Головуючий у 1 інстанції Лук'янова О.В.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарях Сачко І.В., Біляєві М.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бондаренко Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання договору поруки припиненим з апеляційною скаргою відповідача - публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 травня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») про захист прав споживачів, визнання договору поруки припиненим.

Зазначав, що 06 червня 2007 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Горлівської філії був укладений договір поруки, предметом якого є надання ним поруки за виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором № GOH3AN02000802, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Горлівської філії.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № GOH3AN02000802 від 06 червня 2007 року Банк зобов'язався надати Позичальникові кредитні кошти в розмірі 68 860 грн. на строк з 06 червня 2007 року по 06 червня 2012 року зі сплатою за користування Кредитом 1,34% на місяць (16,08% річних) на суму залишу заборгованості за Кредитом.

Пунктом 16 договору поруки від 06 червня 2007 року передбачено, що він поручається за виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором, в тому числі за сплату відсотків за користування Кредитом в розмірі 1,34% на місяць (16,08% річних).

Проте йому стало відомо, що з 01 лютого 2009 року Банк без його згоди вніс істотні зміни в кредитний договір № GOH3AN02000802 від 06 червня 2007 року, а саме, збільшив на 11,4% процентну ставку за користування кредитом, чим значно збільшив розмір грошових зобов'язань Позичальника ОСОБА_4, а відповідно і обсяг його відповідальності, як Поручителя.

Посилаючись на те, що у зв'язку із збільшенням розміру плати за кредитом значно збільшився обсяг його відповідальності, що таке збільшення відбулося без його згоди, згоди на продовження договору поруки на нових умовах він не давав, будь-які зміни до договору поруки не вносилися, на підставі ст. 559 ЦК України просив визнати припиненим з 01 лютого 2009 року договір поруки, укладений 06 червня 2007 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 1-2).

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано припиненим з 16 лютого 2009 року договір поруки від 06 червня 2007 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 114,70 грн. (а.с. 78-80).

З таким рішенням суду не погодився відповідач - ПАТ КБ «Приватбанк». В апеляційній скарзі, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи та відповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 82-88).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - ПАТ КБ «Приватбанк» Бондаренко Д.Ю., який діє від імені юридичної особи на підставі довіреності від 21 жовтня 2011 року № 2473-О (а.с. 110), доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до частини 5 ст. 76 ЦПК України. У судове засідання з'явився його представник - адвокат ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 06 липня 2013 року (а.с. 139-141), проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - ПАТ КБ «Приватбанк» Бондаренко Д.Ю., представника позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що 06 червня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № GOH3AN02000802.

Згідно п. 1.1, п. 7.1 цього договору Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування на строк з 06 червня 2007 року по 06 червня 2012 року включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 68 860 грн. на купівлю автомобіля, а також 34 грн. для сплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та у розмірі 17 927,10 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2. даного договору. Періодом сплати вважати з 22 по 30 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1 894 гривень для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається з заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (а.с. 64-66).

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника ОСОБА_4, які випливають з кредитного договору № GOH3AN02000802 від 06 червня 2007 року, між Банком та ОСОБА_3 06 червня 2007 року був укладений договір поруки, згідно пунктів 1 та 16 якого предметом цього договору є надання поруки Поручителем ОСОБА_3 перед Кредитором за виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором від 06 червня 2007 року № GOH3AN02000802, згідно якого Кредитор надав Боржнику Кредит в сумі 68 860 грн., а Боржник повинен виконати зобов'язання з:

- повернення кредиту в сумі 68 860 грн. у строк до 06 червня 2012 року включно;

- сплатити відсотки за користування Кредитом у розмірі 1,34% за місяць у період сплати з 22 по 30 число кожного місяця;

- щомісячного надання грошових коштів (щомісячний платіж) у Період сплати у сумі 1 894 гривень для погашення заборгованості за Кредитним договором, яка включає заборгованість за кредитом, відсотками, комісією;

- сплати відсотків за користування кредитом при порушенні Позичальником зобов'язань по погашенню кредиту у розмірі 2,50% на місяць від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом;

- сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до умов та строків, передбачених Кредитним договором;

- сплати пені в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості, але не менш 1 гривні за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 4 договору поруки у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 13 договору поруки зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди (а.с. 51-52).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № GOH3AN02000802 від 06 червня 2007 року розмір процентної ставки за користування Кредитом з 16 лютого 2009 року збільшився з 16,08% до 27,48% річних. Жодної додаткової угоди щодо збільшення процентної ставки між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено не було. Доказів про наявність згоди позивача, як Поручителя, на збільшення процентної ставки за користування кредитом, а отже, збільшення обсягу його відповідальності, відповідачем суду не надано. В договорі поруки не передбачена можливість зміни розміру процентної ставки за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди. З обставин справи не вбачається інформованість поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності. Відповідно до положень ст. 559 ЦК України порука в даному випадку припиняється з моменту збільшення з 16 лютого 2009 року обсягу відповідальності позивача ОСОБА_3 без його згоди.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 553, ст. 554, ст. 559 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в п. 22 постанови від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, в договорі поруки від 06 червня 2007 року не передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди. Пунктом 13 договору поруки передбачено, що зміни і доповнення до цього Договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Пунктом 16 договору поруки на час його укладення 06 червня 2007 року був визначений обсяг відповідальності Поручителя, а саме особливі умови договору, згідно яких Поручитель несе відповідальність, в тому числі, за сплату відсотків за користування Кредитом у розмірі 1,34% за місяць, що складає 16,08% на рік.

Відповідач визнає, що будь-яка додаткова угода до договору поруки щодо зміни розміру процентної ставки не укладалася.

Проте згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № GOH3AN02000802 від 06 червня 2007 року розмір процентної ставки за користування Кредитом з 02 лютого 2009 року збільшився з 16,08% до 27,48% річних (а.с. 67-70).

Збільшення процентної ставки було здійснено Банком на підставі наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» від 05 січня 2009 року № КТ-БТ-СП-2009-1/1 (а.с. 136-137) та відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору № GOH3AN02000802 від 06 червня 2007 року, яким передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом у разі зміни кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більш ніж на 10% у порівняні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний фонд) або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати коли змінена процентна ставка набирає чинності (а.с. 64-66).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що п. 2.3.1 кредитного договору до набрання чинності Законом України № 661-VI від 12.12.2008 року було передбачено право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом шляхом надсилання Позичальнику відповідного письмового повідомлення, що з цього випливає, що сторони договору поруки наперед обумовили можливість збільшення процентної ставки за договором, є необґрунтованими.

Як зазначив Верховний Суд України в постановах від 17 січня 2011 року у справі № 3-62гс107, від 5 червня 2013 року у справі № 6-43ц13, які відповідно до ст. 3607 ЦПК України є обов'язковими до застосування, згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності має бути очевидною і наданою в спосіб, передбачений договором поруки. У разі якщо умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором, на забезпечення якого надана порука, то підстав для її припинення, що передбачені ч. 1 ст. 559 ЦК, немає.

В договорі поруки, який укладений між сторонами 06 червня 2007 року, не передбачена можливість зміни розміру процентів в порядку, визначеному кредитним договором, згідно п. 13 договору поруки зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Зазначення в кредитному договорі про можливість збільшення Банком в односторонньому порядку розміру процентів за основним зобов'язанням відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору, зазначення в п. 3 договору поруки про те, що Поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений, не звільняє сторони основного зобов'язання від узгодження цих змін з Поручителем, оскільки договором поруки не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення).

Отже, домовленість між Банком та Позичальником щодо можливості збільшення в односторонньому порядку розміру процентів за основним зобов'язанням відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору, та зазначення в п. 3 договору поруки про те, що Поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений, без дотримання вимог п. 13 договору поруки, не є результатом домовленості Банку і Поручителя на зміну основного зобов'язання та не свідчить про надання Поручителем згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності як поручителя.

Як зазначив Верховний Суд України в постановах від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, від 18 червня 2012 року у справі № 6-73цс12, які відповідно до ст. 3607 ЦПК України є обов'язковими до застосування, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки, здійснене за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав для покладення на поручителя відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком. Внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів про наявність згоди позивача, як Поручителя, на збільшення розміру процентної ставки з 16,08% річних до 27,48% річних, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо припинення поруки.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що строк позовної давності при зверненні до суду позивачем не пропущено, оскільки про порушення свого права він дізнався лише в жовтні 2012 року після звернення Банка до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, до якого був доданий розрахунок заборгованості, з якого позивач і встановив факт збільшення Банком процентної ставки за кредитним договором.

Цей висновок суду підтверджується ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2012 року про відкриття провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 120) та ухвалою цього ж суду від 08 жовтня 2012 року про призначення до судового розгляду заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 29 лютого 2012 року по цій справі (а.с. 104). Представник відповідача визнає, що до звернення Банку до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором Поручитель ОСОБА_3 про збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором не повідомлявся.

Доводи відповідача про те, що припинення поруки на підставі норм ст. 559 ЦК України не відповідає визначеним законом способам захисту судом цивільних прав, є частково обгрунтованими.

Як зазначив Верховний Суд України в постановах від 21 травня 2012 року у справах № 6-69цс11, № 6-18св11, № 20цс11, № 88цс11, від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, від 5 грудня 2012 року у справі № 6-147цс12, які відповідно до ст. 3607 ЦПК України є обов'язковими до застосування, за положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору. Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (статті 3, 12 - 15, 20 ЦК України, статті 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України) можна зробити висновок про те, що у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого частиною першою статті 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України (про визнання договору поруки припиненим, про визнання поруки такою, що припинена).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно якого поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим. При цьому суд першої інстанції не врахував обов'язкові для застосування рішення (постанови) Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справах № 6-69цс11, № 6-18св11, № 20цс11, № 88цс11, від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, від 5 грудня 2012 року у справі № 6-147цс12, які були прийняті вже після прийняття постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5, згідно яких право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки, оскільки це суперечило б положенням ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про припинення поруки ОСОБА_3 у зв'язку із збільшенням відповідачем розміру процентної ставки за користування кредитом, що призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача, як Поручителя. Проте визнавши припиненим договір поруки, а не саму поруку, здійснив захист прав позивача не в спосіб, що передбачений частиною 1 ст. 559 ЦК України. Зазначене порушення судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості та згідно пояснень представника відповідача в судовому засіданні апеляційного суду розмір процентної ставки за кредитним договором № GOH3AN02000802 від 06 червня 2007 року збільшився не з 16 лютого 2009 року, з чого виходив суд першої інстанції, а з 02 лютого 2009 року, за період з 02 лютого 2009 року по 16 лютого 2009 року за 14 днів Позичальнику проценти за користування кредитом вже нараховувалися в розмірі 27,48% (а.с. 67-70).

Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи також є підставою для зміни рішення суду.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині визнання припиненим з 16 лютого 2009 року договору поруки підлягає зміні, а саме, слід визнати припиненою з 02 лютого 2009 року поруку за договором поруки, укладеним 06 червня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3

Зазначена зміна рішення суду по цій справі, яка має немайновий характер, не тягне за собою зміну розміру судового збору, а тому рішення суду в частині розподілу судових витрат, а саме, стягнення з відповідача на користь держави судового збору в розмірі 114,70 грн., що судом першої інстанції визначений з дотриманням вимог п/п 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», слід залишити без змін.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача - публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 травня 2013 року в частині визнання припиненим з 16 лютого 2009 року договору поруки змінити.

Визнати припиненою з 02 лютого 2009 року поруку за договором поруки, укладеним 06 червня 2007 року між публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3.

В решті рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 травня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна