Справа № 379/724/13-ц Головуючий у І інстанції Бабоїд О.М.

Провадження № 22-ц/780/3663/13 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.

Категорія 29 22.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

18 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Суханової Є.М.,

Суддів: Мережко М.В., Данілова О.М.,

при секретарі : Шаповаловій А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 15 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 11.01.13 року до прокурора Таращанського району Київської області звернулися відповідачі з заявою, в якій містилися завідомо неправдиві відомості щодо скоєння нею злочинів, а саме: вимагання шляхом погроз, фізичної розправи, підпалу, удушення: ухиляння від сплати податків з доходів та надання грошових позик населенню під проценти без відповідних дозволів та ліцензій.

Оскільки на момент подання даної заяви ОСОБА_4 мала перед нею боргові зобов'язання, визнані рішенням суду від 18.03.11 року та не погасила їх, вважала, що заявники не просили перевірити відомості щодо вказаних злочинів, а свідомо вказували на факт їх вчинення з метою притягнути її до кримінальної відповідальності за злочини, яких вона не скоювала чи помститися їй, тобто з мотивів особистої неприязні.

Кримінальне провадження по даній заяві було зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 42013100290000001.

21.01.13 року та 25.01.13 року вона була викликана до слідчого РВ Таращанського РВ ГУ МВС України в Київській області Бабаніна Т.В. для допиту.

З моменту отримання повістки та виїздів до слідчого вона почала відчувати значне емоційне та нервове напруження, що в свою чергу привело до погіршення загального стану здоров'я, яке вона пов'язувала не інакше як з безпідставним обвинуваченням у вчиненні злочинів.

В зв'язку з такими обставинами 21.01.13 року вона звернулась до Таращанської Центральної районної лікарні зі скаргами на погане самопочуття, зокрема: слабкість, головний біль, біль в серці, задишка. їй було призначено амбулаторне лікування з 21.01.13 року до 31.01.13 року та поставлено діагноз - атеросклеротичний кардіосклероз, артеріальна гіпертензія та ін., про що свідчить виписка із медичної карти амбулаторного хворого. Незважаючи на її звернення до лікаря та призначене лікування, вона важко переживала звинувачення у злочинах з подальшим погіршенням стану здоров'я. В середині березня 2013 року сталося чергове загострення хвороб на емоційному фоні, тому вона знову була змушена звернутися до Таращанської ЦРЛ, про що свідчать довідки від 11.03.13 року, 13.03.13 року та 14.03.13 року.

04.03.13 року СВ Таращанського РВ ГУ МВС України в Київській області виніс постанову про відмову у відкритті кримінального провадження за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю складу злочину у її діях, чим фактично спростував твердження заявників про вчинення нею кримінальних злочинів.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Також згідно ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Тобто з даних статей випливає, що кожен громадянин має право на повагу до своєї честі та гідності.

Вважала, що своїми діями, а саме завідомо неправдивим звинуваченням її у скоєнні злочинів, відповідачі порушили її особисте немайнове право, чим нанесли їй моральну шкоду, у формі моральних страждань, що призвели до погіршення стану здоров'я. Моральну шкоду вона оцінювала в 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн.

При встановленні суми відшкодування моральної шкоди, просила також врахувати суд, що вона є людиною похилого віку, інвалідом 2 групи.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 15 травня 2013 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду апелянт звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її позов повністю.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача обґрунтовував свої висновки наступними обставинами справи та вимогами діючого законодавства.

11.01.13 року до прокурора Таращанського району Київської області звернулися відповідачі з заявою про невідкладне внесення відповідних відомостей до Єдиного Державного реєстру досудових розслідувань і розпочати розслідування щодо ОСОБА_2, яка займається вимаганням (шляхом погроз, фізичної розправи, підпалу, удушення), ухиленням від сплати податків з доходів та надання грошових позик населенню під проценти без відповідних дозволів та ліцензій.

На підставі цієї заяви було зареєстроване Кримінальне провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 42013100290000001.

21.01.13 року та 25.01.13 року ОСОБА_2 була викликана до слідчого РВ Таращанського ГУ МВС України в Київській області Бабаніна Т.В. для допиту.

З 16.01.2013 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з діагнозом: ноксартроз, гонартроз, дефартроз,остеохондроз л/в хребта. Зі слів позивачки 21.01.2013 року до лікування підключився терапевт, оскільки її боліло серце і підвищився тиск. Виписки з історії хвороби позивачка на підтвердження цього суду не надала.

На лікуванні в травматологічному відділенні перебувала до 25.01.2013 року, що стверджується епікризом, який знаходиться в її амбулаторній карточці. Цей епікриз виданий 25.01.2013 року. Проте, на зворотній його стороні є запис лікаря за 01.01.2013 року (чи 21.01.2013 року цифра написана нерозбірливо) про те, що саме цього числа ОСОБА_2 зверталася за допомогою до лікаря - терапевта щодо болей в серці і високого тиску. Даний запис говорить про те, що він зроблений після 25.01.2013 року, а тому і відомості є неправдивими.

Подальші записи в амбулаторній карточці свідчать про те, що позивачка в цей період проходила лікування для проходження МСЕК.

Із пояснень апелянта і записів в амбулаторній карточці слідує, що стенокардія напруги, кардіосклероз, атеросклеротичний склероз у апелянта з«явилися набагато раніше, уже з 2008 року.

Апелянта стверджує, що подачею заяви до прокурора Таращанського району відповідачами їй заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Матеріальна шкода полягає в тому, що вона з 21.01.2013 року по 31.01.2013 року проходила амбулаторне лікування у терапевта в зв'язку з хворобою серця та високим тиском, які були спричинені їй незаконними діями відповідачів. На лікування вона витратила 5447 грн. На підтвердження чого надала чеки аптеки №5.

Проте, не змогла пояснити що за ліки вона придбавала і чому чеки датовані не в період з 21.01.2013 року , а березнем місяцем. Не змогла відповісти на питання якими ліками і що лікувала, скільки часу, дози. Крім того, щодо придбання плазмо замінників, пояснила, що у неї в палаті лежала жінка, якій застосовували плазмо замінники і вона в неї взяла чеки щоб більше «здерти» з відповідачів.

Таким чином, виходячи з добутого в судовому засіданні, надані суду апелянтом чеки на придбання ліків, не мають нічого спільного з лікуванням ОСОБА_2

На пропозицію суду першої інстанції надати виписки призначень лікування ОСОБА_2 відмовилася.

Апелянт стверджує також, що зверталася за допомогою до лікарів 11.03.13 року, 13.03.13 року та 14.03.13 року. Проте в її амбулаторній карточці є лише один запис про звернення за 11.03.2013 року , де вказано, що вона скаржиться на біль у серці та головний біль. Згідно цього запису їй виписано ліки: матріозанін, милдронат, тощо. Проте на підтвердження придбання цих ліків не надано жодного чека аптеки, хоча за ці числа нею надані чеки але на інші ліки, які їй не виписувалися. На пропозицію суду першої інстанції надати докази чи призначити експертизу щодо встановлення причинного зв'язку між діями відповідачів та її хворобою, позивачка відмовилася.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, апелянт не довела в судовому засіданні обставин заподіяння їй матеріальної шкоди незаконними діями відповідачів.

Позивачка просила суд першої інстанції стягнути також з відповідачів на оскільки вважає, що своїми діями, а саме завідомо неправдивим звинуваченням її у скоєнні злочинів, відповідачі порушили її особисте немайнове право, зокрема право на повагу до честі та гідності, чим нанесли їй моральну шкоду, у формі моральних страждань, що призвели до погіршення стану здоров'я. Моральну шкоду вона оцінює в 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн.

При встановленні суми відшкодування моральної шкоди, просить також врахувати , що вона є людиною похилого віку, інвалідом 2 групи.

В середині березня 2013 року сталося чергове загострення хвороб на емоційному фоні, тому вона знову була змушена звернутися до Таращанської ЦРЛ, про що свідчать довідки від 11.03.13 року, 13.03.13 року та 14.03.13 року.

Проте, 04.03.13 року СВ Таращанського РВ ГУ МВС України в Київській області виніс постанову про відмову у відкритті кримінального провадження за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю складу злочину у її діях, чим фактично спростував твердження заявників про вчинення нею кримінальних злочинів. Тобто, постанова про відмову в порушенні кримінального провадження винесена раніше того часу, коли вона звернулася до лікарів.

Стаття 1167 ЦК України, передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Постанова Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.92 року та Постанова Пленуму Верховного суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.95 року звертає увагу судів на наявність 4 елементів, при наявності яких відшкодовується завдана майнова та моральна шкода, зокрема: шкода, завдана особі чи майну; протиправне рішення, дія чи бездіяльність особи, що заподіяла шкоду; зв'язок між шкодою та протиправними діями; вина особи, що заподіяла шкоду.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової, яка підлягає відшкодування та не пов'язана з розмірами цього відшкодування.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Також згідно ст. 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності. Тобто з даних статей випливає, що кожен громадянин має право на повагу до своєї честі та гідності.

Проте стаття 60 КПК України, надає право особі звернутися із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування.

Законодавець визначає правовий статус заявника як учасника кримінального провадження, враховуючи важливість заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, як найбільш поширеного законного приводу для початку досудового розслідування.

Викладаючи в заяві обставини, відповідачі не мали на меті принизити честь і гідність позивачки, а прагнули лише перевірки органу державної влади певних фактів, а тому такі звернення не можуть вважатися поширенням неправдивих відомостей, як це розуміється, виходячи із роз'яснень п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 28.09.1990 року (з наступними змінами) „ Про застосування судами законодавства, що регулюють захист честі, гідності і ділової репутації громадян і юридичних організацій" на які посилається позивачка, як на обгрунтування своїх позовних вимог.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачка не довела в судовому засіданні жодного з чотирьох елементів, при наявності яких відшкодовується майнова та моральна шкода. Так, заподіяння їй відповідачами матеріальної шкоди не довела, оскільки, надані нею суду чеки, не відповідають тій хворобі, щодо якої вона проходила лікування; не надала документів про призначення і придбання нею відповідних ліків. Не довела протиправність рішення, дії чи бездіяльності відповідачів. Відсутній зв'язок між шкодою та протиправними діями та їх вина, оскільки не доведено заподіяння шкоди взагалі.

Таким чином, висновки суду про недоведеність позову ґрунтуються на встановлених доказах та вимогах чинного законодавства.

Підстав, передбачених вимогами ст. 309 ЦПК України про скасування рішення суду не встановлено.

Нових обставин або доказів, які б могли спростувати рішення суду не встановлено.

Апеляційна скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Так, згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 15 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Головуючий

Судді