ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 9/340 | 21.11.06 |
За позовом Закритого акціонерного товариства «Отіс»
до Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач –12»
про стягнення 6 476,71 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача Мацюк В.В. –представник за довіреністю № 1 від 05.01.06.
Від відповідача не з’явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «ОТІС»до Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-12»про стягнення з відповідача 6476,71 грн. заборгованості за Договором № D24Р0616 від 01.12.03.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.06. (суддею Жирновим С.М.) порушено провадження у справі № 9/340, розгляд справи було призначено на 07.11.06. о 12-00.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва № 04-1/496 від 20.10.06., в зв’язку з хворобою судді Жирнова С.М., справу № 9/340 було передано на розгляд судді Ващенко Т.М.
У призначеному судовому засіданні 07.11.06. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, оскільки відповідно до платіжного доручення № 565 від 17.04.06. відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 1017,85 грн. та у відповідності до платіжного доручення № 636 від 04.09.06. - в сумі 2035,70 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.06. розгляд справи № 9/340 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 21.11.06. о 10-00.
В судовому засіданні 21.12.06. представником позивача було надано суду пояснення до позову, відповідно до яких Закрите акціонерне товариство «Отіс»зазначає, що заперечення відповідача є безпідставними, оскільки як вбачається з банківського реєстру, який надійшов на адресу позивача 21.04.06., в платіжному дорученні № 565 від 17.04.06. призначення платежу зазначено «за техобслуговування за 06.2006 Договір Д24М від 01.12.03.». Позивач зазначає, що в зв’язку з тим, що в призначенні платежу зазначалась оплата за період, який ще фактично не наступив, тобто червень 2006 року, то бухгалтером позивача сума в розмірі 1017,85 грн. була віднесена на погашення боргу за січень 2006 року в сумі 973,93 грн., та частину суми боргу в розмірі 43,92 грн. за лютий 2006 року.
Крім того, позивач вказує на те, що сума в розмірі 2035,70 грн., яка була перерахована відповідачем платіжним дорученням № 636від 04.09.06., не може бути віднесена на погашення боргу, оскільки в призначенні платежу вказаний період, а саме: липень, серпень 2006 року, не є предметом даного спору. А тому позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги, а саме, стягнути з відповідача на свою користь 6 476,71 грн. заборгованості.
Представник відповідача в судове засідання 21.11.06. не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.12.03. між Житлово-будівельним кооперативом «Обчислювач-12»(Замовник) та Закритим акціонерним товариством «Отіс» (Виконавець) було укладено Договір № D2 4р0616 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Замовник передав, а Виконавець прийняв на себе обов’язки щодо виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів за формою часткового технічного обслуговування.
Відповідно до п. 1.3 Договору встановлено, що вартість робіт у відповідності з розрахунками (додаток до Договору) складає 899,71 грн.
Згідно п. 4.1 Договору встановлено, що замовник щомісячно проводить оплату за виконання технічного обслуговування і ремонту в розмірі договірної місячної ціни, зазначеної в п. 1.3 Договору.
Відповідно до п. 8.1 Договору сторонами було встановлено строк дії Договору з 01.12.03. по 31.12.07.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.05. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, у відповідності до якої було змінено розмір вартості робіт за Договором, яка становить 973,93 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № D2 4р0616 від 01.12.03. на часткове технічне обслуговування та ремонт ліфтів не виконав свої зобов’язання перед позивачем по сплаті експлуатаційних виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 6 476,71 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач зазначає, що ним умови Договору виконані в повному обсязі та належним чином, що підтверджується актами виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.
Але, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не сплатив Закритому акціонерному товариству «Отіс» за передбачені Договором роботи за жовтень-грудень 2004 року, червень 2005 року, та за лютий-квітень 2006 року, внаслідок чого у Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-12»виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 6 476,71 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що ним на виконання умов Договору № D2 4р0616 від 01.12.03. у відповідності до платіжного доручення № 565 від 17.04.06. було перераховано позивачу 1 017,85 грн., та у відповідності до платіжного доручення № 636 від 04.09.06. - 2035,70 грн.
Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що відповідачем - Житлово-будівельним кооперативом «Обчислювач-12»на виконання умов Договору було сплачено позивачу за виконані у березні 2006 року роботи суму в розмірі 1017,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 565 від 17.04.06., а тому твердження позивача про те, що відповідачем в порушення умов Договору не було сплачено Закритому акціонерному товариству «Отіс» за виконані роботи в березні 2006 року спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Отіс»в частині стягнення з відповідача 1 017,85 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Посилання відповідача на те, що у відповідності до платіжного доручення № 636 від 04.09.06. ним було сплачено позивачу 2 035,70 грн. судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Як вбачається з платіжного доручення № 636 від 04.09.06., в рядку «призначення платежу»відповідачем було зазначено: за техобслуговування в липні, серпні 2006 року за Договором № D2 4р0616 від 01.12.03., а тому зазначене платіжне доручення не може бути віднесено до погашення суми боргу, оскільки як зазначає позивач, заборгованість у відповідача виникла внаслідок несплати останнім за виконані роботи за жовтень - грудень 2005 року, червень 2006 року та лютий –квітень 2006 року.
Отже, зазначений у відповідності до платіжного доручення № 636 від 04.09.06. період, за який відповідач сплатив позивачу 2035,70 грн., а саме: липень, серпень 2006 року не стосується предмету даного спору.
Крім того, судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що в зв’язку з тим, що в призначенні платежу у відповідності до платіжного доручення № 565 від 17.04.06. відповідачем було зазначено оплату за період, який фактично не настав, а саме, - червень 2006 року, а тому бухгалтером позивача сума в розмірі 1017,85 грн. була віднесена на погашення боргу за січень 2006 року в сумі 973,93 грн. та частину суми боргу в розмірі 43,92 грн. за лютий 2006 року, з огляду на наступне.
У відповідності до матеріалів справи, як вже було зазначено вище, у платіжному дорученні № 565 від 17.04.06. відповідачем в рядку «призначення платежу»було зазначено: за техобслуговування в березні 2006 року за Договором № D2 4р0616 від 01.12.03., а тому посилання позивача на те, що в даному платіжному дорученні було зазначено оплату за період, який фактично не настав, а саме, - червень 2006 року спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання умов Договору та чинного законодавства України заборгованість відповідача перед позивачем становить 5458,86 грн.
Таким чином, позов Закритого акціонерного товариства «Отіс»в частині стягнення з відповідача - Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-12»заборгованості в сумі 5458,86 грн. обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-12»(03179, м. Київ, вул. Пушиної, 49, код ЄДРПОУ 24367917) на користь Закритого акціонерного товариства «Отіс»(03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 32, код ЄДРПОУ 14357579) 5458 грн. 86 коп. - заборгованості, 85 грн. 97 коп. –державного мита та 99 грн. 45 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко
Дата підписання
рішення 01.12.06.