Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц778/3261/13 Головуючий у 1 інстанції: Новікова Н. В. Суддя-доповідач: Глазкова О. Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2013 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:
головуючого Спас О.В.
суддів Полякова О.З.
Глазкової О. Г.
при секретарі Остащенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Селянського фермерського господарства «Україна» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною ,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до СФГ «Україна» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, який змінював під час розгляду справи.
В обґрунтування позову зазначав, що 25.12.2004 року між його бабусею - ОСОБА_4 та СФГ «Україна» було укладено договір оренди земельної ділянки № 040628000161, загальною площею 6,51 га. Земельна ділянка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 026083 від 02.03.2001 року.
Ще за життя ОСОБА_4 склала заповіт , посвідчений виконавчим комітетом Очеретуватської сільської ради Токмацького району Запорізької області , згідно з яким заповідала йому вищевказану земельну ділянку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.05.2012 року до нього, ОСОБА_3 перейшло право власності на земельну ділянку, що підтверджується державним актом від 20.11.2012 року.
Після закінчення дії договору оренди землі він звернувся до відповідача із проханням повернути земельну ділянку , проте отримав відмову, мотивовану тим, що 19.10.2009 року між СФГ «Укаїна» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду , якою продовжено строк
дії договору оренди до 29.09.2018 року.
Отримавши додаткову угоду, він побачив, що підпис був виконаний іншою особою -ОСОБА_5
Посилаючись на вказані обставини, а також те, що підпис від імені ОСОБА_4 в додатковій угоді зроблений не ОСОБА_4, просив визнати недійсною додаткову угоду від 19.10.2009 року до договору оренди землі № 040628000161 від 25.12.2004 року та повернути йому земельну ділянку.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається наступне.
На підставі Державного акту про право приватної власності на землю 11-ЗП № 026083 від 02.03.2001 року, виданий виконавчим комітетом Очеретуватської сільської ради народних депутатів Токмацького району Запорізької області від 04.01.201 року, земельна ділянка площею 6,51 га, яка розташована на території сільської ради, належала ОСОБА_4, яка є бабусею позивача.
25.12.2004 року між ОСОБА_4 та Селянським фермерським господарством «Україна» було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років.
29.09.2006 року договір було зареєстровано у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії Держпідприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040628000161.
Відповідно до п.43 договору та ст.18 Закону України «Про оренду землі» договір набрав чинності з моменту державної реєстрації.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. При житті вона зробила заповіт, відповідно до якого належну їй земельну ділянку заповіла позивачу ОСОБА_3
У встановлений законом строк позивач прийняв спадщину і 23.05.2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, одержав Державний акт про право власності на земельну ділянку, відповідно до якого став власником земельної ділянки площею 6,51 га на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 416 від 23.05.2012 року.
Ставши власником земельної ділянки, позивач звернувся із заявою до відповідача про повернення йому земельної ділянки, оскільки строк дії договору оренди землі закінчився 29.09.2011 року, однак йому було відмовлено та йому стало відомо, що 29.10.2009 року між ОСОБА_4 та СФГ «Україна» було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 29.09.2006 року та строк дії договору продовжено до 29.09.2018 року.
Позивач зазначає, що додаткова угода між ОСОБА_4 та СФГ «Україна» не укладалася, підпис від імені орендодавця ОСОБА_4 у додатковій угоді зроблений не ОСОБА_4, а її онукою ОСОБА_6, яку ОСОБА_4 не уповноважувала здійснити від її імені дії на укладення
додаткової угоди, так як відсутня довіреність. Також зазначає, що голова СФГ «Україна» ОСОБА_7 особисто не укладала додаткову угоду з ОСОБА_4, а фактично отримала від онуки ОСОБА_4 - ОСОБА_6 зразки додаткової, які були підписані.
У зв»язку з цим позивач вважає, що така угода повинна бути визнана недійсною.
Проте, з доводами апелянта погодитися не можна.
Відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Як вбачається з пояснень в якості свідка голови СФГ «Україна» ОСОБА_7, у жовтні 2009 року виникло питання про укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та онуці ОСОБА_4 - ОСОБА_6 було передано декілька примірників додаткової угоди для ознайомлення орендодавцем. А у разі згоди ОСОБА_4 з додатковою угодою вона прибуде до ОСОБА_4 з трьома примірниками додаткової угоди з підписами та печаткою. Через декілька днів ОСОБА_6 принесла три примірника додаткової угоди підписані ОСОБА_4 Додаткова угода пройшла державну реєстрацію.
В процесі розгляду справи представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставлено питання: ким, ОСОБА_3, ОСОБА_6 чи іншою особою (особами) виконані підписи від імені ОСОБА_4 в графі «Орендодавець», в документах наданих на дослідження? (договір оренди землі № 04628000161 від 25.12.2004 року; додаткової угоди від 19.10.2009 року до договору оренди землі від 25.12.2004 року.
Ухвалою суду від 14.05.2013 року у задоволенні клопотання відмовлено. У судовому засіданні позивач та його представник визнали, що підписи в договорі оренди та додатковій угоді до договору зроблені не ОСОБА_3, а тому відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню. Крім цього, ОСОБА_3 пояснив, що оригінали підпису ОСОБА_4 відсутні.
ОСОБА_6 від допиту в якості свідка відмовилася на підставі ст.63 Конституції України та ст.52 ЦПК України. Що не суперечить вимогам закону. Також відмовилася надати зразки почерку для проведення почеркознавчої експертизи. Відповідно до ч.1 ст.26, ч.1 ст.146 ЦПК України ОСОБА_6 не є особою, яка бере участь у даній справі.
Враховуючи викладене та оцінивши надані докази, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
При ухвалені рішення порушень норм закону не встановлено, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315. 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: