Справа № 373/36/13-ц Головуючий у І інстанції Свояк Д.В.
Провадження № 22-ц/780/3600/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.
Категорія 50 22.07.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
11 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Даценко Л.М.,
суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,
при секретарі Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області, третя особа начальник Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області Горобець Тарас Олександрович про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
встановила:
08.01.2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який уточнив у березні 2013 року і в якому посилався на те, що він, працюючи на посаді старшого державного інспектора рибоохорони - начальника першої рибоохоронної дільниці Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Київській області Державного агентства рибного господарства України, з 30.11.2012 року по 11.12.2012 року перебував на стаціонарному лікуванні у Переяслав-Хмельницькій центральній районній лікарні Київської області.
06.12.2012 року він одержав по пошті письмове повідомлення та копію наказу про те, що наказом від 29.11.2012 № 400-к він з 30.11.2012 року звільнений із займаної посади у зв'язку зі змінами в організації праці п. 1 ст. 40 КЗпП України та запропоновано з"явитись для отримання трудової книжки.
23.01.2013 року він одержав по пошті лист начальника Київрибоохорони № 36/1 від 10.01.2013 року та копію наказу № 16/к від 10.01.2013 року, яким внесено зміни в наказ № 400/к від 29.11.2012 року та зазначено звільнити ОСОБА_2 із займаної посади в перший день виходу на роботу після хвороби у зв'язку зі змінами в організації праці п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Дані накази і звільнення із займаної посади позивач вважає незаконними, такими, що порушують його права і законні інтереси як працівника, крім того, накази видано і звільнення проведено без дотримання норм чинного законодавства України про працю виходячи з наступного.
Протягом 29-30.11.2012 року ніхто його з наказом від 29.11.2012 року не ознайомлював, з 30.11.2012 року він перебував на стаціонарному лікуванні, а копію наказу він одержав по пошті 06.12.2012 року, знаходячись на стаціонарному лікуванні. Тому дане звільнення проведено в порушення ч. 3 ст. 40 КЗпП України.
Крім того, дане звільнення проведено в порушення п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 40 КЗпП України, оскільки п. 1 ч. 1 ст. 40 зазначеного закону не передбачає розірвання трудового договору на підставах, пов'язаних тільки зі змінами в організації праці, які відбулися 19.04.2012 року у зв'язку з затвердженням Положення про Київрибоохорону згідно наказу Державного агентства рибного господарства України № 204 від 19.04.2012 року, тому вважається, що з цього часу відбулася зміна в організації праці на підприємстві відповідача. А згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Іншої роботи йому відповідач не запропонував і він ніякої згоди чи незгоди по цьому питанню нікому не давав.
Таким чином, відповідач провів його звільнення із займаної посади в порушення чинного трудового законодавства, а саме: в період його тимчасової непрацездатності, змін в організації праці у відповідача станом на 30.11.2012 року не відбулося, оскільки з оскаржуваних наказів не вбачається перетворення юридичної особи - Київрибоохорони, а лише зміна найменування, відповідач не запропонував йому переведення на іншу роботу та не дотримався строків щодо проведення скорочення штату та вивільнення працівників, визначених у п. 1 наказу Київрибоохорони від 13.01.2012 № 8, тобто до 20.03.2012 року, згідно ст. 42 КЗпП України він має переважне право на залишення на роботі.
Тому позивач звернувся в суд за захистом свого порушеного трудового права і просив визнати незаконними та скасувати накази (по особовому складу) начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області від 29.11.2012 № 400/к та № 16/к від 10.01.2013 року, визнати безпідставним проведення відповідачем стосовно позивача конкурсу на заміщення вакантних посад в період з 03-04.10.2012 року, поновити його на посаді старшого державного інспектора рибоохорони-начальника першої рибоохоронної
дільниці Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2012 по день прийняття рішення судом. (т. 1, а. с. 90-92)
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2013 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнаня безпідставним проведення стосовно позивача конкурсу на заміщення вакантних посад в період з 03-04.10.2012 року.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року позов задоволено частково, визнано незаконними та скасовано накази Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області від 29.11.2012 № 400 та від 10.01.2013 № 16-к. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.
У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові і в цій частині ухвалити нове рішення, яким поновити його на посаді та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2012 року по день фактичного розрахунку. Посилався на порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки суд, дійшовши вірного висновку про незаконність наказів про його звільнення, безпідставно відмовив у позові в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд обґрунтовував свої висновки тим, що, зважаючи на те, що наказом № 16-к від 10.01.2013 року внесено зміни до наказу від 29.11.2012 № 400-к про звільнення позивача, відповідно до якого позивача звільнено з посади в перший день виходу на роботу після хвороби, тому наказ про звільнення не виконаний і позивач ще перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Позовна вимога щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2012 по день прийняття рішення судом є похідною від вимоги про поновлення на роботі та не може бути задоволена, оскільки не встановлено факту вимушеного прогулу.
Проте, з такими висновками суду повністю погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно п. п. 1, 2, 3, 4 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує в тому числі такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Встановлено, що позивач з 18.04.2007 року перебував у трудових відносинах з відповідачем і з 01.11.2007 року обіймав посаду старшого державного інспектора рибоохорони - начальника першої рибоохоронної дільниці Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Київській області Державного агентства рибного господарства України.
Наказом № 400-к від 29.11.2012 року Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області ОСОБА_2, старшого державного інспектора рибоохорони - начальника першої рибоохоронної дільниці 30.11.2012 року звільнено з займаної посади у зв'язку зі змінами в організації праці п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Наказом № 16-к від 10.01.2013 року Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області внесено зміни до наказу Київрибоохорони від 29 листопада 2012 року № 400/К, а саме: пункт 1 наказу викладено в наступній редакції: ОСОБА_2, старшого державного інспектора рибоохорони - начальника першої рибоохоронної дільниці звільнити з займаної посади в перший день виходу на роботу після хвороби у зв'язку зі змінами в організації праці п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Встановлено, що позивач з 30.11.2012 року по 11.12.2012 року та з 12.12.2012 року по 26.12.2012 року перебував на стаціонарному лікуванні у Переяслав-Хмельницькій центральній районній лікарні та Яготинській центральній районній лікарні Київської області. (т. 1, а. с. 7, 117).
Суд першої інстанції, визнаючи незаконними та скасовуючи зазначені накази, дійшов вірного висновку про те, що при прийнятті наказів від 29.11.2012 № 400-к та від 10.01.2013 № 16-к відповідачем порушено: положення ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки відповідач не запропонував позивачу іншу роботу; положення ч. 3 ст. 40 КЗпП України, оскільки відповідач звільнив позивача у період його тимчасової непрацездатності; положення ч. 8 ст. 43 КЗпП України, оскільки відповідач звільнив позивача у строк, менший місяця з дня отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації Київрибоохорони; положення ст. 42 КЗпП України, оскільки звільняючи позивача з роботи, відповідач не з"ясував та не врахував переважного права позивача на залишення на роботі.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову не оскаржується в апеляційному порядку.
Відповідно до вимог ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно ч. 1, 2 та 5 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
З урахуванням наведеного, оскільки позивач звільнений відповідачем з посади без законних підстав і судом першої інстанції ці обставини вірно встановлені, однак суд дійшов безпідставного висновку про те, що наказ про звільнення не виконаний і позивач ще перебуває у трудових відносинах з відповідачем, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України позивач повинен бути поновлений на попередній роботі з 27.12.2012 року судом, який розглядає спір.
Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2012 року по 11.07.2013 року у розмірі 14523,60 грн. із розрахунку середнього заробітку за один день у розмірі 109,20 грн.
Згідно ч. 5 ст. 235 КЗпП України та п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення про поновлення позивача на роботі та про присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих позовних вимог відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року скасувати в частині відмови у позові про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і в цій частині ухвалити нове рішення.
Поновити ОСОБА_2 на посаді старшого державного інспектора рибоохорони-начальника першої рибоохоронної дільниці Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Київській області з 30 листопада 2012 року. Стягнути із Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 14523 гривні 60 коп. за період із 27 грудня 2012 року по 11 липня 2013 року.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді