Справа № 1003/18976/12 Головуючий у І інстанції Федорова
Провадження № 11/780/586/13 Доповідач у 2 інстанції Полосенко В.С.
Категорія 18 26.07.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 липня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого-судді Полосенка В.С.,
суддів: Димарецького В. М., Костенко І. В.,
за участю прокурора - Скрипки І. М.,
засудженої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2013 року, яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Біла Церква, українку, громадянку України, з середньо-спеціальною освітою, розлучену, не працюючу, зареєстровану та проживаючу: АДРЕСА_2, раніше не судиму,
засуджено за ч.1 ст. 185 КК України до 150 (ста п'ятдесяти) годин громадських робіт.
Вироком постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої 9029 (дев'ять тисяч двадцять дев'ять) гривень 90 копійок.
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду, ОСОБА_2 визнана винною та засуджена за те, що 27 липня 2012 року близько 19 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, тобто з корисливих мотивів, таємно від оточуючих вчинила крадіжку мобільного телефону марки „НОКІЯ N8", вартістю 4349 гривень 90 копійок, золотого браслету 585 проби, вагою 7 грамів, вартістю 3640 гривень, золотої каблучки у вигляді метелика 585 проби, вагою 2 грами, вартістю 1040 гривень, належних потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5, чим завдала останнім матеріальної шкоди на загальну суму 9029 гривень 90 копійок.
Не погоджуючись з вироком, засуджена подала апеляцію, в якій просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити відносно неї виправдувальний вирок.
В обґрунтування апеляції ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, однобічність та неповноту досудового слідства.
Також, засуджена зазначає, що суд безпідставно відмовив їй у клопотанні про повернення справи на додаткове розслідування, покази потерпілих і свідків суперечливі та непослідовні, а обвинувачення ґрунтується лише на показах потерпілої ОСОБА_4
Крім того, апелянт стверджує, що під час розслідування справи не було знято відбитків пальців та не досліджено дверний замок на місці вчинення злочину, а також слідством не встановлена точна вага викрадених золотих виробів.
ОСОБА_2 вказує на недоведеність її вини у вчиненні злочину, за який її засуджено та тиск щодо неї з боку працівників міліції для отримання явки з повинною.
Зазначає, що протокол відтворення обстановки і обставин події не може бути належним доказом по справі, оскільки проведений з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.
До того ж засуджена звертає увагу апеляційного суду на те, що судом неправильно вирішено цивільний позов.
Заслухавши доповідача, засуджену, яка просить вирок суду скасувати та постановити щодо неї виправдувальний вирок, аналогічну думку її захисника - адвоката ОСОБА_3, виступ прокурора, яка вважає вирок законним та обґрунтованим, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення поданої апеляції, виходячи з наступного.
Винність засудженої у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.185 КК України за обставин встановлених судом, підтверджується сукупністю доказів, яким суд дав належну оцінку та обґрунтовано послався на них в обвинувальному вироку.
Зокрема, як вбачається з вироку, вина ОСОБА_2 підтверджується даними в судовому засіданні показами потерпілої ОСОБА_4, яка пояснила, що 27.07.2012 року до неї додому приходила ОСОБА_2, а після того як ОСОБА_2 пішла, вона перевірила шкатулку та виявила відсутність всіх золотих виробів, показами потерпілого ОСОБА_5, який повернувшись додому виявив відсутність мобільного телефону, показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були понятими під час відтворення обстановки та обставин події в квартирі ОСОБА_5, які пояснили, що ОСОБА_2 добровільно показала на меблеву стінку, звідки викрала мобільний телефон та золоті вироби; показами працівників міліції свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які показали, що засуджена добровільно давала пояснення і покази, які викривали її у вчиненні злочину і ніякого тиску при цьому на неї не здійснювалось, довідкою із ломбарду, довідкою та фіскальним чеком про вартість мобільного телефону та 1 грама золота. Також в обґрунтування вини ОСОБА_2 суд правомірно послався на протокол огляду місця події від 06 серпня 2012 року, в якому ОСОБА_2 вказує, що викрадений мобільний телефон марки «Нокіа № 8», який знаходився над телевізором, викрадені золоті вироби - у шкатулці на полиці меблевої стінки та інші досліджені в судовому засіданні докази.
Під час досудового слідства ОСОБА_11 спочатку повністю визнавала свою вину у крадіжці мобільного телефону та золотих виробів у квартирі ОСОБА_5 та під час відтворення обстановки та обставин події показала і пояснила яким чином вона вчиняла крадіжку мобільного телефону з полиці над телевізором, золотих виробів із шкатулки, яка знаходилася на полиці меблевої стінки (т. 1, а. с. 51-53, 57-60, 69-71). Ці показання узгоджуються з показами потерпілих, свідків та іншими доказами.
Всупереч доводам апеляції, судом встановлено дійсну вагу викрадених золотих виробів, що підтверджується показами потерпілих, довідкою торгівельного закладу(т. 1, а. с. 22), а також показами свідка ОСОБА_12, який виготовляв золоті вироби 585 проби для потерпілої ОСОБА_4, а саме браслету та кільця у вигляді метелика.
Твердження засудженої про те, що покази про визнання нею своєї вини у вчиненні злочину вона давала під тиском працівників міліції, перевірялося судом першої інстанції і не знайшли свого підтвердження.
Так, відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 26 вересня 2012 року, в ході проведеної перевірки було встановлено, що фактів, які б підтверджували здійснення тиску на ОСОБА_2 працівниками міліції Білоцерківського МВ під час досудового слідства у кримінальній справі не виявлено, в зв'язку з чим в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину (т.1 а.с.201).
З огляду на вищевикладене апеляцію засудженої щодо однобічності і неповноти досудового слідства , яка перешкоджала б суду винести законний і обґрунтований вирок, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, слід визнати безпідставною.
Як вбачається з протоколу судового засідання та вироку, судом в повному обсязі досліджені зібрані докази, які належним чином проаналізовані та відповідно оцінені.
Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляції засудженої про те, що покази свідків містять розбіжності.
Як вбачається з вироку, судом покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15 покладені в основу обвинувачення, оскільки ці показання узгоджуються як між собою, так і з сукупністю інших доказів, які вказують на причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину.
Вказані свідки допитані у відповідності до вимог ст. 303 КПК України (1960 року).
Обсяг доказів необхідних для доведення вини визначається слідчим. Оскільки слідчий вважав, що зібрані досудовим слідством докази достатні для пред'явлення обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України і без призначення експертиз по предметах вилучених на місці скоєння злочину, то за таких обставин відсутні підстави вважати, що досудове слідство проведено неповно.
Доводи засудженої про те, що відтворення обстановки та обставин події було проведено з порушенням вимог КПК є безпідставними.
Так, відповідно до вимог ст.127 КК України (1960 року), при провадженні відтворення обстановки і обставин події обов'язкова присутність не менше двох понятих.
Як поняті запрошуються особи, не зацікавлені в розгляді справи.
З матеріалів справи вбачається, що відтворення обстановки і обставин події проведено у відповідності до вимог закону, а твердження засудженої про те, що понята ОСОБА_7 працює прибиральницею в Білоцерківському МВ ГУ МВС України і може бути зацікавленою особою є необґрунтованими, оскільки технічний персонал не відноситься до працівників органів дізнання і досудового слідства і немає даних, які свідчили б про її зацікавленість.
Всупереч доводам апелянта цивільний позов у даній справі розв'язаний у відповідності до вимог закону.
Перевіряючи матеріали справи та доводи скарги, обставин та фактів, які б могли вплинути на обґрунтованість прийнятого судом рішення відносно доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину і не були досліджені чи належним чином оцінені судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Порушень кримінально-процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування чи зміни вироку, колегією суддів не виявлено.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженої має бути залишена без задоволення, а вирок суду - без зміни.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий -
Судді -