ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2008 р. | № 12/74"Д" |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючого: Суддів: | Дунаєвської Н.Г. Михайлюка М.В., Воліка І.М., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства "Юнеф-Енергія" |
на постанову | Житомирського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 р. |
у справі | № 12/74 "Д" господарського суду Житомирської області |
за позовом | Закритого акціонерного товариства "Юнеф-Енергія" |
до | ВАТ "Коростишівський завод продовольчих товарів" |
про | розірвання договору найму |
та за зустрічним позовом | ВАТ "Коростишівський завод продовольчих товарів" |
до | Закритого акціонерного товариства "Юнеф-Енергія" |
про | стягнення 119790,04 грн., |
за участю представників сторін: |
позивача | не з’явились, |
відповідача | Ленського І.О., |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 08.06.2007 р. у справі № 12/74 "Д" (суддя Сікорська Н.А.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 р. (судді: Веденяпін О.А., Іоннікова І.А., Черпак Ю.К.) первісний позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 3954,17 грн. надлишку сплачених коштів, 124,54 грн. державного мита, 6,36 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, відповідача зобов'язано не чинити перешкоди позивачу в користуванні, володінні та розпорядженні майном, яке знаходиться в будинках, спорудах та приміщеннях ВАТ "Коростишівський завод продовольчих товарів" та було предметом договору майнового найму від 12.06.2001 р. В решті первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ЗАТ "Юнеф-Енергія" на користь ВАТ "Коростишівський завод продовольчих товарів" 105232,52 грн. заборгованості з орендної плати, 10928,18 грн. інфляційних витрат, 3629,34 грн. 3% річних, 1197,90 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційного господарського суду у частині задоволення зустрічних позовних вимог, позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просив її в цій частині скасувати, а в решті - залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановили господарські суди, 12.06.2001 р. позивач за первісним позовом (наймач) та відповідач (наймодавець) уклали договір майнового найму, відповідно до якого наймодавець зобов’язався надати наймачу у тимчасове користування майно за плату.
У п. 4.1 договору сторони погодили, що строк майнового найму починається з моменту підписання акта приймання-передачі і діє протягом 36 календарних місяців.
20.06.2001 р. сторони підписали акт приймання-передачі майна, отже строк майнового найму почався 20.06.2001 р. і закінчувався 20.06.2004 р.
Згідно п. 5.1 договору розмір майнової плати становить 6000 грн. в місяць.
Окрім того, сторони передбачили, що наймач, відшкодовує наймодавцю фактичні витрати, пов'язані з газо-, водо-, тепло- та енергозабезпеченням та охороною об'єктів майнового найму (п. 5.4 договору). Порядок визначення розміру витрат, пов'язаних з газо-, водо-, тепло-, енергозабезпеченням та охороною об'єктів майнового найму встановлюється сторонами додатково та вказується в окремому додатку до дійсного договору.
Господарськими судами встановлено, що сторони не укладали додаткової угоди до договору щодо порядку визначення розміру витрат, пов'язаних з газо-, водо-, тепло-, енергозабезпеченням та охороною об'єктів майнового найму.
Вирішуючи господарський спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що незважаючи на відсутність додаткової угоди щодо порядку розрахунків за комунальні платежі, укладання якої було передбачено сторонами п.5.4 договору, оплата позивачем за первісним позовом виставлених відповідачем рахунків за газо-, водо-, тепло-, енергозабезпечення в сумі 88864,85 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та квитанціями до прибуткового касового ордеру, в яких сторони конкретизували призначення платежів, свідчить про досягнення сторонами згоди із встановленим порядком розрахунків.
Приймаючи рішення про задоволення зустрічних позовних вимог, суди встановили, що наймачу за період дії договору нарахована майнова плата 191000грн.
Згідно умов договору наймач зобов’язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування наданими йому приміщеннями і комунальні послуги.
З урахуванням того, що відповідач за зустрічним позовом всупереч умовам укладеного договору сплачував орендну плату та інші платежі несвоєчасно і не в повному обсязі, розрахувався за користування майном лише частково у сумі 85767,48грн., у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, господарські суди на підставі наявних матеріалів справи встановили, що борг останнього складає 105232,52 грн. (191000 грн. - 85767,48 грн.).
Спростовуючи твердження відповідача за зустрічним позовом щодо постійного чинення перешкод його нормальній підприємницькій діяльності з боку позивача, які виявлялися, зокрема, у відключенні наймача за договором від електропостачання, місцевий господарський суд встановив, а суд апеляційної інстанції підтвердив, що акти про відключення електроенергії не є належними доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони складені та підписані лише працівниками ЗАТ "Юнеф-Енергія", тобто зацікавленими особами.
Щодо підписання акту представником наймодавця, суди зазначили, що Мальчік І.Є. працював на посаді механіка з 04.07.2000 р. по 08.06.2003 р., і не був уповноважений на підписання будь-яких двосторонніх документів.
Окрім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що листи, які надсилались на адресу ЗАТ "Юнеф-Енергія", також не можуть підтверджувати факту відключення від електроенергії, оскільки в них йдеться лише про намір вчинити певні дії і надсилалися вони з метою спонукання погасити заборгованість.
Пояснення голови правління щодо ВАТ "Коростишівський завод продтоварів" Геращенко Т.В., які надавались слідчому прокуратури Коростишівського району, суди також не прийняли до уваги, мотивуючи це тим, що вони не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту відключення від електроенергії, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, є вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.
За таких обставин, господарські суди, розглянувши заявлені вимоги, дійшли висновку про задоволення зустрічного позову в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача заборгованості по майновій платі та нарахованих в порядку ст.625 Цивільного кодексу України 3629,34 грн. 3% річних та 10928,18 грн. інфляційних за період з жовтня 2001 року по червень 2004 року.
Однак, з такими висновками господарських судів неможливо погодитись, оскільки суди не дали належної оцінки тому факту, що відключення відповідача за зустрічним позовом від електропостачання позивачем не заперечується та підтверджується вищенаведеним.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В ст. 525 ЦК України зазначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Водночас, п. 1 ст. 615 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Проте, як правомірно зазначає скаржник, без надання комунальних послуг з електро- та водопостачання, технологічний процес виробництва відповідної продукції неможливий.
Відповідно до п. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Вищенаведене свідчить про те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи судові акти, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, повно та всебічно не дослідили питання щодо неможливості здійснення позивачем за первісним позовом господарської діяльності через обставини, на які він посилається у касаційній скарзі, встановлення та дослідження яких мають суттєве значення для об’єктивного вирішення справи, а відтак їх висновки є передчасними.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, рішення та постанова в частині задоволення вимог щодо стягнення заборгованості по майновій платі та відповідних нарахувань у даній справі підлягають скасуванню, як такі що прийняті при неповному з’ясуванні обставин справи та не відповідають вимогам норм матеріального права, а справа підлягає передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Житомирської області від 08.06.2007 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 р. у справі № 12/74 "Д" скасувати в частині задоволення зустрічних позовних вимог. В цій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.
В іншій частині рішення господарського суду Житомирської області від 08.06.2007 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 р. у справі № 12/74 "Д" залишити без змін.
Головуючий, суддя | Н. Дунаєвська |
Судді: | М. Михайлюк |
І. Волік |