ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/11462/13 22.07.13
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова
компанія «Оранта»
про стягнення грошових коштів в порядку регресу
Суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Галатенко Є.Є. (довіреність № ГН-14-Ю від 02.01.2013р.);
від відповідача: не з'явились;
В судовому засіданні 22.07.2013р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (надалі ПАТ «СК «ВУСО», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі ВАТ НАСК «Оранта», відповідач) страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12064, 68 грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «СК «ВУСО» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 029719-02-17-01 від 31.07.2008р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Renault Laguna, державний номер ВІ 7332 АН, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Renault 9, державний номер 19217 СН, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ВАТ НАСК «Оранта» позивачем було направлено останньому регресну вимогу на виплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 12064, 68 грн. в судовому порядку.
У відзиві позов відповідачем зазначалось про пропущення позивачем строку позовної давності встановленого законом для звернення з регресними вимогами по сумі виплаченого страхового відшкодування в розмірі 6 051, 90 грн. та у зв'язку цим, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а розгляд справи проводити без участі представника НАСК «Оранта».
Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
За договором добровільного страхування наземного транспорту № 029719-02-17-01 від 31.07.2008р. у ПАТ «СК «ВУСО» застраховано автомобіль Renault Laguna, державний номер ВІ 7332 АН, страхувальником по договору є Курильов Олександр Валерійович.
Довідкою за № 8288695 Відділу ДАІ з обслуговування м. Полтави та автомобільно-технічної інспекції підтверджено настання дорожньо-транспортної пригоди 27.11.2008р. - наїзд на автомобіль що стоїть, за участю автомобіля Renault 9, державний номер 19217 СН, яким керував Сагай Сергій Костянтинович та автомобіля Renault Laguna, державний номер ВІ 7332 АН під керуванням Курильова Олександра Валерійовича.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Сагаєм С.К. вимог пункту 1.3, 1.4, 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 16.12.2008р., справа 3-9386/2008р..
За страховим випадком - ДТП що сталась 27.11.2008р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 859-02 від 18.02.2009р. по договору страхування № 029719-02-17-01 від 31.07.2008р. визначено суму страхового відшкодування в розмірі 6051, 90 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 2187 від 18.02.2009р..
В подальшому, при врахуванні вирішення в судовому порядку цивільної справи за позовом Курильова О.В. про відшкодування шкоди, згідно рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10.05.2012р., позивачем складено доповнення № 1 до страхового акту № 859-02 від 18.02.2009р., яким визначено загальну суму страхового відшкодування в розмірі 12064, 68 грн. та частину, що підлягає виплаті в розмірі 6012, 78 грн.. Здійснення виплати по сумі 6012, 78 грн. підтверджено платіжним дорученням № 11377 від 12.09.2012р..
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Під час розгляду справи встановлено, що транспортний засіб - автомобіль Renault 9, державний номер 19217 СН, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Renault Laguna, державний номер ВІ 7332 АН, взято на страхування ВАТ НАСК «Оранта» про що укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/0170482.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія який керував автомобілем Renault 9, державний номер 19217 СН підтверджується постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 16.12.2008р..
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля Renault 9, державний номер 19217 СН будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВС/0170482).
Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
В редакції закону, яка є чинною з 19.09.2011р. та відповідно застосовується до врегулювання страхових випадків, які стались після вказаної дати, у п. 36.4 закону, також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Renault Laguna, державний номер ВІ 7332 АН відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/0170482), а до ПАТ «СК «ВУСО» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування № 029719-02-17-01 від 31.07.2008р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ВАТ НАСК «Оранта» як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене, та реалізується саме ним.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль Renault Laguna, державний номер ВІ 7332 АН.
Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ «Про страхування».
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тобто, в розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи. Зазначене право набуто позивачем від потерпілої особи в силу положень Закону (ст. 993 ЦК України) саме при виплаті страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту № 029719-02-17-01 від 31.07.2008р., відповідно саме при набутті такого права позивачем мають обчислюватись строки позовної давності у спірних правовідносинах.
За наведених обставин, строк позовної давності на звернення з вимогами до відповідача позивачем пропущений у відношенні частини виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 6 051, 90 грн.. Позивач набув права вимоги до відповідача після виплати страхового відшкодування, що мало місце по сумі 6051, 90 грн. - 18.02.2009р. (підтверджено платіжним дорученням № 2187), та звернувся до суду з пропуском три-річного строку позовної давності - 11.06.2013р. позов направлено поштою).
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобовязання (ч. 6 ст. 261 ЦК України).
Після виплати страхового відшкодування на користь потерпілого (з 18.02.2009р.), позивач не був позбавлений можливості заявити свої регресні вимоги у строк протягом 3 років.
Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як про те зазначено у п. 30 Листа Вищого господарського суду від 29.09.2009р. № 01-08/530 заява сторони про застосування позовної давності повинна мати ясний і однозначний характер; доцільно, щоб вона викладалася в письмовій формі (наприклад, у відповідному клопотанні, відзиві на позовну заяву тощо); як заява сторони про застосування позовної давності може розглядатися заявлена у відзиві на позовну заяву відмова задовольнити вимоги позивача з одночасною констатацією факту спливу позовної давності або відповідна заява, зроблена у засіданні господарського суду до прийняття ним рішення.
Таким чином, виходячи з наведених положень закону, враховуючи, що на дату звернення позивача з позовом до суду (11.06.2013р.) закінчився строк позовної давності, і відповідачем заявлено про застосування позовної давності у відношенні частини сплаченого страхового відшкодування в сумі 6051, 90 грн. (письмово зазначено у відзиві на позов), у задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу іншої частини страхового відшкодування в розмірі 6012, 78 грн., виплаченої своєму страхувальнику 12.09.2012р. (підтверджено платіжним дорученням № 11377 залученим до справи), судом задовольняються з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Сума заявлена до стягнення з відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, натомість право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.
Положення закону (ст. 993 ЦК України, 27 Закону України «Про страхування») передбачають обмеження по розміру збитків, право на вимогу яких переходить до страховика і такий розмір обмежується фактичними витратами страхової компанії, тобто саме розмір збитку обмежується фактичними витратами страхової компанії, а не визначається такий розмір сумою виплаченого страхового відшкодування.
Загальна сума виплаченого страхового відшкодування на користь потерпілого у ДТП 27.11.2008р. складає 12064, 68 грн. та є фактичними витратами страхової компанії, а вказаний розмір збитку підтверджений висновком спеціаліста № 12-06 експертного автотоварознавчого дослідження складеним 15.06.2009р. оцінювачем Поляницею Ігорем Володимировичем (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 473 від 25.03.2002р.).
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/0170482) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 35000 грн., франшиза - 0 грн..
Доводи позивача відповідачем не спростовані що є підставою для стягнення з відповідача суми збитку в розмірі 6012, 78 грн. (6012, 78 грн. (ліміт відповідальності страховика за полісом в межах вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу підтверджена висновком спеціаліста) - 0 грн. розмір франшизи за полісом ВС/0170482) виходячи із загальної суми понесених позивачем витрат на виплату страхового відшкодування потерпілому.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.
Згідно з положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (п. 37.1 в редакції закону чинній на дату врегулювання страхового випадку) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.
Регресна вимога за вих. № 785 від 13.11.2012р. міститься в матеріалах справи, отримана відповідачем 15.11.2012р. що підтверджено поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення, у зв'язку з чим, враховуючи відсутність здійснення виплати на користь позивача згідно вказаної вимоги, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати позивача про сплату судового збору у розмірі 1720,50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 843, 04 грн..
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська 7-Д, ідент. код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83055, м. Донецьк, вул. Постишева 60, 7 поверх, ідент. код 31650052) 6012, 78 грн. (шість тисяч дванадцять гривень 78 копійок) страхової виплати в порядку регресу, 843, 04 (вісімсот сорок три гривні 04 копійки) витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
дата підписання рішення 24.07.2013
Суддя Р.І. Самсін