АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22ц/774/7601/13 Головуючий у першій інстанції :Болдирєва У.М.
Справа № 2/185/559/13 Доповідач : Гайдук В.І.
Категорія : 34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Гайдук В.І.,
суддів Макарова М.О., Міхеєвої В.Ю.,
при секретарі Чоха К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня ня 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відшкодування матеріальної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2012 року позивачі звернулись до суду з вищевказаним позовом, в якому посилались на те, що 19 серпня 2012 року відповідач ОСОБА_7, керуючи автомобілем «Опель», держаний номер НОМЕР_1, володільцем якого на підставі довіреності був відповідач ОСОБА_6, скоїв дорожньо-транспортну пригоду внаслідок якої було пошкоджено транспортні засоби належні позивачам, добровільно відшкодувати шкоду відповідачі відмовились, тому позивачі, уточнивши позовні вимоги, просили суд стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 6486,25 грн., на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 8807,10 грн., на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 7325,62 грн. та покласти на відповідачів судові витрати у розмірі 226,19 грн. сплачені ОСОБА_3 (а.с. 2-3, 53-54).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на користь ОСОБА_3 - 3068,12 грн., на користь ОСОБА_4 - 4203,55 грн., на користь ОСОБА_5 - 3462,81 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 у відшкодування матеріальної шкоди на користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на користь ОСОБА_3 - 3068,12 грн., на користь ОСОБА_4 - 4203,55 грн., на користь ОСОБА_5 - 3462,81 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування судових витрат - 107,34 грн. Сягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування судових витрат - 107,34 грн. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 74-76).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на не правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 83-84).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню а рішення суду зміні, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції 19 серпня 2012 року ОСОБА_7, керуючи автомобілем «Опель», державний номер НОМЕР_1, по вул. Харківській в с. Вербки Павлоградського району порушив п.12.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобілі «ВАЗ», державний номер НОМЕР_7, під керуванням ОСОБА_5, «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3 та «ВАЗ», державний номер НОМЕР_7, під керуванням ОСОБА_4, які стояли поза межами проїзної частини. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2012 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 29).
Згідно висновків автотоварознавчих досліджень вартість відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_3, складає - 6136,25 грн. (а.с. 7-15), вартість майнової шкоди, завданої володільцю автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_7, складає - 8407,10 грн. (а.с. 17-27), вартість майнової шкоди, завданої володільцю автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_7, складає - 6925,62 грн. (а.с. 33-42).
Такий розмір шкоди відповідачами у суді першої інстанції не оспорювався, інших доказів щодо розміру завданої матеріальної шкоди ними надано не було, а тому доводи апеляційної скарги стосовно недоведеності розміру завданої шкоди є необґрунтованими.
За правилом ч.3 ст.1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Відповідно до ч. 4 ст.1187 ЦК України якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, дійшов правильного висновку, що відповідач ОСОБА_7 неправомірно заволодів транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки, при управлінні яким скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого заподіяв матеріальної шкоди позивачам по справі, і останньому сприяла недбалість володільця джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_6.
При цьому, доводи апеляційної скарги, що матеріальну шкоду потерпілим повинна виплатити страхова компанія, з якою ОСОБА_6 уклав договір страхування цивільно-правової відповідальності, є необґрунтованими, оскільки, як було встановлено судом и підтверджено поясненнями сторін у судовому засіданні, ОСОБА_6 залишив автомобіль «Опель» без належного догляду, не забезпечив його схоронність та до правоохоронних органів з приводу незаконного заволодіння свого транспортного засобу не звертався.
Відповідно до п. 1.4. ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції закону №5090-VI (5090-17) від 05 липня 2012 року (чинній на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди), особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом.
З дослідженої судом апеляційної інстанції справи про адміністративне правопорушення № 429/8734/12 про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності вбачається, що ОСОБА_7 не мав водійського посвідчення, знаходився у стані алкогольного сп'яніння, що виключає правомірне володіння транспортним засобом, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні відшкодування зі страхової компанії.
Крім того, відповідно до роз'яснень, наданих у п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
Проте доказів виконання даного обов'язку ОСОБА_6 під час розгляду справи надано не було.
Таким чином, враховуючи ступінь вини та неправомірні дії кожного з відповідачів, не можна погодитись із висновком суду першої інстанції що відповідальність ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є рівною, оскільки вина ОСОБА_7, який будучи в алкогольному сп'янінні, не маючи прав водія та відповідних навичок, заволодів автомобілем іншої особи, повинна становити більший розмір ніж у володільця джерела підвищеної небезпеки, який не мав прямого умислу на заподіяння шкоди, а допустив недбалість у забезпеченні схоронності транспортного засобу та неможливості втрати контролю над його використанням сторонніми особами.
Тому судова колегія вважає, що рішення суду в цій частині слід змінити, визначивши, що ступінь вини ОСОБА_7 у заподіянні шкоди позивачам складає 70%, а ступінь вини ОСОБА_6 - 30%, та стягнути з відповідачів завдану матеріальну шкоду та судові витрати відповідно до даних обставин.
Також, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь держави суму недоплаченого при поданні позову судового збору з ОСОБА_6 - 128,76 грн., з ОСОБА_7 - 300,44 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2013 року в частині стягнення з відповідачів заподіяної шкоди - змінити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди - 1840,87 (одну тисячу вісімсот сорок грн. 87 коп.) грн., на користь ОСОБА_4 - 2522,13 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять дві грн. 13 коп.), на користь ОСОБА_5 - 2077,67 грн. (дві тисячі сімдесят сім грн. 67 коп.), та судові витрати на користь ОСОБА_3 в сумі 64,38 грн.;
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 4295,37 грн.(чотири тисячі двісті дев'яносто п'ять грн. 37 коп.), на користь ОСОБА_4 5884,97 грн.(п'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн. 97 коп.), на користь ОСОБА_5 4847,93 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок сім грн. 93 коп.), та судові витрати на користь ОСОБА_3 в сумі 150,22 грн.;
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави решту судового збору в сумі 128,76 грн.;
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави решту судового збору в сумі 300,44 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді