ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" листопада 2006 р. | 14:30 | Справа № 3/533/06 |
м. Миколаїв
м. Миколаїв
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, 54018, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19
до відповідача: ТОВ НВП «Сатурн», м. Миколаїв, вул. Плотницького,69
про: стягнення заборгованості по збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 8317,06грн.
Суддя Смородінова О.Г.
Секретар судового засідання Вязовський М.А.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача: Рубан Т.Л., за дорученням;
Від відповідача: не з’явився;
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 8317,06грн.
Відповідач у відзиві проти позовних вимог не заперечує, вказує, що заборгованість в розмірі 8317,06грн. дійсно існує, але погасити її у боржника відсутня можливість, в зв’язку з важким фінансовим становищем. Просить надати відстрочку для погашення заборгованості до червня 2007р.
Відповідно до ст.. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Отже, клопотання відповідача про відстрочення платежу судом відхиляється, оскільки з приписів Кодексу адміністративного судочинства вбачається, що дане питання повинно вирішуватися вже в процесі виконавчого провадження.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд –
встановив:
Відповідач є юридичною особою та відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-ІV є страхувальником та платником страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Згідно п. 6 ст. 17 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до вимог п. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно пункту 2 статті 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та (або) не сплачені страхувальниками в строки, визначені Законом, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно наданих пенсійному органу розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.12.2004р. по 20.06.2006р.р. відповідач має борг в сумі 8317,06грн.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується позивачем, підприємство-відповідач сплату страхових внесків здійснює, але не в повному обсязі, що призвело до нарощення боргу.
Згідно з пунктом 7 частини 5 Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 01.03.01р. № 121/2001 та частини 7 пункту 1 статті 64 Закону України № 1058 Пенсійний фонд має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків. Пункт 3 статті 106 Закону України № 1058 передбачає, що "орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки".
На день розгляду справи визначена до сплати сума не погашена.
За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160-163, 167, 254, 258 КАСУ господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Сатурн»(м. Миколаїв, вул. Плотницького,69, р/р 26005000510000 «Укрсиббанк», МФО 326795, ЄДРПОУ 308441915) на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (54030, м.Миколаїв, вул. Артилерійська,19, р/р 256053016117 в ОПЕРВ ОУ Ощадбанку України, МФО 326461, ЄДРПОУ 20876125) 8317,06грн. заборгованості.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Повний текст постанови складено 07.12.2006р.
Суддя | О.Г. Смородінова |