АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-410/2783/12

Провадження № 22-ц/774/544/13 Головуючий у першій інстанції: Алтунін О.В.

Категорія: 45 Суддя-доповідач: Гайдук В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Макарова М.О., Міхеєвої В.Ю.,

при секретарі Чоха К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2012 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - Новоолександрівська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому посилався на те, що він є власником земельних ділянок №№ 44, 46, 48, які розташовані по АДРЕСА_1, проте зі сторони суміжної земельної ділянки, власником якої є відповідач, на території належних йому земельних ділянок встановлено залізобетонний паркан та встановлено частину будівлі, що обмежує його право власності на належне майно, тому просив суд зобов'язати ОСОБА_4 звільнити зайняті нею ділянки, шляхом знесення залізобетонного паркану та частини будівлі (т.1 а.с. 2-5).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2012 року позов було задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_4 звільнити земельні ділянки по АДРЕСА_1, 44, 46, 48 в с. Новоолександрівка, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області від приналежного їй залізобетонного паркану, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 107,30 грн., в решті позову - відмовлено (т.1 а.с. 177-179).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (т.1 а.с. 181-183).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги та скасування або зміни рішення суду, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Як було встановлено судом, зі сторони земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 та належить відповідачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 104817 виданого 06 серпня 2004 року (т.1 а.с. 129), зайнято частину суміжних земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_1, 44, 46, 48 та належать позивачу на підставі договорів купівлі-продажу від 30 березня 2010 року (т.1 а.с. 7-25), шляхом самовільного будівництва залізобетонного паркану.

Факт самовільного зайняття земельних ділянок позивача з боку відповідача підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи № 1004-13 від 12 червня 2013 року, яка була призначена судом апеляційної інстанції, відповідно до якого зі сторони земельної ділянки АДРЕСА_2, зайнято частину земельних ділянок №№ 44, 46, 48 по АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_5 На даній частині земельної ділянки встановлено залізобетонну огорожу, яка обмежує доступ ОСОБА_5 до частини земельних ділянок які йому належать згідно державних актів на земельні ділянки (т.2 а.с. 74-81).

Крім того, даний факт підтверджується актом прийомки-передачі межових знаків від 23 жовтня 2012 року та додатком до нього, які були складені на виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2012 року, відповідно до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18 травня 2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (т.1 а.с. 208-211).

За наведених обставин доводи апеляційної скарги про те, що відсутні докази порушення відповідачем меж суміжних ділянок, є безпідставними.

Інших доказів на підтвердження своїх заперечень в порядку ст. 303 ЦПК України відповідачем надано суду не було, а тому за даних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач, який неправомірно займає частини земельних ділянок, які належать позивачу, повинен звільнити їх від встановленого паркану.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції ст. 159 ЦПК країни не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки з ухвали про відкриття провадження у справі від 02 липня 2012 року вбачається, що справа була призначена до судового розгляду без проведення попереднього судового засідання (а.с. 1).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, вірно оцінив досліджені докази, а тому скарга підлягає відхиленню із залишенням рішення суду без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: