Справа № 1227/8075/2012

Провадження № 22ц/782/1442/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Лісіциної А.І.

суддів: Галан Н.М., Назарової М.В.,

при секретарі Скоробогатовій Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 березня 2013 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час на утримання неповнолітньої дитини та додаткові витрати, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час на утримання неповнолітньої дитини та додаткові витрати.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду 1-ї інстанції скасувати, як незаконне у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив обставини справи, з'ясував характер правовідносин сторін та норми права, які їх регулюють та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів за минулий період, починаючи з 01 березня 2010 року, суд вважав, що ці вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки суду не надано жодних доказів того, що позивачка у відповідності із ст.191 СК України вживала заходи на одержання аліментів з відповідача, а також, що відповідач ухилявся від сплати аліментів за вказаний період.

Колегія суддів вважає, що такі висновки зроблені судом на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За правилами ч.2 ст.191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Наведене свідчить про обов'язковість доведення позивачем вжиття ним заходів щодо добровільної сплати відповідачем аліментів (звертався до керівника підприємства, де працює відповідач, чи до його батьків з проханням вплинути на нього; направляв йому листи тощо). Крім цього, підлягає доведенню факт ухилення відповідача від сплати аліментів.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що позивачка вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не змогла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. Не надала позивачка і доказів неутримання відповідачем дитини в цей період та виконання інших обов'язків по їх утриманню.

Відповідно ч.1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово , періодично або постійно.

За змістом цієї статті під особливими обставинами слід розуміти розвиток здібностей дитини ( наприклад схильність до музики, малювання тощо), або необхідність оздоровлення дитини та її лікування.

Матеріалами справи підтверджено неодноразову участь батька в додаткових витратах на дитину щодо її оздоровлення та лікування (а.с. 43,44,45), тому суд дійшов правильного висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1 в цій частині.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 аліментів за минулий час на утримання неповнолітньої дитини та додаткові витрати.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 209, 303,304,п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313,314,315,317,319 ЦПК України судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 березня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: