К О П І Я

Провадження № 11-кп/792/113/13

Справа № 689/815/13-к Головуючий в 1-й інстанції Соловйов А.В.

Категорія: ч.2 ст.185 КК України Доповідач Вітюк В.< П >.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :

головуючого - судді Вітюка В.Ж.,

суддів Дуфнік Л.М., Латюка П.Я.,

з участю секретаря с/з Лук’янчук О.М.,

прокурора Павлишина В.І.,

потерпілої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження №12012240280000022 від 26.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_4 ч.2 ст.185 КК України за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вирок Ярмолинецького районного суду від 12 червня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м.Шепетівка Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, з загальною середньою освітою, неодруженого, інваліда ІІІ групи (термін дії посвідчення до 21.05.2013 року), раніше судимого:

- 26.06.2004 року вироком Шепетівського міськрайонного суду за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільненого від відбування покарання із іспитовим строком 2 роки;

- 10.11.2005 року вироком Шепетівського міськрайонного суду за ч.1 ст.122, ст.71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 06.01.2010 року, -

засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Зараховано відповідно до ст.72 КК України в строк відбуття покарання строк тримання під вартою з 21 березня 2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 3318 грн. та 2000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду, 24.11.2012 pоку, перебуваючи в будинку, у якому фактично проживала його співмешканка ОСОБА_5 у с.Михалківці, обвинувачений ОСОБА_4 довідався, що належний, потерпілій ОСОБА_2 ноутбук Lenovo-G570GL не зчитував інформації з оптичного диска. Посилаючись на володіння знаннями по ремонту ноутбука, ОСОБА_4 запропонував потерпілій залишити ноутбук із зарядним пристроєм та сумкою в будинку ОСОБА_5 для того, щоб він зміг його відремонтувати. 25.11.2012 року біля 10 год., скориставшись відсутністю в будинку ОСОБА_5 сторонніх осіб, обвинувачений умисно, з корисливих мотивів шляхом вільного доступу викрав з будинку зазначений ноутбук із зарядним пристроєм та сумкою, загальною вартістю 3318 грн., чим завдав потерпілій майнової шкоди на вказану суму. Ноутбук був зданий ним у ломбард ПТ „Подільський ломбард" ТОВ „Тіара-Л" і „Тіара-Н" в обмін на 1200 грн., на підставі договору про надання фінансового кредиту і договору закладу майна від 25.11.2012 року. Кредит повернутий обвинуваченим не був, у зв'язку із, чим ноутбук був реалізований.

В своїй апеляції та доповненнях до неї, обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене покарання.

Апелянт вважає, що оскаржуваний вирок суду підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням норми матеріального права, що в свою чергу призвело до призначення йому надто суворого покарання.

Зазначає, що оскаржуваний вирок суду винесено без урахування дійсних обставин справи, а місцевий суд поверхово розглянув справу, дав неправильну оцінку здобутим доказам, а деякі докази взагалі проігнорував.

Вказує, що місцевий суд не взяв до уваги обставини, що пом'якшують йому покарання, а саме те, що він у скоєному повністю розкаявся, сприяв слідству, крім того, те, що він є інвалідом з дитинства, нещодавно переніс операційне втручання щодо перелому акроміально-ключового суглобу і надалі потребуватиме нагляду з боку лікарів та проведення повторної операції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, потерпілу, яка просила пом'якшити обвинуваченому покарання, прокурора, який підтримав апеляційні вимоги частково, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, повністю підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, які не оспорюються обвинуваченим.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 як в суді першої, так і апеляційній інстанції вину у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому злочині та показав, що мав намір полагодити програмне забезпечення ноутбуку. Ноутбук дала йому сама потерпіла, а лише після сварки з співмешканкою ОСОБА_5 у нього виник умисел на його привласнення.

Дані обставини підтвердила в суді потерпіла ОСОБА_2

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про злочини проти власності" від 06.11.2009 року №10 отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в разі, коли винна особа ще в момент заволодіння майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.

Згідно зі ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24.10.2003 року №7 суд, призначаючи покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості злочину, суд повинен виходити із всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, поряд із врахуванням тяжкості злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, обвинуваченому має бути призначене покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, посередньо характеризується, є інвалідом з дитинства, висловив намір відшкодувати потерпілій завданні збитки, сама потерпіла простила обвинуваченого та просила його суворо не карати, колегія суддів приходить до висновку, що дані обставини не в повній мірі були враховані місцевим судом при призначенні покарання, тому його слід пом'якшити, та остаточно визначити покарання у виді 6 місяців арешту, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Ярмолинецького районного суду від 12 червня 2013 року щодо ОСОБА_4 змінити.

За ч.2 ст.185 КК України ОСОБА_4 призначити покарання у виді 6 місяців арешту.

В решті вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку, протягом 3-х місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.Ж. Вітюк