Головуючий по справі - Антонюк О.В.
Доповідач - Єлфімов О.В.
№ 11а-84-2007
УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
16 листопада 2007 року. м. Київ.
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: головуючого - полковника юстиції ЄЛФІМОВ А О.В., суддів - полковника юстиції ОКСЕНЕНКО О.М. та підполковника юстиції ЛАШЕВИЧА В.М., за участю старшого прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції КУРАКІНА О.О., засудженого ОСОБА_1 та захисника-адвоката ОСОБА_2, розглянув в судовому засіданні апеляційні скарги засудженого і його адвоката на вирок військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 22 серпня 2007 року, яким колишній військовослужбовець військової частини 2144 рядовий за контрактом
ОСОБА_1, що народися ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Володимир-Волинський Волинської області, українець, раніше не судимий, засуджений за ст. 286 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки , -
ВСТАНОВИВ:
Як зазначено у вироку, ОСОБА_1 скоїв злочин при таких обставинах.
28 серпня 2006 року близько 23 годин 55 хвилин ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ - 2121 державний номер НОМЕР_1, в салоні якого знаходились громадяни ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, причому два останніх - на передньому пасажирському сидінні, рухався по автодорозі Білин - Огнівка Волинської області. При цьому він, в порушення вимог п.п. 2.3(6) і 12.1 Правил дорожнього руху, не врахував наявну дорожню обстановку, відволікся від керування, в результаті чого автомобіль з'їхав на узбіччя, а потім у кювет, де зіткнувся зі придорожнім деревом. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажири ОСОБА_7 і ОСОБА_6 загинули на місці пригоди, а останні отримали: ОСОБА_3 -тяжкі тілесні ушкодження від яких вона померла в лікарні, ОСОБА_5 -середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_4 - забій грудної клітки.
В своїх апеляційних скаргах адвокат та засуджений просять вирок суду 1 інстанції змінити та пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання, застосував щодо нього ст. 75 КК України, тобто звільнити його від відбуття покарання з випробуванням.
В обґрунтування скарг апелянти зазначають, що суд хоча і послався в вироку на низу пом'якшуючих обставин, однак всупереч своїм власним переконанням, обрав ОСОБА_1 надто суворе покарання. При цьому, на думку апелянтів, по за увагою суду залишились таки обставини, як визнання ОСОБА_1 своєї вини, дійове каяття, скоєння злочину у тверезому стані, часткове відшкодування збитків потерпілим, позитивна характеристика а також стан здоров'я засудженого (отримання інвалідності в результаті ДТП) і необхідність надання допомоги матері. До того ж, адвокат зазначає, що судом не враховано думку потерпілої ОСОБА_7, яка просила обрати підсудному міру покарання не пов'язану з позбавленням волі.
За твердженням захисника ОСОБА_2, ні органами досудового слідства ні судом не встановлено дійсної причини дорожньо - транспортної пригоди, а посилка на порушення засудженим п.п. 2.3 (б) і 12.1 Правил дорожнього руху ґрунтується лише на припущеннях, рівно як і те, що ОСОБА_1 міг заснути за кермом. На думку адвоката, ОСОБА_1 або за травми голови, яка мала місце раніше, або з невідомих інших причин, міг безпосередньо перед ДТП втрати свідомість, що і стало дійсною причиною пригоди. Тому захисником в скарги поставлені під сумнів висновки судово -медичної, судово - психіатричній експертиз, а також заключения експерта - авто техніка.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, захисник - адвокат ОСОБА_2 рахує, що в зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, а також надто суворою мірою покарання, призначеною ОСОБА_1, вирок суду першої інстанції підлягає зміні.
В свою чергу ОСОБА_1, в додатковій скарги стверджує, що нібито тільки зараз він згадав істинні обставини події і, в якості причини ДТП навів той факт, що при руханні по дорозі, у його автомобіля пропало світло і він, злякавшись, не зміг, правильно зреагувати на це, що в свою чергу і привело до дорожно - транспортної пригоди.
Заслухавши доповідача, виступ засудженого ОСОБА_1, його захисника, прокурора, який вважав необхідним вирок залишити без змін а апеляційні скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи скарг, військовий апеляційний суд регіону приходить до висновку, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Твердження апелянтів про те, що ОСОБА_1 за ст.286 ч.3 КК України засуджений до необгрунтовано суворого покарання і без урахування конкретних обставин справи, є безпідставними, оскільки висновки суду 1-ї інстанції відповідають об'єктивним даним, які всебічно досліджені в судовому засіданні та належним чином оцінені і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які зібрані по справі.
В обґрунтування висновків суду про винність ОСОБА_1 в порушенні правил водіння обґрунтовано покладені послідовні свідчення потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, які не тільки погоджуються між собою, а і підтверджуються заключениями судово - медичних експертів про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілим, а також протоколами огляду місця події, висновками експертів - автотехніка, психіатрів та іншими матеріалами. Експерти психіатри, до того ж, після ретельного обстеження засудженого, всупереч твердженням захисника, прийшли до обґрунтованого висновку, що у ОСОБА_1 ознак будь якого психічного захворювання, а рівно тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому правопорушення не виявлялося. Крім того, після отримання в результаті ДТП травми, ступень змін зі сторони психіки у ОСОБА_1 не така, що позбавляє його усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Об'єктивність, всебічність і неупередженість з боку суду відноситься і до оцінки висновків експерта авто техніка, стосовно механізму дорожньо -транспортної пригоди, на сутність якої, до того ж, не впливають і пояснення самого засудженого стосовно трактування причин події.
Таким чином, давши належну правову оцінку всім зібраним по справі доказам і приймаючи до уваги, що керуючи автомобілем ОСОБА_1, не врахував наявну дорожню обстановку, відволікся від керування, в результаті чого автомобіль з'їхав на узбіччя, а потім у кювет, де зіткнувся зі придорожнім деревом, суд прийшов до правильного висновку про порушення засудженим правил водіння, які знаходяться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди. Тому його дії вірно кваліфіковані за ст. 286 ч.3 КК України.
Що стосується покарання, то воно призначено ОСОБА_1 з урахуванням характеру та ступені суспільної небезпеки скоєного, обставин справи та даних про особу засудженого і його сімейний стан. При цьому суд, всупереч твердженням адвоката, не тільки послався на всі пом'якшуючи покарання обставини, у тому числі і на вказані в скаргах, а і урахував їх, застосувавши відносно ОСОБА_1 ст. 69 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, військовий апеляційний суд регіону
УХВАЛИВ:
Вирок військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 22 серпня 2007 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційні скарги адвоката та засудженого - без задоволення.