Справа №:2-2202/11Головуючий суду першої інстанції:Андрєєва О.М.

№ провадження:22-ц/190/4105/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сіротюк В. Г.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Сіротюка В.Г.

суддів:Рошка М.В., Куриленка О.С.,

при секретарі:Кутелія Я.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на заочне рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 липня 2011 року,

в с т а н о в и л а :

07 червня 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання їх доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання в розмірі ? частки всіх видів заробітку щомісячно до закінчення її навчання.

Заочним рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_7, громадянина Росії, АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частки всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 30 вересня 2010 року до закінчення ОСОБА_9 навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років - 15 листопада 2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у суді в сумі 120 грн.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити з наступних правових підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України відповідач зобов'язаний утримувати дитину яка продовжує навчання.

По суті рішення суду першої інстанції є правильним, відповідає закону, який регулює спірні правовідносини, однак розмір аліментів визначений без врахування в повній мірі положень статей 182, 199 Сімейного кодексу України, а аліменти помилково стягнуті на користь позивачки ОСОБА_6 - матері повнолітньої ОСОБА_9

Відтак, рішення суду підлягає зміні, а доводи апеляційної скарги щодо скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог є необґрунтованими, виходячи з такого.

Приписами статті 199 Сімейного кодексу України визначено, що у випадку якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, якщо вони можуть надати матеріальну допомогу; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до положень частини першої статті 200 та частини першої статті 182 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу; при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Ухвалюючи рішення та визначаючи розмір суми стягнення аліментів, суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував матеріальне та сімейне становище платника аліментів та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_7 є батьком повнолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 5), яка з 01 вересня 2010 року навчається на платній основі, на денній формі навчання Відокремленого структурного підрозділу «Економіко-правовий факультет Національного університету «Одеська юридична академія» в місті Сімферополі» (арк. справи 6, 168).

Згідно наданої в судовому засіданні апеляційного суду представником позивачки копії індивідуального договору № ЕПФд-6-10-0069 від 16 липня 2010 року про підготовку фахівця, а саме пункту 2.3., розмір плати за навчання складає 13 520 грн. за кожний рік навчання (арк. справи 167).

Зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що відповідач ОСОБА_7 з 20 липня 2011 року не працює, що підтверджується копією трудової книжки, викладацькою діяльністю не займається у зв'язку з отриманим внаслідок хуліганських дій вогнестрільним пораненням обличчя, є військовим пенсіонером, щомісяця отримує пенсію в розмірі 24 000 рублів, надає матеріальну допомогу своїм обом батькам-пенсіонерам, які є непрацездатними, має на утриманні неповнолітню дитину від другого шлюбу - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. справи 23-24, 25-27, 115, 122, 127, 128, 129, 130, 179,180, 181).

Як вбачається з копії пенсійного посвідчення № 23/191, відповідачу призначена пенсія за вислугу років (арк. справи 122).

З наданої відповідачем довідки вбачається, що розмір прожиткового мінімуму в цілому по Російській Федерації складає: на душу населення 6 705 рублів; для працездатних осіб 7 263 рублів; для пенсіонерів 5 281 рублів; для дітей 6 432 рублів (арк. справи 176-178).

Колегія суддів не приймає до уваги надані відповідачем копії договорів оренди житлового приміщення від 16 квітня 2012 року та від 12 квітня 2013 року, оскільки їх змісти не містять підпису відповідача ОСОБА_7, як сторони за вказаними договорами (арк. справи 132-134, 173-175).

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати і на таке.

Приписами статей 182, 200 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з батьків несе однаковий обов'язок утримувати непрацездатну повнолітню дочку при доведеності наявності в неї потреби в матеріальній допомозі.

За таких встановлених обставин та з урахуванням розміру плати за навчання ОСОБА_9, розміру пенсії відповідача, прожиткового мінімуму в цілому по Російській Федерації, витрат відповідача на утримання неповнолітнього ОСОБА_11 та обов'язку відповідача на утримання непрацездатних батьків, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь саме повнолітньої ОСОБА_9 аліментів і стягненню їх в розмірі 1/9 частки від заробітку (доходу) щомісячно, що на час розгляду справи в апеляційному суді з урахуванням офіційного курсу гривні до російського рубля, еквівалентно 656 грн., що буде відповідати вимогам законодавства, що регулює вказані правовідносини, засадам розумності, виваженості та справедливості.

Вказані зазначені обставини були не в повному обсязі з'ясовані судом першої інстанції при ухваленні рішення та визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Крім того колегія суддів не може не зазначити і на наступне.

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України та статті 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків з ким проживає дочка та син.

За змістом зазначених статей, ОСОБА_6 має право звернутися з позовом, однак, такий позов міг бути поданий в інтересах повнолітньої ОСОБА_9, а з врахуванням того, що остання є дієздатною, то аліменти мають бути стягнуті на її, а не інших осіб, користь.

Названі положення закону при вирішенні позову ОСОБА_6, судом першої інстанції не враховані і аліменти помилково стягнуті на користь матері повнолітньої ОСОБА_9

Відповідно положень статті 192 Сімейного кодексу України, у разі зміни матеріального або сімейного стану відповідача та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, ОСОБА_9 не позбавлена можливості на звернення до суду з відповідним позовом про збільшення розміру аліментів.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.

Згідно пункту 3 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, пунктом 3 частини першої статті 307, пунктами 3, 4 частини першої статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 задовольнити частково.

Заочне рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 липня 2011 року - змінити.

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця міста Кримськ, Краснодарського краю, на користь повнолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Севастополя - аліменти на її утримання, в розмірі 1/9 частки від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 30 вересня 2010 року до закінчення ОСОБА_9 навчання, але не більше ніж досягнення нею 23 років - до 15 листопада 2015 року.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді

М. Рошка В. Сіротюк О. Куриленко