ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Справа № 5006/23/80/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаСтрілець О.С. дов. від 02.01.2013 року

відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"

на постановувід 29.05.2013 року Донецького апеляційного господарського суду

у справі№ 5006/23/80/2012 господарського суду Донецької області

за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця"

доПублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"

простягнення 24325,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" про стягнення 24325,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній № 51120178 масу вантажу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.2012 року (суддя Забарющий М.І.) в задоволені позовних вимог відмовлено.

Судове рішення від 25.07.2012 року було обґрунтоване фактами, встановленими рішенням господарського суду Одеської області від 23.04.2012 року , залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року у справі № 5017/739/2012, порушеній за позовом ПАТ "Концерн Стирол" до ДП "Одеська залізниця" про стягнення збитків спричинених в результаті нестачі вантажу.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.12р. у справі № 5017/739/2012 зазначені судові акти були скасовані. При новому розгляді справи 02.10.2012р. у задоволенні позову ПАТ "Концерн Стирол" до ДП "Одеська залізниця" про стягнення збитків спричинених в результаті нестачі вантажу було відмовлено.

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулося до суду з заявою про перегляд судового рішення від 25.07.2012р. у справі № 5006/23/80/2012 за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.03.2013 року у справі № 5006/23/80/2012 рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2012 року скасовано, позовні вимоги - задоволені у повному обсязі.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" 24325,00 грн. штрафу, 2414,25 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2013 року змінено, абзаци 2, 3 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2013 року у справі № 5006/23/80/2012 викладено у наступній редакції: "…Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" 12162,50 грн. штрафу, 2414,25 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору при зверненні з позовною заявою".

Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року, зменшивши розмір стягнутого штрафу до 50 % від перевізної плати, що становить 2432,5 грн.

Скаржник вважає, що постанова апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 14.11.2011 року Публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол" (вантажовідправник) ) зі станції Горлівка Донецької залізниці на адресу АТ "Одеський припортовий завод" станція призначення - Чорноморськ Одеської залізниці (вантажоодержувач) у вагоні № 59257733 за залізничною накладною на групу вагонів № 51120178 відвантажено карбамід (сечовина штучна). За накладною вага нетто у зазначеному вагоні - 56380,00 кг (брутто - не зазначено, тара - 21580,00 кг).

При проходженні 15.11.2011р. зазначеного вагону з вантажем через станцію Знам`янка Одеської залізниці (попутна станція) та одночасному зважуванні на тензометричних вагах було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу.

При контрольному зважуванні вагону з вантажем на 150-тонних вагонних вагах станції Знам'янка виявилось: вага брутто 74050,00 кг, тара з документу 21580,00 кг, нетто 52470,00 кг, що менше проти даних залізничної накладної на 3910,00 кг.

Факт неправильності зазначення маси вантажу зафіксовано комерційним актом АА № 021801/1192 від 16.11.2011року, підписаним належними особами, зокрема: в.о. начальника станції, заступником начальника станції та працівником станції.

При прибутті зазначеного вагону на станцію призначення факт нестачі підтвердився, про що у комерційному акті АА № 021801/1192/196 від 16.11.2011року у розділі Є мається відмітка: "При переважуванні вагону різниці проти цього акту не виявлено".

На підставі статтей 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем на відповідача нарахований штраф у сумі 24325,00 грн. із розрахунку: 4865,00 грн. (тариф) х 5.

Відповідно до статті 306, частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів, в тому числі окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно статті 6 глави 1 Статуту залізниць України (далі - "Статут"), основним перевізним документом є накладна встановленої форми, оформлена відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила № 863/5084 від 24.11.2000 ), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно статті 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Згідно п. 28 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірні вагони - є напіввагоном, приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно статті 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею129 Статуту.

Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5 розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився з висновок місцевого суду щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній обґрунтованим.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу Українинадає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не довів винятковість випадку;

- стаття 122 Статуту не пов'язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажоодержувача;

- вірно зазначати у перевізних документах масу вантажу є обов'язком вантажовідправника, який передбачений нормативними актами, а не зобов'язанням у розумінні статті 173 Господарського кодексу України і глави 47 Цивільного кодексу України.

Однак, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого суду про не можливість зменшення суми штрафу, визначеного статтями 118, 122 Статуту, виходячи з наступного.

- Статут, як акт Кабінету Міністрів України, є складовою частиною інших норм цивільного та господарського законодавства. Відтак - не має по відношенню до Цивільного та Господарського кодексів привілейованого статусу;

- будь-який обов'язок особи за нормами діючого законодавства є, по суті, реалізацією цією особою відповідного зобов'язання, визначеного цим законодавством;

- про "…винятковість випадку…" йдеться лише у нормі процесуального права, яка також не має привілейованого статусу у порівнянні з нормами матеріального права. До того ж п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України не містить приписів, що наявність чи відсутність винятковості має доводити Відповідач.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що порушення з боку відповідача не завдало збитків позивачу згідно приписів статті 551 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 233 Господарського кодексу України та п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд зменшив розмір штрафу за зазначене порушення на 50%.

Посилання заявника на порушення судом принципу справедливості передбаченого пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки вказана норма стосується загальних засад цивільного законодавства, які у даному випадку втілені у пункті 3 статті 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру неустойки, а також статті 233 Господарського кодексу України, пункті 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якими скористався суд апеляційної інстанції зменшуючи суму штрафу.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року у справі № 5006/23/80/2012 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач