Головуючий у 1 інстанції: Хорходін О.І.

доповідач: Мозговенко В.В.

Ухвала

Іменем України

16 липня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Мозговенка В.В.

суддів Смірнової В.В., Яременка А.Ф.

з участю:

прокурора Стьобіна Д.В.

потерпілої ОСОБА_1

у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Донецької області розглянула справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 квітня 2013 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівки Донецької області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 14.11.2011 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки за ч.1 ст.185 КК України до штрафу у розмірі 900 гривень

засуджено за ч.3 ст.15, ч.1 ст.152 КК України до трьох років позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів, встановлених цим та попереднім вироком від 14.11.2011 року, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначене покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

Вироком суду було встановлено, що злочин було скоєно за наступних обставин.

Так, 04 листопада 2011 року приблизно о 2 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку №32 по пр. Леніна у Центрально-Міському районі м. Горлівки, діючи умисно, з метою статевого акту з ОСОБА_1, застосовуючи фізичну силу, відвів останню до вказаного будинку та руками штовхнув ОСОБА_1 від чого остання впала на землю. ОСОБА_2 ліг на неї зверху, після чого з метою пригнічення волі ОСОБА_1 почав утримувати останню за зап'ястя рук, здавлюючи почергово своїми руками молочні залози, від чого спричинив крововиливи на лівій грудній залозі, лівому передпліччі, садна на лівому стегні, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_1 всіляко намагалась зупинити злочинні дії ОСОБА_2, але воля ОСОБА_1 була подавлена злочинними діями ОСОБА_2, направленими на вступ у статевий зв'язок з потерпілою проти її волі. Він став знімати з ОСОБА_1 одяг, підняв уверх светр, чим оголив грудь останньої, а з себе зняв штани та плавки й намагався здійснити намір вступу у статевий акт, але не зміг цього зробити із-за активного опору потерпілої ОСОБА_1 Злочинні дії ОСОБА_2 супроводжувалися грубою нецензурною лайкою та криками, на що на балкон квартири АДРЕСА_1 вийшла ОСОБА_3 і почала висловлювати в адресу ОСОБА_2 слова про припинення злочинних дій, на що ОСОБА_2 злякавшись бути застигнутим на місці вчинення злочину, з метою уникнути кримінальної відповідальності припинив злочинні дії.

Таким чином, ОСОБА_2 не довів злочин до кінця, за причиною, яка не залежала від його волі не зміг закінчити всіх дій, які вважав необхідними для здійснення зґвалтування ОСОБА_1

В апеляції ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, мотивуючи тим, що суд у вироку не навів конкретних причин, які не залежали від нього та перешкоджали йому довести злочин до кінця, а тому вважає, що внаслідок добровільної відмови від вчинення злочину він не повинен нести кримінальну відповідальність.

Заслухавши доповідача, потерпілу та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляції та матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо повно дослідив матеріали справи, дав їм належну юридичну оцінку й прийшов до обґрунтованого висновку про винність засудженого, який достатньо мотивував й правильно кваліфікував дії засудженого за ч.3 ст.15, ч.1 ст.152 КК України.

Доводи засудженого про те, що він добровільно відмовився від скоєння злочину, а тому в його діях немає складу інкримінованого злочину є безпідставними з наступних підстав.

Для визнання відмови від вчинення злочину добровільною в діях особи повинні бути встановлені три ознаки. Це: 1) остаточне припинення замаху на злочин; 2) відмова від вчинення злочину з волі самої особи; 3) наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця. Коли ж особа відмовляється від доведення злочину до кінця, в зв'язку з фактичною неможливістю його успішного здійснення, - це є не добровільною відмовою, а вимушеною.

У даному випадку, в той час коли потерпіла благала засудженого припинити свої злочинні дії, то він цього не зробив, а припинив їх лише тоді коли свідок ОСОБА_3 помітивши його злочинні дії виказала погрозу, що викличе міліцію.

Тобто, ОСОБА_2 усвідомлював, що з вказаних вище причин, він був позбавлений можливості довести злочин до кінця, а тому вимушено відмовився від його закінчення. Оскільки його відмова була не добровільною, а вимушеною, то він повинен відповідати за вчинення замаху на зґвалтування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Судді