ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 5006/6/163/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Мачульського Г.М.,

суддів: Бакуліної С.В., Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

"Криворізький маслоекстракційний завод"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від

17.04.2013 року

у справі № 5006/6/163/2012 господарського суду

Донецької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

"Криворізький маслоекстракційний завод"

до публічного акціонерного товариства "Волноваський

комбінат хлібопродуктів"

про стягнення 1 019 755,99 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Грищенюк Д.І. дов. від 26.06.13 р., Бугай Д.В. дов. від 26.06.13 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 01.07.2013 р. у зв'язку з відпусткою судді Кравчука Г.А., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: головуючий - Мачульський Г.М., судді - Бакуліна С.В., Полянський А.Г.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2013 р. (суддя - Подколзіна Л.Д.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" до публічного акціонерного товариства "Волноваський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 1 019 755,99 грн. задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Волноваський комбінат хлібопродуктів" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" заборгованість у розмірі 873 296,40 грн., пеню у розмірі 10 849,05 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 17 682,91 грн. Повернуто з Державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" судовий збір у розмірі 51,93 грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" перерахованого платіжним дорученням № 68 від 12.12.2012р., у зв"язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем. В решті частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013 р. (судді - Чернота Л.Ф., Стойка О.В., Шевкова Т.А.) рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду в частині відмови у стягненні суми процентів за користування чужими коштами у розмірі 135 610,54 грн., ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення зазначених вимог.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін оскаржувані рішення судів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 17.09.2012 р. між ТОВ "Криворізький маслоекстраційний завод" та ПАТ "Волноваський комбінат хлібопродуктів" був укладений договір поставки № 170912-3 відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого, Постачальник зобов"язується поставити Покупцеві шрот соняшниковий згідно специфікації, а покупець зобов"язується прийняти вказаний товар та оплатити його.

Відповідно до вказаного Договору та у відповідності до вказаних специфікацій на адресу відповідача був поставлений товар за видатковими накладними № 79 від 29.10.2012 р., № 78 від 29.10.2012 р., № 85 від 31.10.2012 р., № 93 від 01.11.2012 р., № 102 від 02.11.2012 р., № 104 від 03.11.2012р., № 119 від 06.11.2012 р., № 124 від 07.11.2012 р. на загальну суму 873 296,40 грн.

На підставі довіреностей серії ВК№ 432 від 29.10.2012 р., серії ВК№437 від 01.11.2012р. поставлену продукцію з боку відповідача було прийнято уповноваженою особою.

Однак, відповідачем зобов"язання з оплати поставленого товару не були виконані, у зв"язку з чим, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 873 296,40 грн., пені у розмірі 10 849,05 грн., суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% за кожен день прострочення у розмірі 135 610,54 грн., згідно заяви про зменшення позовних вимог.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем належним чином доведено порушення відповідачем умов договору, судом надано оцінку обставинам справи та доказам поданим сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень. При цьому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційним господарський суд керувався статтями 525, 526, 530, 549, 625 ЦК України.

Разом з цим, судом було відмовлено у стягненні суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% за кожен день прострочення у розмірі 135 610,54 грн., які були нараховані за прострочення оплати товару відповідно до п. 6.6 договору.

Приймаючи таке рішення суд виходив з того, що оскільки п. 6.4. договору вже передбачено нарахування пені у розмірі двох облікових ставок Національного банку України від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати, а п. 6.6 договору передбачає сплату процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов"язання за кожен день такого прострочення, що є неустойкою (пенею) у відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, а відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, з огляду на що відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відмовляючи у задоволенні вказаної позовної вимоги та посилаючись на те, що умовами договору фактично передбачено подвійне стягнення пені, що суперечить ст. 61 Конституції України, попередні судові інстанції не надали оцінку відповідності п. 6.6. договору вимогам законодавства, тоді як, в силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується і правочин не визнаний недійними є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Колегія суддів відзначає, що якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що попередні судові інстанції не надали повну оцінку всім умовам спірного договору, з огляду на що дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року у справі № 5006/6/163/2012 в частині відмови в стягнення 135 610,54 грн., скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року залишити без змін.

Головуючий суддя Мачульський Г.М.

Судді Бакуліна С.В.

Полянський А.Г.