Справа № 1008/7725/12 Головуючий у І інстанції Жук М.В.

Провадження № 22-ц/780/3254/13 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.

Категорія 56 22.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

18 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Суханової Є.М.,

Суддів: Мережко М.В., Данілова О.М.,

при секретарі : Шаповаловій А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення дій, що порушують право,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення дій, що порушують право.

В обгрунтування позову зазначав, що його сусід ОСОБА_3 в стіні належного йому гаража, що стоїть на межі їх земельних ділянок зробив вентиляційний канал, з якого виходять шкідливі пари бензину.

Оскільки такі дії відповідача порушують його право та право його сім'ї на безпечне життя, довкілля і на повагу до його гідності й гідності його сім'ї, позивач посилаючись на ст.ст. 270 та 276 ЦК України, просив суд припинити дії відповідача, які порушують його права.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2013 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, колегія суддів встановила наступне.

Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуються суміжними земельними ділянками. На земельній ділянці ОСОБА_3 знаходиться гараж.

Як вбачається з змісту акту, складеного депутатами Гвоздівської селищної ради Васильківського'району Київськоьобласті, в стіні гаража ОСОБА_3, яка стоїть на межі з земельною ділянкою ОСОБА_2 зроблений вентиляційний канал.

За змістом ч. 1 ст. 270 ЦК України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля; право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що доводи позивача про шкідливість випарувань зі спірного вентиляційного отвору в стіні гаража відповідача належними доказами не підтверджено, відстань гаража від житлового будинку позивача становить більше 20 м, що визнано сторонами й відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає, а також не суперечить встановленим Державним будівельним нормам за якими відстань від наземних гаражів до житлових будинків має бути не менше 10 м, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові, з чим і погоджується колегія суддів.

Не погоджуючись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт подав апеляційну скаргу, в якій свої доводи мотивували наступним.

В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправомірно прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке порушує права та обов»язки апелянта, передбачені чинним законодавством.

В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено норми будівельного законодавства, а також посилається на те, що він не повинен проводити будь-які виміри та дослідження для встановлення його порушеного права, так як шкідливі випари відчуваються ним та його сім»єю на далекій відстані.

З таким висновком апелянта, колегія суддів погодитись не може так, як вважає, що судом першої інстанції досліджені обставини, перевірено матеріали справи та вірно вирішено питання по суті позовних вимог, а тому вважати, що даним рішенням порушено право апелянта не має ніяких законодавчо обгрунтованих підстав.

Також, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, колегія суддів, перевіривши матеріали справи прийшла до висновку, що апелянтом жодним чином не доведено ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі, а тому відсутні підстави вважати, що оскаржуваним рішенням порушено права та обов»язки ОСОБА_2.

Колегія суддів також вважає, що апелянт не зміг спростувати висновки суду, нових доказів доведеності позову або апеляційної скарги не встановлено, а тому задоволенню вона не підлягає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, так-як будь-яких порушень при ухваленні оскаржуваного рішення не встановлено, підстав для скасування або зміни цього рішення не виявлено.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначився щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Так згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Головуючий

Судді