ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2008 р. | № 19/231-08 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий), |
Харченка В.М., |
Гончарука П.А. |
розглянувши у відкритому | судовому засіданні у м. Києві |
касаційну скаргу | Приватного підприємства "Софт Транс" |
на рішення | від 10.07.2008 |
господарського суду | Київської області |
у справі | № 19/231-08 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-центр" |
до | Приватного підприємства "Софт Транс" |
про | стягнення 41642,67 грн. |
В судове засідання представники сторін не з’явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем-центр" звернулося з позовом до приватного підприємства "Софт Транс", згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просило стягнути з відповідача 38335,57 грн. основного боргу та 2413,26 грн. пені за період з 7 квітня 2008 року по 10 липня 2008 року.
Рішенням господарського суду Київської області від 10.07.2008 у справі № 19/231-08 позов задоволено. Стягнено з ПП "Софт Транс" на користь ТзОВ "Полірем-центр" 38335,57 грн. основного боргу та 2413,26 грн. пені.
В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалось.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 10.07.2008, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 42, 43, 44, 22, 64, 69, 77 ГПК України.
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено господарським судом, 11.01.2006 між сторонами у справі був укладений контракт купівлі-продажу № 01-01/2006, згідно умов якого позивач зобов’язався продати, а відповідач купити дисперсні матеріали "Полірем VD-1120" з нанесенням логотипу "Декор Сервіс" на упаковці, за цінами, в кількості та за якістю, вказаними в накладних до цього договору, що є його невід’ємною частиною. При цьому, умовами договору було передбачено, що поставка продукції здійснюється позивачем на умовах товарного кредиту партіями після отримання ним замовлення на партію продукції від покупця та після узгодження з покупцем асортименту, ціни та кількості продукції в партії. На строк дії цього контракту продавець надає покупцю товарний кредит на поставлену продукцію в сумі 70000,00 грн. Плата за товарний кредит включається до ціни продукції та окремо покупцем не сплачується. Оплата за продукцію в сумі, що перевищує суму товарного кредиту, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця в строк не пізніше дев’яноста календарних днів з дати поставки партії продукції. Датою поставки продукції вважається дата видаткової накладної на відвантаження партії товару. Сторони дійшли згоди, що за покупцем залишається право повернення продавцю продукції, яка не користується попитом у споживачів внаслідок її об’єктивних товарних характеристик, незалежно від того, чи була ця продукція оплачена покупцем. Сторони домовились, що продукцією, що не користується попитом споживачів, вважається продукція, яку неможливо реалізувати клієнтам покупця протягом 3-х місяців з дати поставки її продавцем, покупцю.
Умовами договору сторони визначили, що у випадку прострочення оплати продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на рік за кожний день прострочення від суми несплаченої продукції. Цей контракт вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2006 року, а в частині розрахунків –до їх повного проведення.
Судом також було встановлено, що позивач свої зобов’язання за договором виконав належно, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 193038,12 грн., тоді як відповідач зобов’язання за договором належним чином не виконав, а саме розрахувався за товар частково, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 38335,57 грн.
У цьому зв’язку, позивач направляв на адресу відповідача претензії від 29.02.2008 та від 26.03.2008 з вимогою сплатити заборгованість за товар, але відповідь не отримав. За прострочення виконання зобов’язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2413,26 грн. за період з 7 квітня 2008 року по 10 липня 2008 року.
Вищенаведеним обставинам, які повністю відповідають наявним матеріалам справи, господарський суд дав належну оцінку, і з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом стягнення з відповідача 38335,57 грн. основного боргу та 2413,26 грн. пені. При цьому, суд обґрунтовано прийняв до уваги ту обставину, що розрахунок по боргах відповідача, пов’язаних із товарним кредитом, останній мав проводити за вимогою позивача, оскільки за умовами договору сторони не визначили порядок розрахунку за наданий товарний кредит.
Таким чином, оспорюване судове рішення прийняте на підставі фактичних обставин справи, відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Софт Транс" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 10.07.2008 у справі № 19/231-08 залишити без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Гончарук П.А.