ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.06 Справа № 7/435(1/618).
Суддя Калашник Т.Л., розглянувши матеріали справи за позовом
Донецької залізниці в особі Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці, м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, м. Краснодон Луганської області
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову –Товариство з обмеженою відповідальністю „Лемтранс”, м. Донецьк
про стягнення 240334 грн. 80 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача – Кулешова О.О., довіреність № Н-01/63 від 13.01.06;
від відповідача – Бегайло Я.В., довіреність № 12/117 від 01.09.05;
від 3-ої особи ТОВ „Лемтранс” –не прибув,
в с т а н о в и в:
Суть спору: про стягнення з відповідача плати за користування вагонами за червень 2005 року у сумі 240334 грн. 80 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що, у червні 2005 року на станцію Краснодон на адресу відповідача у справі –ВАТ „Краснодонвугілля” за повними вантажними документами прибували порожні вагони (оренда ТОВ „Лемтранс”). У зв’язку з відмовою приймання вагонів на під’їзну колію відповідачу відповідно до вимог статті 119 Статуту залізниць України позивачем за час затримки вагонів на коліях станції нарахована плата у розмірі 50 % від затвердженої ставки, згідно актів загальної форми та відомостей плати за користування вагонами у сумі 240334 грн. 80 коп. З наданих позивачем відомостей, вбачається підписання їх з боку відповідача із зауваженнями про невизнання нарахованої суми. Заявлені претензії № 433-41 від 30.06.05, № 433-43 від 11.07.05 та № 433-45 від 15.07.05 відповідачем відхилені. Оскільки відповідач відмовляється від прийняття вагонів, які надійшли на його адресу, позивач звернувся до суду відповідно до статті 119 Статуту залізниць України, а також п. 15 «Правил користування вагонами та контейнерами»та просить стягнути з відповідача суму позову.
Листом від 15.11.06 № 433-23 позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись зокрема на статтю 119 Статуту залізниць України та Правила користування вагонами та контейнерами № 113, якими передбачено порядок та умови користування вагонами, як парку залізниці України, так і вагонами, що належать підприємствам, організаціям, а також орендовані ними, тобто є власними вантажними вагонами. Порожні вагони, що прибули за договором перевезення, повинні прийматися одержувачем, як і вантаж, відповідно до умов статті 48 Статуту залізниць України. Позивач вважає, що порожні вагони, щодо яких заявлено плату за користування є вантажем, оскільки вони прибували в порожньому стані по повним вантажним документам. Посилання відповідача на умови договору № 127/935-1536/06-4КУО від 25.06.04 не може бути прийнятий, на думку позивача, оскільки цей план перевезення був наданий залізниці відповідачем на відправку уже ним запланованих вантажів у власних вагонах по станціях призначення. Пунктом 2.3 Правил планування вказано, що планування перевезень вантажів у власних та орендованих вагонах здійснюється відправниками за окремими замовленнями (форма ГУ-12) незалежно від того, належать ці вагони відправникові, одержувачу, чи оператору. Замовлення на перевезення вантажів у власних вагонах, що не належать відправнику, погоджуються з власником вагонів. Таким чином, відповідач погоджує вже відвантаження вантажу у власних вагонах. В даному випадку залізниця здійснювала перевезення власних порожніх вагонів згідно п. 6.4. Правил перевезень за перевізними документами. Своїм листом № 194 від 25.05.05 власник вагонів ТОВ „Лемтранс” розпорядився про повернення власних вагонів після вивантаження на адресу відповідача.
Відповідач відзивом на позовну заяву № 1/13-984 від 15.11.06 позовні вимоги відхилив, посилаючись на необґрунтованість звернення позивача з вимогою щодо стягнення з нього плати за користування вагонами у відповідності зі нормами статті 119 Статуту залізниць України та п.15 Правил користування вагонами та контейнерами. Плата за користування порожніми вагонами, що прямують під навантаження на адресу вантажовласника Статутом залізниць України не передбачена. Порожні вагони, плата за користування якими нарахована позивачем, були подані йому понад узгоджений план. Позивач здійснював подачу порожніх вагонів з порушенням умов договору № 127/935-1536/06-4КУО та укладеного сторонами плану перевезень, а саме порожні вагони подавались не рівномірно, не враховуючи середньодобовий план. Статтею 119 Статуту залізниць України не передбачено необхідність приймати на відповідальне зберігання порожні вагони, що прибули понад план. На думку відповідача позивач однобоко трактує і необґрунтовано застосовує статтю 119, що передбачає нарахування плати за затримку навантажених вагонів на коліях залізниці в чеканні подачі їх під вивантаження, перевантаження з вини, що залежить від вантажоодержувача, власника під’їзної колії. У даному випадку провини відповідача немає так як порожні вагони не є вантажем. Статтями 47 і 119 Статуту залізниць України, на порушення яких посилається позивач, передбачено, що одержувач несе відповідальність лише за вантаж, що прибув на його адресу, і за затримку навантажених вагонів. Нормами ст. 6 Статуту залізниць України передбачено, що вантаж –це матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі. Нарахування залізничного тарифу за перевезення рухомого складу провадиться згідно тарифного керівництва № 1 п.17.6 по схемі 18 та не має ніякого відношення до плати за користування вагонами. Плату за користування вагонами відповідач вносить власнику вагонів, а саме ТОВ „Лемтранс”.
ТОВ „Лемтранс” - 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відзивом на позовну заяву № 1179 від 15.11.06 проти позовних вимог заперечує з аналогічних з відповідачем підстав. Крім того, ТОВ „Лемтранс” зазначає, що між ним та позивачем був укладений договір № Э-999555 від 17.11.04 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків та надання залізничної послуги. Яким передбачено, що плата за додаткові транспортні послуги, які надаються залізницею ( в тому числі й плата за користування вагонами) здійснюються ТОВ „Лемтранс” тільки у випадку наявності його заявок і за підприємства, перелік яких письмово узгоджується між ТОВ „Лемтранс” та Донецькою залізницею. Додаткові послуги, вказані у позовній заяві, ТОВ „Лемтранс” не замовляло та здійснювати оплату за користування вагонами за вантажоодержувача, згоди не давало. Ствердження позивача, що лист № 194 від 25.05.05 є гарантійним, відповідно до якого ТОВ „Лемтранс” замовляло кількість вагонів більшу, ніж зазначено в планах перевезень та здійснюється перевезення власних порожніх вагонів, вважає необґрунтованим, оскільки у даному документі ТОВ „Лемтранс” вказує напрямки порожніх вагонів, що можуть з’явитися на вказаних станціях для регулювання залізницею їх подачі під навантаження згідно плану перевезень вантажовідправника та гарантують оплату залізничного тарифу за перевезення залізницею власних (орендованих) вагонів, а не дають вказівку залізниці перевезти понад план вказані вагони. Пунктом 6.1 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 28.09.04 № 856 передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюється на договірних засадах, із затвердженими залізницею планами перевезень форми ГУ -12. У зв’язку з цим, за надані залізницею вагони понад затверджений план перевезень, відповідальність за затримку таких вагонів на підходах до станції відповідач нести не може.
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Правове регулювання правовідносин сторін здійснюється Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113, Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінтрансу та зв'язку України від 28.09.04 № 856.
Відповідно до умов ст. 71 Статуту залізниць взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під’їзних колій, визначаються договором.
Відповідно до п.1.2 Правил планування вантажів зазначено, що перевезення вантажів залізницями здійснюється на підставі договорів про організацію перевезень по місячних планах, за пред’явленням, за окремими замовленнями відправників.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.04, між сторонами у справі було укладено договір № 127/935-1536/06-4 КУО з додатковою угодою від 01.01.05 № 10 (т. 3, а.с. 77-79) про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків, за умовами якого залізниця (позивач) взяла на себе зобов’язання подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнера) згідно з затвердженими заявками та планами вантажовласника (відповідач). Крім того, між ВАТ «Краснодонвугілля»(відповідач) та ТОВ «Лемтранс»(3-я особа) укладено договір № 62-1536/01-5 КУО від 01.01.05 (т. 3, а.с. 101-103), відповідно до якого останній надав в оренду вагони відповідачу за планом, узгодженим з залізницею.
Матеріали справи свідчать про те, що, вагони, плату за користування якими заявлено до стягнення, були подані залізницею понад затверджений сторонами план перевезень за червень 2005 року, що є порушенням п. 2.2 договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО та ст. 31 Статуту залізниць України.
Відповідно до п. 6.4.3. "Правил планування перевезень вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.02 № 873, поданими вважаються:
- порожні вагони (контейнери), подані для навантаження протягом звітної доби з достатнім строком на завантаження;
- вагони (контейнери), що залишились не завантаженими з попередньої доби;
- завантажені вагони (контейнери), подані для здвоєних операцій з достатнім строком на вивантаження та наступне завантаження;
- вагони (контейнери), подані залізницею з недостатнім строком на завантаження, але завантажені відправником до закінчення звітної доби.
Статтею 119 Статуту залізниць України, на яку посилається позивач, передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження. Плата за користування порожніми вагонами, що прямують під навантаження на адресу вантажовласника Статутом залізниць України не передбачена.
Користуванням вагонами необхідно розуміти – використання відповідного рухомого складу суб’єктом підприємницької діяльності, у тому числі власником залізничної під’їзної колії, що безпосередньо приймає вагони від залізниці для подальших операцій, а потім повертає їх залізниці. У той час, як позивач нарахував відповідачеві плату за користування порожніми вагонами , які були подані відповідачу понад узгоджений план за червень 2005 року та які знаходились на станціях Донецької залізниці в чеканні подачі на під’їзну колію, що підтверджено актами про затримку вагонів. Також у п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами вказано, що за час перебування на під’їзних коліях та інших місцях не загального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Крім того, посилання позивача на лист № 194 від 25.05.05 (т. 5, а.с. 57-58), як гарантійний, відповідно до якого він здійснює перевезення власних порожніх вагонів, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не мають відношення до взаємовідносин, які склались між позивачем та відповідачем та не дають вказівку залізниці перевезти понад план вказані вагони.
Виходячи з наведеного, позивачем не доведено суду вина відповідача у затримці порожніх вагонів, які були подані позивачем понад узгоджений план та правомірність застосування до відповідача плати передбаченої статтею 119 Статуту залізниць України. Тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, Статуту залізниць України, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Дата підписання : 01.12.06.
Суддя Т.Л.Калашник