Справа № 362/477/13-ц Головуючий у І інстанції Жук М.В.
Провадження № 22-ц/780/3797/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.
Категорія 26.07.2013
У Х В А Л А
іменем України
25 липня 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів: Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
при секретарі Антіпову Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2013 року за скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві,-
в с т а н о в и л а:
У січні 2013 року заявник ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду із скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м.Києві, яку мотивував тим, що на виконанні у відділі ДВС перебував виконавчий лист № 2-340/2011, виданий 10 лютого 2010 року Васильківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку боргу в сумі 41655,84 грн. Вказував, що 9 жовтня 2012 року було проведено аукціон, на якому належний боржнику автомобіль продано за 8000 грн., з яких 1184 грн. отримало ПП «СП Юстиція» у якості винагороди, а 6816 грн. зараховано на рахунок відділу ДВС. Із вказаної суми відділ ДВС 20 листопада 2012 року перерахував банку лише 5423,64 грн., решта - 1392 грн. стягнуто як виконавчий збір. Вважає, що дії відділу ДВС щодо стягнення виконавчого збору є неправомірними, бо постанова про стягнення виконавчого збору як це передбачає закон не виносилась, крім того, судовий збір в сумі 1392,36 грн. складає від стягнутого боргу 20,42 %, що перевищує встановлений законом розмір 10 %. У зв'язку з наведеним просив зобов'язати відділ ДВС Оболонського РУЮ м. Києва повернути на рахунок ПАТ «Державний ощадний банк України» грошові кошти у сумі 1392,36 грн. і стягнути з відділу ДВС судовий збір.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2013 року у задоволенні скарги відмовлено.
Заявник ПАТ «Державний ощадний банк України» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і постановити нову про задоволення скарги на дії державної виконавчої служби в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст.387 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державну виконавчу службу задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення були прийняті відповідно до вимог закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника порушено не було, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що стягнення витрат на проведення виконавчих дій і виконавчого збору при реалізації майна боржника виконане державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» і в межах наданих йому повноважень, зокрема стягнення проведене на підставі постанов від 24 жовтня 2012 року із дотриманням порядку черговості розподілу коштів та їх розміру, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 % суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом. У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.
Згідно ч.5 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу ДВС, надсилається сторонам і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Згідно ч.1 ст.43 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати ДВС, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 % фактично стягнутої суми. Розподіл грошових сум здійснюється по мірі їх стягнення.
Згідно ч.6 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені ст.43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя.
Судом першої інстанції встановлено і вбачається із матеріалів справи, що 25 травня 2012 року державний виконавець Оболонського ВДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 32726990 на підставі виконавчого листа Васильківського міськрайонного суду Київської області № 2-340 від 12 липня 2011 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь банкуборгу в розмірі 41655,84 грн. (а.с.8-9).
15 червня 2012 року державним виконавцем накладено арешт на автомобіль «DAEWOO NEXIA DONC», який належав ОСОБА_2 і перебував у заставі (а.с.10). Як вбачається із протоколу про проведення аукціону з продажу майна від 9 жовтня 2012 року, належний боржнику автомобіль продано за 8000 грн., з яких 1184 грн. було сплачено ПП «СП Юстиція» у якості винагороди за послуги з реалізації майна, а решта в сумі 6816 грн. надійшли 12 жовтня 2012 року до відділу державної виконавчої служби (а.с.14,57).
Також судом встановлено, що за рахунок коштів, що надійшли від реалізації майна боржника, державний виконавець на підставі двох постанов від 24 жовтня 2012 року відповідно до ст.43 Закону України «Про виконавче провадження» здійснив утримання витрат на проведення виконавчих дій в сумі 850 грн. та виконавчого збору в сумі 542,36 грн. (а.с.54-55). Решта коштів в розмірі 5423,64 грн. перераховані на рахунок ПАТ «Державний ощадний банк України» 20 листопада 2012 року (а.с. 53).
За таких обставин суд обгрунтовано відмовив у задоволенні скарги з огляду на те, що, утримуючи виконавчий збір пропорційно стягнутому боргу (542,36 грн. становить 10 % від 5423,64 грн.) та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 850 грн., державний виконавець дотримався порядку черговості розподілу грошових сум і діяв у межах своїх повноважень відповідно до вимог ст.ст.43,54 Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи апеляційної скарги про невірне застосування судом ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» безпідставні. Суд вірно застосував дану норму, яка містить визначення витрат виконавчого провадження та визначає з чого вони складаються.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на порушення державним виконавцем строків винесення постанов про стягнення витрат та судового збору, поскільки з матеріалів справи вбачається, що вказані постанови винесені 24 жовтня 2012 року, а кошти від реалізації майна перераховані стягувачу 20 листопада 2012 року. Крім того, як вище вказувалося, відповідно до ст.ст.28,41 Закону України «Про виконавче провадження» дані постанови можуть бути оскаржені особою, якої вони стосуються у встановлений строк, тобто складають окремий предмет оскарження, який в даній справі не розглядався і доказів, що дані постанови державного виконавця скасовані чи визнані незаконнимми банк не надав.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову у задоволенні скарги не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відхилити.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді :