Головуючий суду 1 інстанції - Чайкіна І.Є.

Доповідач - Коротких О.Г.

Справа № 2-1467/12

Провадження № 22ц/782/2311/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого -Коротких О.Г.

суддів: Масенко Д.Є., Соловей Р.С.

при секретарі: Гайворонській Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 10.04.2013року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування,

ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл будинку, визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління комунального майна у Луганській області про визнання за ним права власності на 1/6ч. житлового будинку АДРЕСА_1, посилаючись на ст.344 ЦК України, оскільки він більше десяти років проживає у цьому будинку, а відповідно до договору довічного утримання від 30.10.2009року, укладеного з ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, він є власником 5/6ч. 1/6ч.цього будинку належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6

У травні 2012року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на 1/6ч. житлового будинку АДРЕСА_1, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_6 залишив на її ім»я заповіт на належну йому 1/6частку будинку. Після його смерті вона звернулася до нотаріальної контори, але отримати свідоцтво про право власності за заповітом на спірну частку будинку не змогла, оскільки ОСОБА_4 утримував у себе оригінали правовстановлюючих документів на будинок.

Ухвалою суду від 11.07.202року справи були об»єднані в одне провадження.

У липні 2012року ОСОБА_4 змінив свої позовні вимоги і просив розділити спірний будинок в натурі відповідно до ідеальних часток у сумісній власності. 27.03.20013року він остаточно уточнив позовні вимоги і, посилаючись на неможливість виділити в натурі 1/6ч. і 5/6ч. будинку без порушення вимог будівельних норм та правил і ст.365 ЦК України просив визнати за ним право власності на 1/6ч. житлового будинку АДРЕСА_1, стягнути з нього на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості спірної частки в сумі 10898грн., внесені на депозит суду.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 10.04.2013року позовні вимоги сторін задоволено у повному обсязі: суд визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/6ч. житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2;

припинив право ОСОБА_3 на 1/6ч. житлового будинку АДРЕСА_1; визнав за ОСОБА_4 право власності на 1/6ч. житлового будинку АДРЕСА_1 і стягнув з нього на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 10898грн.

ОСОБА_3, не погодившись з рішенням суду, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити з приводу неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст..213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 належав подружжю ОСОБА_6: 1/6ч.-ОСОБА_6 і 5/6ч. ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6, який залишив заповіт на свою частку будинку на ім»я ОСОБА_3, яка звернулася до нотаріальної контори з заявою, але отримати свідоцтво про право власності за заповітом на спірну частку будинку не змогла, оскільки ОСОБА_4 утримував у себе оригінали правовстановлюючих документів на будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, після смерті якої власником 5/6ч. будинку став ОСОБА_4 на підставі договору довічного утримання, укладеного 30.10.2008року.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи розподіл будинку в натурі відповідно до ідеальних часток 1/6ч і 5/6ч. неможливий;. вартість по поліпшенню будинку становить 54367грн.; вартість 1/6ч. будинку складає 10898грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з вимог ст.365 ЦК України, відповідно до якої право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

- частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

- річ є неподільною;

- спільне володіння і користування майном є неможливим;

- таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок.

Суд зазначив, що 1/6ч. будинку є незначною і не може бути виділена в натурі.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки суд порушив норми процесуального права

Відповідно до ст.11 ІЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд не дотримався цих вимог і вийшов за межі позову, оскільки ОСОБА_4 не заявив вимогу про припинення права власності ОСОБА_3 на 1/6ч. будинку. Суд зробив такий висновок самостійно і визнав за ним право власності на спірну частку, хоча це є похідним від припинення права співвласника у сумісній власності.

Пунктом 6 Постанови Пленуму ВС України №7 від 04.10.19971р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» передбачено, що в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи і за відсутністю згоди власника, що виділяється, зобов»язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обв»язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною і не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції не вирішував питання під час розгляду справи щодо визначення порядку користування будинком співвласниками, не з»ясував, чи є інше житло у ОСОБА_3

За таких обставин рішення суду підлягає зміні відповідно до вимог ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст..ст.209, 303, 304, 307, 309,316 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 10.04.2013року змінити, скасувати в частині припинення права ОСОБА_3 на 1/6 ч. домоволодіння АДРЕСА_1 і визнання за ОСОБА_4 право власності на 1/6 ч. домоволодіння АДРЕСА_1 та стягнення з нього на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію 1/6ч. домоволодіння в сумі 10989грн. Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: