АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження №22-ц/790/3787/13
Справа № 643/1963/13-ц Головуючий 1 інст. - Оксененко В.А.
категорія - договірні Доповідач - Пономаренко Ю.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2013 року
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Пономаренко Ю.А.
суддів - Шевченко Н.Ф., Швецової Л.А.,
при секретарі - Гелашвілі Т.Г., Каплоух Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсною статті 6 договору,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, АКБСР «Укрсоцбанк» про визнання договору недійсним у частині, вказавши в обґрунтування наступне.
17.07.2007р. між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк» був укладений кредитний договір №839/3/27/38/7-285 на суму 95000 доларів США, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав суму кредиту та виплачував заборгованість. За умовами вказаного договору кредиту, а саме ст. 6 Договору було передбачено, що всі спори, які пов'язані із виконанням цього договору, розглядаються у постійно діючому третейському суді при асоціації українських банків. Квартира АДРЕСА_1 є спільною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та перебуває у іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк». Відповідно до чинного законодавства всі спори, пов'язані з нерухомістю, віднесені виключно до юрисдикції суду. Тому вважає, що зміст п. 6 договору кредиту порушує її права, як співвласника зазначеної квартири, перешкоджає здійсненню її конституційних прав, не дозволяє захистити своє право власності, тому, належить визнанню в цієї частині недійсним.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 березня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсною ст. 6 договору кредиту №839/3/27/38/7-285 від 06.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк». Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2013 року в задоволенні заяви ПАТ «УкрСоцБанк» про перегляд заочного рішення від 13 березня 2013 року відмовлено.
У апеляційній скарзі представника ПАТ «Укрсоцбанк» поставлено питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення, яким просить повністю відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати покласти на ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вислухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення, з наступних підстав.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що третейські застереження в договорах кредиту та поруки, що є спірними, є порушенням прав ОСОБА_1, оскільки угода про передання справи на розгляд третейського суду є відмовою від права на звернення до суду в загальному порядку.
Судова колегія не може погодитись з таким висновками суду першої інстанції, оскільки такі висновки суду не відповідають вимогам діючого законодавства та обставинам справи.
Матеріали справи містять дані про те, що 06.07.2007р. між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту №839/3/27/38/7-285 для забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, між АКБСР «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір 839/4/38/7-488, згідно якого в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 6 договору кредиту №839/3/27/38/7-285 від 06.07.2007 року, всі спори пов'язані із виконанням цього договору (у тому числі: звернення стягнення на предмет іпотеки) розглядаються постійно діючому третейському суді при асоціації українських банків, знаходиться за адресою 02002, м.Київ, вул. М.Раскової.
Як вбачається з позовної заяви і доданих до неї матеріалів, позов стосується укладених між сторонами кредитного договору та договору поруки, що свідчить про існування між ними кредитних правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством в системі кредитування.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання на момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5 та 6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
При вирішенні питання про недійсність правочину підлягає з'ясуванню наявність тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, а також відповідність умов договору законодавству, яке було чинним на час його укладення.
За твердженням позивача, спірний пункт договору кредиту та поруки, укладених між сторонами 17.07.2008 року суперечать положенням ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про третейські суди».
Судова колегія вважає, що такі твердження є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим ЦК України.
Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції
України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди", оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в абзаці 5 частини другої постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.
Укладення між сторонами третейської угоди не є порушенням прав позивачів, оскільки угода про передачу справи на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист порушених прав та інтересів.
Крім того, Законом України «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» від 3 лютого 2011 року N 2983-УІ, внесені зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди», згідно з якими повноваження третейських судів не поширюються на справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Посилання позивача на несправедливість умов спірного пункту кредитного договору, як на підставу визнання договору недійсним, є помилковим, оскільки відповідно до положень ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на це, колегією суддів приймаються до уваги посилання апелянта, що спірні пункти кредитного договору та договору поруки не носять дискримінаційний характер і не порушують права споживачів за цими договорами.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про задоволення позову, неправильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права.
Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом 1 інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним статті 6 договору - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді