УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 111/2008/13-кСуддя у І-й інстанції: Казацький В.В.

Провадження №10/191/42/13 Суддя-доповідач: Іванченко О. Ю.

01 липня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

Головуючого судді Гриценка Ю.Ф.

суддів: Іванченка О.Ю.,

Белоусова Е.Ф.

за участю: прокурора Лесіна С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії АР Крим апеляцію ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду АР Крим від 31 травня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Ленінського районного суду АР Крим від 31 травня 2013 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_3 на постанову оперуповноваженого Ленінського районного відділу ГУ МВС України в АР Крим Хуршитова А.А. від 22 грудня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 за фактом спричинення тілесних ушкоджень її онуку ОСОБА_5

На вказану постанову ОСОБА_3 подала апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати, розглянути її скаргу по суті і ухвалити у справі нову постанову, якою задовольнити її скаргу.

Свої доводи мотивує тим, що винесена судом постанова є незаконною та необгрунтованою, оскільки суддею не проведені підготовчі дії за розглядом її скарги та її не повідмолено про час і місце судового розгляду. В судовому засіданні суддею не розглянуто її клопотання про долучення представлених документів відповідно до заяви від 31 травня 2013 року. Крім того, до початку судового засідання до неї зверталася прокурор і чинила психологічний тиск, вимагаючи надати всі документи, що наявні у скаржника, та вимагала за цим фактом знов написати заяву до правоохоронних органів.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне апеляцію залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 97 КПК 1960 року прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини і, у встановлений законом строк, прийняти по них одне з передбачених законом рішень.

На підставі ст. 99 КПК 1960 року прокурор, слідчий, орган дізнання своєю постановою відмовляють в порушенні кримінальної справі при відсутності підстав до порушення кримінальної справи.

Згідно зі ст. 236-2 КПК 1960 року, розглянувши скаргу на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання, суддя, в залежності від того, чи були при відмові в порушенні кримінальної справи виконані вимоги ст. 99 КПК України, приймає одне з передбачених законом рішень.

Як вбачається з постанови суду та досліджених матеріалів справи, постановою оперуповноваженого ОКМДД Ленінського районного відділу ГУ МВС України в АР Крим від 22 грудня 2011 року у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за заявою ОСОБА_3 від 13 грудня 2011 року було відмовлено на підставі п. 11 ст. 6 КПК 1960 року, оскільки раніше за даним фактом була проведена перевірка і постановою від 19 грудня 2011 року ОСОБА_3 відмовлено у порушенні кримінальної справи за цим же фактом на підставі п. 2 ст. 6 КПК 1960 року.

Проаналізувавши наявні матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що на момент винесення постанови від 22 грудня 2011 року за даним фактом існувала не скасована постанова про відмову у порушенні кримінальної справи щодо тієї ж особи, а тому постанова оперуповноваженого є обґрунтованою, а висновок суду першої інстанції, відповідно, правильним.

Таким чином, відмовляючи в порушенні кримінальної справи, оперуповноважений ОКМДД вимоги статті 99 КПК 1960 року виконав, а суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення скарги ОСОБА_3 без задоволення.

Доводи апеляції не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки, вони суперечать фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, були предметом неодноразових перевірок, у тому числі з виконанням вказівок прокурора після скасування попередніх постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, та їм надано належну правову оцінку. Крім того, посилання апелянта на те, що перевірка по її заяві про злочин була проведена неповно, у зв'язку з чим, ставиться під сумнів і законність постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, не підтверджується наданими суду апеляційної інстанції матеріалами, які досліджувалися і в суді першої інстанції.

Безпідставними є посилання ОСОБА_3 на те, що суд першої інстанції не повідомив її про час і місце розгляду скарги та порушив її процесуальні права, оскільки такі твердження апелянта не відповідають матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 травня 2013 року за вихідним номером 10680 ОСОБА_3 було надіслано повідомлення про час і місце судового розгляду її скарги (а.с.29), в судове засідання 31 травня 2013 року заявник ОСОБА_3 з`явилась і надала суду пояснення, у зв`язку з чим, твердження апелянта про порушення судом при розгляді її скарги вимог процесуального закону, не є слушними.

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 236-2, 365-366, 382 КПК 1960 року, п. 10 Розділу XI «Перехідні положення» Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду АР Крим від 31 травня 2013 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_3 на постанову оперуповноваженого Ленінського районного відділу ГУ МВС України в АР Крим Хуршитова А.А. від 22 грудня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи, - залишити без змін.

С У Д Д І :

Ю.Ф. Гриценко О.Ю. Iванченко Е.Ф. Белоусов