ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2009 р. м. Київ К-3675/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Гордійчук М.П.

Суддів - Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.С., Розваляєвої Т.С.,

Секретар -Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2008 року у справі за позовом Луганського транспортного прокурора в інтересах Донецької залізниці до Луганської міської ради, 3-ті особи -Луганська дирекція залізничних перевезень Дочірнього підприємства «Донецька залізниця», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська промислово-ресурсна компанія «Віктор»про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень, -

встановила:

В квітні 2007 року Луганський транспортний прокурор в інтересах Луганської дирекції залізничних перевезень державного підприємства «Донецька залізниця»звернувся до суду з адміністративним позовом до Луганської міської ради. Просив скасувати рішення відповідача від 28 лютого 2006 року за № 41/204, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська промислово-ресурсна компанія «Віктор»під забудову та розміщення адміністративно-виробничої будівлі, відкритого складу надані в оренду на 49 років земельні ділянки площею 0,2455 га та 0,0261 га, що розташовані за адресою: м. Луганськ, Лісний тупік (біля будинку №1).

Свої вимоги мотивував тим, що спірним рішенням були порушені права Державного підприємства (надалі -ДП) «Донецька залізниця», оскільки вищевказані земельні ділянки розташовані в смузі відведення залізниць, які визначені планом смуги відведення в межах міста Луганськ, що виконано відділом землеустрою Луганського облсільгосуправління в 1957 році і переузгоджено у листопаді 1979 року.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 09 листопада 2007 року позов задоволено. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що, на думку суду, відповідач при прийнятті рішення №41/204 не врахував цілу низку наступних обставин, які мають істотне значення:

- узгодження та встановлення меж земельних ділянок було проведено у порушення вимог ст. ст. 116, 141, 142, 151 Земельного Кодексу України, без врахування того, що ці земельні ділянки розташовані у смузі земель, які використовуються ДП «Донецька залізниця», а згоди останнього не було.

- Не було прийнято до уваги, що спірні земельні ділянки виділяються з порушенням вимог ДЕСТ. 9238-83 «Габарити наближення будов і рухомого складу залізниць колії 1520 (1524) мм стосовно місця розташування будов до залізничного насипу і що створює перешкоди у використанні належним чином залізничної колії, виключає можливість виконання залізницею капітального ремонту або модернізації колії.

- Розміщення будь-яких будівель та споруд на вказаних ділянках приведе до порушення видимості сигнальних вогнів світлофорів з кабіни тепловозу, враховуючи особливості місцевого рельєфу, та порушенню тіла насипу залізничного полотна, завдасть загрозу безпеці руху і експлуатації залізничного транспорту.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2008 року скасовано рішення суду першої інстанції та прокурору Луганської області у задоволенні позову відмовлено.

Підставою для прийняття такого рішення апеляційним судом стало те, що, на думку останнього, Донецька залізниця не є землекористувачем спірних ділянок, внаслідок чого відсутність права унеможливлює його захист, а також те, що спірне рішення прийняте відповідачем у межах компетенції, у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для його скасування.

Не погоджуючись з рішенням апеляційної інстанції, прокурор Луганської області звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши касаційну скаргу та перевіривши її за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її задоволення.

У відповідності до вимог ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанцій та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Судами встановлено, що рішенням сесії Луганської міської ради 28 лютого 2006 року № 41/204 Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська промислово-ресурсна компанія «Віктор»було передано в оренду земельні ділянки під будівництво та розміщення адміністративно-виробничої будівлі площею 0,0261 га і під розміщення відкритого складу (без права здійснення будівельних робіт) площею 0,2455 га за адресою: Лісний тупік (біля будинку №1). Ці ділянки розташовані у смузі проходження залізничного полотна, насипу та колії загального користування Донецької залізниці на земельній ділянці, щодо якої ДП «Донецька залізниця»в особі Луганської дирекції залізничних перевезень отримано дозвіл на розробку проекту відводу. Останній отримано на підставі рішення Луганської міської ради № 32/332 від 19 квітня 2005 року, яке ніким не оскаржене і є чинним на час розгляду справи.

Статтею 68 Земельного Кодексу України визначено перелік земель залізничного транспорту, в тому числі і смуги відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням.

Аналізуючи норми законів, суд першої інстанції правильно встановив, що при вирішенні питання про надання спірних земельних ділянок в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська промислово-ресурсна компанія «Віктор»та враховуючи особливий правовий статус цієї земельної ділянки мало б бути обов'язкове узгодження з ДП «Донецька залізниця»в особі Луганської дирекції залізничних перевезень.

Також, Ленінським районним судом м. Луганська було встановлено, що в матеріалах розробки проекту відводу спірних земельних ділянок не було враховано особливе місце знаходження спірних земельних ділянок у смузі земель, які використовуються ДП «Донецька залізниця», місця розташування споруд визначено з порушенням вимог ДЕСТу 9238-83 «Габарити наближення будов і рухомого складу залізниць колії 1520 ( 1524) мм», стосовно місця розташування споруд до залізничного насипу, внаслідок чого розміщення будь-яких сторонніх будівель та споруд призведе до порушення Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністра Транспорту України № 411 від 20 грудня 1996 року, створить перешкоди у використанні належним чином залізничної колії, взагалі виключає можливість виконання залізницею капітального ремонту або модернізації колії, оскільки, такі роботи припускають збільшення ширини земельного полотна і зсув осі колії у межах смуги відведення, створює обмеження видимості сигнальних вогнів світлофорів з кабіни тепловозу, враховуючи особливості місцевого рельєфу.

Крім того, це призведе до порушення тіла насипу залізничного полотна, яке знаходиться на балансі ДП «Донецька залізниця», та завдасть загрозу безпеці руху і експлуатації залізничного транспорту.

Таким чином, апеляційний суд помилково скасував постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 09 листопада 2007 року, посилаючись на те, що ДП «Донецька залізниця» не є землекористувачем наданих у оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська промислово-ресурсна компанія «Віктор»спірних земельних ділянок, а тому не вбачав порушення її прав та охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративуногог судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу заступника прокурора Луганської області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2008 року по даній справі скасувати, а постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 09 листопада 2007 року залишити в силі.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

Судді М.П. Гордійчук

Н.В. Васильченко

К.Г. Леонтович

Т.С. Розваляєва

С.В. Матолич