АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/365/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Гудима І.В.

Провадження № 22-ц/789/879/13 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія - 48

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Бахметової В. Х., Ткач О. І.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю - представника апелянта

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 30 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки із заборгованості зі сплати аліментів та встановлення строку сплати заборгованості по аліментах, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 30 травня 2013 року вищевказаний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 01.12.2009 року по 01.11.2010 року в розмірі 415 грн. 24. коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави 229 грн. 40 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на те, що воно прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Стаття 180 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 196 Сімейного кодексу України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом (який в подальшому уточнила) до ОСОБА_2, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від сплати аліментів на утримання їх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з цим просила стягнути з відповідача в її користь кошти, згідно виконавчого листа №2-467 від 25.09.2008 року, в розмірі 1012 грн. 40 коп., які боржником не сплачені; неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 5039 коп. 91 коп. за період з 01.12.2009 року по 01.11.2010 року; а також 4845 грн. 33 коп. та 171 грн. судових витрат, що підлягають стягненню згідно виконавчого листа №2-215 від 16.09.2010 року, однак ним також не сплачені.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 28.08.2008 року з ОСОБА_2 стягнуто в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, однак не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.07.2008 року до досягнення дітьми повноліття, а рішенням цього ж суду від 26.08.2010 року з ОСОБА_2 стягнуто в користь ОСОБА_1 4845 грн. 33 коп. неустойки за прострочення сплати аліментів за період з січня по листопад 2009 року та 171 грн. судових витрат. Виконавчі листи по виконанню зазначених судових рішень знаходиться на виконанні у відділі ДВС Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області.

З наявних в матеріалах справи актів відділу ДВС Збаразького районного управління юстиції вбачається, що аліменти ОСОБА_2 сплачувались не в повному обсязі та нерегулярно.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини відповідача, який зобов'язаний сплачувати аліменти за рішенням суду і правильно провів розрахунок пені від суми несплачених аліментів за період з 01.12.2009 року по 01.11.2010 року, відповідно до вимог ст. 196 СК України та наявних в справі доказів.

Також суд першої інстанції вірно відмовив, за безпідставністю, у задоволенні вимог позивачки про стягнення з ОСОБА_2 в її користь коштів, за судовими рішеннями, які набрали чинності та знаходяться на виконанні в органі державної виконавчої служи, однак боржником не виконані.

Щодо доводів апеляційної скарги про встановлення відстрочки чи розстрочки у стягненні з ОСОБА_2 платежів за рішенням суду від 26.08.2010 року, то такі вимоги можуть бути предметом розгляду в порядку глави VІ ЦПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313; 314 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.О. Гірський