Справа № 414/428/13-ц

Провадження № 22ц/782/2953/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Лісіциної А.І.

суддів: Галан Н.М., Назарової М.В.,

при секретарі Зеленській К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 28 травня 2013 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунальної установи «Рубіжанська центральна міська лікарня» про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до комунальної установи «Рубіжанська центральна міська лікарня» про зобов'язання вчинити певні дії.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду 1-ї інстанції скасувати, як незаконне у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив обставини справи, з'ясував характер правовідносин сторін та норми права, які їх регулюють та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для перерахунку заробітної плати за період виконання позивачем робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за відсутності доказів на підтвердження нарахування позивачу підвищеної тарифної ставки та премії у встановленому законом порядку.

Такі висновки рішення суду підтверджені доказами, які досліджені з додержанням вимог цивільно-процесуального закону і яким дана належна оцінка у сукупності з усіма обставинами справи.

Порядок виплат, на які посилається позивач щодо його права на перерахунок заробітної плати урегульований Постановою ЦК КПРС, Президії ВР СРСР і ВЦСПС від 07.05.1986 року № 524-156 (Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207/7), зі змісту яких вбачається, що оплата праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по усуненню наслідків аварії на ЧАЕС по підвищеним до 100% тарифним ставкам, встановлення працівникам підприємств, організацій, установ, що виконують роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС максимального розміру премії 60%, пов'язано з правом, а не обов'язком певних посадових осіб і лише за наявності виняткових обставин.

Відповідно до архівних довідок Міністерства оборони України від 05.06.2008 року за №42948 та від 23.03.2012 року за №69039 оплату роботи позивача необхідно здійснювати саме на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964-рс.

Вказане свідчить про те, що під час знаходження Позивача у зоні відчуження, діяло розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964-рс щодо оплати працівникам, зайнятим на роботах у 3,2,1 зонах небезпеки відповідно у 2-х, 3-х, 4-х кратному розмірі середньомісячної заробітної плати, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за місцем роботи, без застосування підвищення тарифних ставок згідно Постанови №524-156.

Тобто, розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964-рс були введені нові умови оплати праці замість попередніх, встановлених Постановою ЦК КПРС, Президії ВР СРСР і ВЦСПС від 07.05.1986 року за №524-156.

Оплата праці працівників, які виконували роботи по усуненню наслідків аварії на ЧАЕС у 3,2,1 зонах небезпеки у виняткових випадках проводилась відповідно у 5, 4 та 3-х кратному розмірі у порівнянні з встановленими діючим законодавством.

Перелік населених пунктів і виробничих об'єктів, де оплата праці провадилась відповідно до зон небезпеки, затверджено рішеннями Урядової комісії.

З позовної заяви Позивача та доданих до неї документів не вбачається, де та які роботи він виконував; чи входять ті об'єкти чи населений пункт до зони небезпеки, робота в яких застосовувалась із показником кратності.

Постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року №207-7 дозволяла керівникам підприємства встановлювати працівникам, зайнятим на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, премії до 60% тарифної ставки (посадового окладу) на місяць.

При прийнятті рішення щодо підвищення граничного розміру премії до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць у Положення про преміювання мали вноситись відповідні зміни. Тобто, якщо премію за період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не нараховували, право на її включення до довідки про заробітну плату відсутнє.

В матеріалах справи відсутні докази призначення позивачу премії у вищезазначеному порядку.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції невірно застосовано пункт 1 Постанови ЦК КПРС Президії Верховної Ради СРСР Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» є помилковими. Апелянтом не враховано, що розпорядження визначено право, а не обов'язок відповідача здійснювати оплату праці по підвищеним до 100 % тарифним ставкам, то б то безумовного підвищення на 100% тарифної ставки (посадового окладу) цією постановою не передбачалося.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для перерахування заробітної плати за роботу, пов'язану з ліквідацією наслідків на ЧАЕС, за період з 21.05.1987 року по 13.07.1987 року та видачі нової довідки про заробітну плату у вказаний період. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спросовують і фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку і вирішив спір в межах заявлених позовних вимог відповідно до вимог Закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 209, 303,304,п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313,314,315,317,319 ЦПК України судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 28 травня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: