалою Роменського міськрайнного суду Сумської області від 18 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 щодо визнання частково недійсним договору купівлі продажу домоволодіння, скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу домоволодіння, переведення права та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу домоволодіння, визнання прав спільної сумісної власності на домоволодіння, часткового скасування рішення сільської ради про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки, скасування державного акта на право приватної власності на землю, визнання права власності на частину земельної ділянки, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання жилого будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки виділено в окреме провадження (т. 1 а. с. 213).

У заяві про уточнення і збільшення позовних вимог, поданій 22 грудня 2011 року, ОСОБА_4 просив виділити йому рухоме майно з 26 найменувань на суму 125670 грн., а відповідачці - з 87 найменувань вартістю 187320 грн; визнати за ним право особистої приватної власності на електроболгарку, електродрель, електропилку, електрофуганок, електронождак саморобний, станок електроциркулярка соморобний та п'ять каністр металевих і витребувати це майно з чужого незаконного володіння ОСОБА_3; стягнути з відповідачки грошову компенсацію в сумі 61650 грн.; визнати право власності на 1/2 частину грошових коштів, які зберігалися в сейфі у будинку АДРЕСА_2 в сумі 63500 грн. і стягнути з неї 31750 грн. грошової компенсації за його частку в праві спільної сумісної власності на вказані кошти (т. 1, а. с. 234-241).

У іншій заяві ОСОБА_4 уточнив указані вище свої вимоги в частині поділу рухомого майна, наполягаючи на виділенні йому речей з 26 найменувань на суму 120870 грн., відповідачці - з 85 найменувань на суму 214970 грн., та стягненні компенсації на його користь у розмірі 47050 грн. (т. 1 а. с. 252-255).

У заяві, поданій 30 листопада 2012 року ОСОБА_4 просив виділити йому рухоме майно на суму 71210 грн., а відповідачці - на суму 146890 грн. зі стягненням на його користь компенсації в розмірі 37840 грн. (т. 2 а. с. 5-8).

Остаточно в заяві від 21 січня 2013 року ОСОБА_4, поряд з поділом грошових коштів у сумі 63500 грн., просив виділити йому рухоме майно на суму 78300 грн., а відповідачці - на суму 130670 грн. зі стягненням з неї компенсації в розмірі 26185 грн. (т. 2, а. с. 42-44).

У зустрічному позові ОСОБА_3, вказуючи на те, що в період шлюбу вони мали грошові вклади у ВАТ «КБ «Надра», оформлені на ім'я відповідача, які він зняв після розлучення, залишивши лише 11 центів США, просила стягнути на її користь 1/2 частину грошових вкладів та нарахованих відсотків у розмірі 112884 грн. 30 коп.

Відносно поділу рухомого майна ОСОБА_3 просила виділити їй речі з 35 найменувань на суму 66400, а відповідачеві - з 21 найменування теж на суму 66400 грн. (т. 1, а. с. 90-95, 232).

Ухвалою Роменського міськрайонного суду від 05 лютого 2013 року провадження у справі в частині поділу рухомого майна закрито у зв'язку з відмовою сторін від цих вимог (т. 2, а. с. 54).

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 квітня 2013 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на безпідставну відмову в задоволенні її позову, невідповідність висновків суду матеріалам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в цій частині скасувати і ухвалити нове про задоволення її вимог.

У частині вирішення первісного позову рішення не оскаржується.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоленню.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що ОСОБА_3 не довела того, що грошові кошти, які зберігалися на депозитних рахунках ОСОБА_4 є їхньою спільною сумісною власністю.

Утім з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки він не відповідає обставинам справи і ґрунтується на невірному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що сторони з 16 липня 1984 року перебували в шлюбі, який було розірвано рішенням Роменського міськрайонного суду від 13 серпня 2010 року (а. с. 26, 28).

Цим же рішенням встановлено, що фактично сімейні стосунки були припинені і сторони стали проживати окремо з квітня 2010 року.

З наданих ПАТ «КБ «Надра», яке є правонаступником ВАТ «КБ «Надра», даних слідує, що за період з 01 квітня 2010 року по 06 грудня 2011 року ОСОБА_4 з оформлених на його ім'я в період шлюбу з ОСОБА_3 депозитних рахунків у ПАТ «КБ «Надра» НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6 зняв 28258 доларів 76 центів США. Залишок коштів на картковому рахунку НОМЕР_1 становить 11 центів (т. 1 а. с. 225, 226; т. 2, а. с. 66-76).

Вказане спірне майно, як набуте подружжям за час шлюбу, згідно з нормами ст. ст. 60, 61, 68 СК України слід визнати спільно сумісною власністю сторін.

Відповідно до ст. ст. 63, 70 СК України сторони мають рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном, у якому їхні частки є рівними.

З урахуванням викладеного з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню заявлена нею сума в розмірі 14129 доларів 43 центів (28258 доларів 87 центів : 2 = 14129 доларів 43 центи), що за встановленим НБУ офіційним курсом гривні до долара США станом на час пред'явлення цієї вимоги - 22 грудня 2011 року, становило 112 884 грн. 30 коп.

Виходячи з диспозитивності цивільного судочинства, перерахування вказаної суми за курсом НБУ, встановленому на час ухвалення рішення є недоречним.

Заперечуючи проти зустрічного позову, ОСОБА_4 вказує на те, що джерелом спірних коштів, внесених ним на депозитні рахунки, про які йде мова, були 22000 доларів США, передані саме для цього його батьком у 2007 році, що підтверджується набравшим законної сили рішення Роменського міськрайонного суду від 17 травня 2012 року. У зв'язку з цим зазначені кошти, на його думку, не можуть бути спільною сумісною власністю сторін і підлягати поділу.

Проте наведені доводи є безпідставними, а висновки суду, в основу яких покладені зазначені в них дані - помилковими, так як вони не відповідають обставинам справи.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про стягнення суми боргу ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача 131098 грн. 92 коп.

За змістом цього рішення суд визнав встановленим факт отримання ОСОБА_4 у травні 2007 року 22000 доларів США у ОСОБА_8 для внесення на депозитний рахунок.

Однак судом не було встановлено, що ці кошти були фактично розміщені саме на спірні депозитні рахунки, з приводу яких виник даний спір.

Крім того, відповідно до наданої банком інформації щодо руху коштів на рахунках ОСОБА_4 перший внесок на депозит НОМЕР_7 у розмірі 10000 доларів США був здійснений 15 травня 2007 року, а наступний у розмірі 12000 доларів США на депозит № 284290 значно пізніше - 16 січня 2008 року.

Посилання ОСОБА_4 на те, що у них з бувшою дружиною не було коштів для внесення на депозит у зв'язку з будівництвом будинку і відсутністю відповідних доходів теж не заслуговує на увагу, оскільки у первісній позовній заяві він сам вказував, а отже й визнавав те, що вони мали постійне місце роботи з пристойною заробітною платою, мали певні спільні заощадження і ні в кого з них не було й мови про те, що при здійсненні будівництва треба буде звертатися за допомогою до когось із їхніх батьків.

У цій же заяві йдеться також про те, що фактичне завершення будівництва і облаштування будинку АДРЕСА_2 відбулося ще у 2001 році, Після цього ж у 2004 році вони з ОСОБА_3 продали свою трикімнатну квартиру в м. Ромни, а отримані кошти розмістили на депозитних рахунках у ВАТ «КБ «Надра» (т. 1, а. с. 2-25).

За таких умов, при відсутності належних і допустимих засобів доказування того, що спірні грошові кошти з огляду на норми ст. 57 СК України є особистою приватною власністю ОСОБА_4, оскаржуване рішення суду першої інстанції на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3

Враховуючи, що ОСОБА_3 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з ОСОБА_4 відповідно до ст. 88 ЦПК на користь держави необхідно стягнути 564 грн. 42 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Тому, керуючись ст. ст. 88, 303, 304, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 квітня 2013 року в даній справі в частині вирішення зустрічного позову скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 112884 грн. 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 564 грн. 42 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього дня на нього може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -