Справа № 370/745/13-к Головуючий у І інстанції Тандир

Провадження № 11-кп/780/332/13 Доповідач у 2 інстанції Ященко І.Ю.

Категорія 35 24.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

« 24 » липня 2013 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Ященко І.Ю.

суддів - Димарецького В.М., Дриги А.М.

при секретарі - Підлісної В.В.

з участю прокурора - Красківського В.П.

захисника - адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на вирок Макарівського районного суду Київської області від 31 травня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, гр. України, з неповною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, не маючого судимості відповідно до ст. 89 КК України,

засуджено за ч.1 ст. 289 КК України до 3 років обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки, зобов'язано повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 80 343, 43грн. матеріальної і моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.

25.01.2013р. близько 23год. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, знаходячись на території АЗС «Пегас» в АДРЕСА_2 поблизу автодороги Київ-Чоп в напрямку м. Житомир, з метою покататись, через незамкнені двері проник до салону автомобіля марки «Форд Скорпіо» д.н. «НОМЕР_1», який належить ОСОБА_4, двигун якого перебував в заведеному стані та сівши в автомобіль без відома власника транспортного засобу, почав рух, а саме здійснив виїзд з території АЗС «Пегас» на автодорогу Київ-Чоп та продовжив рух в напрямку м. Житомир після чого, не впоравшись з керуванням, здійснив зіткнення з металевим відбійником, який розділяє смуги зустрічного руху на автодорозі Київ-Чоп.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 просить вирок змінити в частині покарання ОСОБА_3 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, призначити ОСОБА_3 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказав, що суд призначив обвинуваченому занадто м'яке покарання, яке за своїм видом та розміром є явно несправедливим та безпідставно врахував пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого, не взяв до уваги те, що шкода не відшкодована.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Красківського В.П., який не підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та його захисника ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і послалися на те, що обвинувачений почав відшкодовувати шкоду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає наступних підстав.

Висновок суду в частині доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 та вірності кваліфікації його дій учасниками судового розгляду не оскаржується.

Колегія суддів вважає, що висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні зазначених злочинних дій, за обставин вказаних у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, не оскаржується учасниками судового розгляду і є обгрунтованим.

З вироку вбачається, що суд, за погодженням з учасниками судового розгляду, дослідження доказів в порядку ст. 349 КПК України обмежив допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують його особу.

Дії Левчука судом вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги потерпілого про м»якість призначеного ОСОБА_3 покарання колегія суддів визнає їх необгрунтованими.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень кримінального кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину. особу винного та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Як вбачається з вироку, суд, призначаючи покарання ОСОБА_3, дотримався вказаних вимог закону.

Санкція ч.1 ст. 289 КК України передбачає альтернативні види покарання, а саме у вигляді : штрафу, обмеження волі і позбавлення волі.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 у виді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України суд обгрунтовано взяв до уваги те, що ОСОБА_3 щире розкаюється у скоєному, не має судимості, в цілому позитивно характеризується за місцем проживання, те, що реальне відбування покарання не буде відповідати визначеній у ст.50,65 КК України меті і не забезпечить відшкодування заподіяної шкоди.

Перевіряючи обгрунтованість визначеного судом покарання колегія суддів, також, враховує, що обвинувачений має на утриманні малолітню дитину, 2009 року народження.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів.

Посилання в апеляційній скарзі потерпілого на безпідставність визнання судом як пом»якшуючої покарання ОСОБА_3 обставини - щирого каяття у вчиненому, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, як вбачається з показань обвинуваченого, які є послідовними, він повністю визнав свою вину і в скоєному розкаявся.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.75 КК України відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України і є домірним скоєному. Підстав для призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання колегія суддів не знаходить.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України колегія суддів,-

ухвалила:

Вирок Макарівського районного суду Київської області від 31 травня 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.

Судді підписи

З оригіналом згідно ____________________суддя І.Ю. Ященко