Справа № 1007/9350/12 Головуючий у І інстанції Білик Г.О.
Провадження № 22-ц/780/1356/13 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.
Категорія 26 17.07.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
11 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Суханової Є.М.
Суддів: Мережко М.В., Данілова О.М.,
при секретарі : Лопатюк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОС Фінанс Україна" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОС Фінанс Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24 березня 2009 року.
Свій позов обґрунтовував тим, що 24.03.2009 року ТОВ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал», було акцептовано пропозицію укласти договір (оферту) з ОСОБА_2 Відповідно до умов оферти, після прийняття Банком пропозиції укласти договір, вона є невід'ємною складовою частиною, положення яких разом складають повний текст кредитного договору.
Відповідно до п. 2.1.1. кредитного договору, банк надав позичальнику кредит у сумі 8 925,62 грн., остання зобов'язалась сплатити банку разову комісію, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та комісію, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови кредитного договору та повертати кредит банку частинами у сумах та терміни, визначені у графіку платежів, але в будь - якому випадку не пізніше останнього дня строку кредиту. Сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти в розмірі 45,70 % річних з неповерненої суми кредиту. За обслуговування кредиту позичальник щомісячно сплачує банку місію в розмірі 0,30 % від початкової суми кредиту. За повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів та/або комісії у терміни, що передбачені графіком платежів та/або іншим чином визначені відповідно до кредитного договору, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від простроченої суми за випадок прострочення.
03 листопада 2011 року кредитор відступив позивачу на підставі договору факторингу, право грошової вимоги до відповідача за договором.
Як стверджував представник позивача в тексті позовної заяви відповідач ОСОБА_2 порушує свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 04 листопада 2012 року загальна заборгованість боржника перед позивачем склала 20 169 грн. 95 коп.
У зв'язку з цим, представник позивача звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 17 грудня 2012 року у задоволені позову було відмовлено.
Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона частково обґрунтована та підлягає частковому задоволенню.
В ході розгляду справи судом першої інстанції, на підставі наданих сторонами доказів було встановлено, що 24 березня 2009 року ТОВ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» було акцентовано пропозицію укласти договір (оферту) з ОСОБА_2.
Відповідно до умов та після прийняття банком пропозиції укласти договір, вона є невід'ємною складовою частиною, положення яких разом складають повний текст кредитного договору.
Відповідно до п. 2.1.1 кредитного договору, банк надав позичальнику кредит у сумі 8 925 грн. 62 коп. на 48 місяців , а позичальник зобов'язалась сплатити банку разову комісію, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та комісію, використати його за цільовим призначеням, виконати інші умови кредитного договору та повертати кредит банку .
Згідно п.2.3.1 кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти в розмірі 45,70 % річних від неповерненої суми кредиту.
Згідно з п. 2.3.2 кредитного договору, за обслуговування кредиту позичальник щомісячно сплачує банку комісію в розмірі 0,30 % від початкової суми кредиту.
Відповідно до п. 2.5.2 договору, за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів та/або комісії у терміни, що передбачені графіком платежів та/або іншим чином визначені відповідно до кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми, розрахованої на останній день місячного строку. Застосування штрафів, передбачених цим пунктом, здійснюється в другий день від прострочення, передбаченої графіком платежів.
Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось відповідачем, кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в розмірі 8 925 грн. 62 коп.
03 листопада 2011 року, кредитор на підставі договору факторингу відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕОС ФІНАНС Україна, право грошової вимоги довідповідача ОСОБА_2 за договором.
Але, як стверджує апелянт, відповідач належним чином умови кредитного договору не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 04 листопада 2011 року, становить 20 169 грн. 95 коп. з яких: заборгованість по сумі кредиту - 7 469,76 грн., заборгованість по процентам - 3 523,64 грн., заборгованість по комісії - 381,83 грн., заборгованість по штрафам 8 794,72 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував та доводив розрахунком заборгованості ( а.с.14-16).
Натомість, з наведених обставин, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що відповідачка не погоджується з розрахунками банку, сплачувала заборгованість за кредитним договором декілька разів, з урахуванням своїх фінансових можливостей, що не було враховано позивачем, а тому у задоволені позову слід відмовити.
Колегія суддів вважає, що висновок суду протирічить вимогам діючого законодавства, є необґрунтованим та зробленим без урахування наданих сторонами доказів.
При ухваленні рішення, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не здійснено всебічного, повного,
об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів. т
як
ДО
В підтвердження укладення кредитного договору до суду було надано копію акцептованої пропозиції (оферти) укласти кредитний договір від 24.03.2009р. та копія основних умов кредитування та страхування до кредитного договору від 24.03.2009р.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України, далі за текстом - ЦК України, підставами виникненні цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. аб
зі
Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм ЦК України , істотними умовами кредитного договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди. Так, з підписанням кредитного договору, ОСОБА_2 погодилася з усіма умовами, викладеними в кредитному договорі та на виконання даного договору було надано кредитні кошти.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого і кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1ст.514 ЦКУ).
Згідно з частинами 2, 3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, вимог або заперечень.
Так, зокрема до позовної заяви було надано детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_2 та виписку по особовому рахунку, на що суд першої інстанції не звернув уваги.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення» від 18.12.2009 року № 14 рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
м
ю
ій
[О
ю
Обгрунтованим визначається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і на які відповідно вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинами, які мають значення для вирішення справи.
Оскаржуване рішення Броварського міськрайонного суду цим вимогам не відповідає.
Позивачем доведено, що ним виконані умови кретного договору, натомість відповідачка, належним чином не виконує свої зобов»язання перед кредитором, щодо сплати заборгованості, розрахунок, зроблений позивачем та який знаходиться в матеріалах справи не викликав сумнівів та береться колегією суддів до уваги, натомість в матеріалах справи міститься квитанції, які підтверджують, що відповідачка декілька разів сплачували різні суми в рахунок погашення заборгованості.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені суми повинні бути враховані в суму заборгованості, а тому відповідачка повинна сплатити позивачу суму меншу, ніж зазначена у позовній заяві.
Виходячи з присутніх в матеріалах справи квитанцій за № № 2143838,137668,602956, сума погашення кредиту складає 1450 грн. 00 коп., а отже сума заборгованості складає 18 719 грн.95 коп.
Позов підлягає частковому задоволенню.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись матеріальним правом ст.ст. 509, 512, 526, 530, 638, 1055 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 4, 10, 60, 212, 291 - 322 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОС Фінанс Україна" задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2012 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОС Фінанс Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОС Фінанс Україна" заборгованість за кредитним договором в розмірі 18 719 гривень 95 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОС Фінанс Україна" судовий збір в розмірі 187 гривень 20 копійок.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Головуючий
Судді